1 Як роса в жнива, як злива влітку, — так і нерозумному не є властива честь.
2 Як літають птахи та горобці, так на нікого не спаде бездумне прокляття.
3 Як батіг для коня чи шило для осла, так і кийок для беззаконного народу.
4 Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби ти не став подібним до нього.
5 Але давай відповідь нерозумному за його ж безглуздям, щоб він сам собі не здавався мудрим.
6 Через власні ноги питиме зневагу той, хто передає звістку через нерозумного посланця.
7 Ноги нерозумного позбав рухливості, — позбав притчі його вуста!
8 Хто прив’язує камінь до пращі, є таким самим, як і той, хто віддає славу нерозумному.
9 У руці п’яниці проростає терня, а рабство — в руці нерозумних.
10 Кожне тіло нерозумного попадає в безліч бур, адже їхній запал подавлений.
11 Як пес, коли повертається до своєї блювотини, стає гидким, так само і безумний, який через власне зло повертається до свого гріха.
11a Є сором’язливість, яка призводить до гріха, а є сором’язливість, яка є ознакою величі й люб’язності.
12 Я бачив людину, яка вважала себе мудрою. Проте нерозумний має більше надії за неї!
13 Посланий у дорогу ледар каже: На дорозі лев!
14 Як двері повертаються на завісах, так і лінивий на своєму ліжку.
15 Ледар, сховавши руку за свою пазуху, не зможе піднести її до рота.
16 Лінивий вважає себе мудрішим за того, хто справно відносить вістку.
17 Як хапати злого пса за хвіст, так само і встрявати в чужу суперечку.
18 Як ті, хто потребує лікування, розкидають на людей слова, і перший, хто його зустрічає словом, спіткнеться, —
19 такими є всі, хто розставляє пастки на своїх друзів. А коли їх зловлять, вони кажуть: Та я ж зробив це жартома!
20 При великій кількості дров вогонь збільшується, а де немає того, хто сіє незгоду, сварка затухає.
21 Решітка для жару, дрова для вогню, а людина-наклепник — для підбурення до колотнечі.
22 Слова шахраїв — улесливі, — вони пробиваються в потаємні покої нутра.
23 Срібло, що дається, аби обманути, слід вважати за розбиту посудину, — облесливі уста приховують засмучене серце.
24 Ворог своїми устами погоджується зі сльозами на все, а в серці кує зраду.
25 Коли ворог просить щось у тебе гучним голосом, не вір йому , бо в його душі — сім лукавств.
26 Хто приховує свою ворожість, той чинить обман, а розсудлива людина зізнається у своїх гріхах на зібраннях.
27 Хто копає яму для ближнього, упаде в неї сам ; хто котить камінь — на себе котить.
28 Оманливий язик ненавидить правду, а нестримні уста чинять сум’яття.
1 Як сніг улітку, як злива в жнива, – так не личить нерозумному честь.
2 Як пролетить горобець і як промигне ластівка, – так і безпідставне прокляття не сповниться.
3 Що батіг для коня, а вуздечка для осла, те палиця для спин нерозумних.
4 Не відповідай нерозумному на його безглуздя, аби тобі не стати таким як він.
5 Дай нерозумному відповідь відповідно до його безглуздя, щоби він не вважав себе мудрим у власних очах.
6 Що посилати звістку через нерозумного, те відтинати собі ноги, або випити гіркоту.
7 Що безпорадні ноги паралізованого, те притча в устах нерозумного.
8 Віддавати шану нерозумному, – те саме, що прив’язувати камінь до пращі.
9 Що колюча тернина в руках п’яниці, те притча в устах нерозумного.
10 Як стрілець, що ранить кожного перехожого, так і той, хто бере на роботу нерозумного чи пройдисвіта.
11 Як пес повертається до своєї блювотини, так і нерозумний повторює своє безглуздя.
12 Чи ти бачив людину, яка мудра у власних очах? На нерозумного більше надії ніж на неї!
13 Ледар говорить: Лев на дорозі! Лев на кожному майдані!
14 Як двері повертаються на своїх завісах, так лінивий на своєму ліжку.
15 Ледар простягає свою руку до миски, але йому ліньки піднести її до свого рота.
16 Лінивий вважає себе розумнішим за сімох, які відповідають розсудливо.
17 Хто, проходячи мимо, втручається в чужу суперечку, той хапає пса за вуха.
18 Що, прикидаючись божевільним, жбурляти головешки та пускати смертоносні стріли,
19 те обманювати свого друга, а потім говорити: Я лише пожартував.
20 Коли закінчуються дрова, вогонь гасне, так само коли нема наклепника, сварка припиняється.
21 Вугілля для жару і дерево для вогню, а сварлива людина – для розпалювання сварки.
22 Слова наклепника, як ласощі, які з їжею легко потрапляють у глибини нутра того , хто вислуховує.
23 Що глиняна посудина, покрита підробкою срібла, те полум’яні уста при злосливому серці.
24 На словах ненависник може видавати себе за іншого, тоді як у своєму серці він втаює підступ.
25 Навіть якщо мова його лагідна, не вір йому, бо сім гидот у його серці.
26 Хоча ненависть хитро приховується, злостивість людини відкриється перед громадою.
27 Хто копає яму, той сам до неї впаде, і хто вгору котить камінь, на того він і покотиться.
28 Брехливий язик ненавидить ним же поранених, і облесливі уста готовлять погибель.