1 Сину! Прислухайся до моєї мудрості, скеруй своє вухо до моїх слів,
2 щоби зберегти світлий розум. Адже знання моїх уст я заповідаю тобі.
3 Не прислухайся до поганої жінки. Адже з губ розпусної жінки капає мед, вона на деякий час змащує твоє горло,
4 однак пізніше відчуєш, що воно гіркіше від жовчі й гостріше за двосічний меч.
5 Безумні ноги тих, хто має з нею справу, ведуть зі смертю до аду, — її стопи не мають опори.
6 Дорогами життя вона не ходить, а її стежки ковзкі, важко зрозумілі.
7 Тож тепер, сину, послухай мене — не знехтуй моїми словами.
8 Нехай твоя дорога проходить далеко від неї, не наближайся до дверей її дому, —
9 щоб часом вона не передала іншим твоє життя, твоє проживання, в руки немилосердних;
10 щоб чужі не наповнилися твоєю силою, а твоя праця не пішла до чужих домів.
11 Адже врешті-решт будеш каятися, коли вже члени твого тіла будуть виснажені,
12 і ти говоритимеш: Чому ж я знехтував повчанням? Чому моє серце відкинуло докори?
13 Я не послухався голосу того, хто мене картав і мене повчав; я до того не прихиляв свого вуха.
14 Посеред збору й громади я ледь-ледь не погруз у всяке зло!
15 Пий же воду з власних посудин, — зі своїх криниць та джерел.
16 Хай у тебе не розливаються води з твого джерела, хай течуть твої води через твої площі.
17 Хай будуть вони лише твоїм володінням, і ніхто чужий хай не має частки з тобою.
18 Джерело твоєї води нехай буде твоїм власним, — веселися з жінкою своєї молодості.
19 Лань кохання і жереб’я твоєї ласки нехай гомонить з тобою; обраниця твоя нехай веде тебе і нехай перебуває з тобою повсякчас; огорнений її любов’ю, ти будеш щасливим.
20 Не будь відкритий для чужої, не дозволяй рукам не твоєї обнімати себе.
21 Адже дороги людини — перед Божими очима, — Він стежить за всіма її стежками.
22 Беззаконня заарканює людину, — кожен в’яжеться путами власних гріхів.
23 Такий помирає з неосвіченими, — він позбавлений повноти свого життя, — загинув через безумство.
Небезпека перелюбу
1 Сину мій! Будь уважний до моєї мудрості, нахили своє вухо до мого мислення,
2 аби зберегти здоровий глузд, – і твої уста перебуватимуть під контролем розуму.
3 Бо з губ чужої жінки капає мед, її уста масніші за оливу,
4 але наслідки від неї гіркі, як полин, – гострі, як той двосічний меч.
5 Ноги її прямують до смерті, а кроки її спускаються до шеолу.
6 Вона не ходить дорогою життя, – її стежки непостійні, і вона тим не переймається.
7 Тому-то, сини мої , слухайте мене й не відступайте від слів моїх уст.
8 Нехай твоя дорога, сину , проходить подалі від такої, не наближайся до дверей її дому,
9 аби потім не довелось свою славу віддати іншим, а свої літа – жорстокій людині ;
10 щоби не годувати своїм добром чужих, і набуте твоєю працею не потрапило в чужий дім.
11 Бо під кінець стогнатимеш, – коли твій організм і все твоє тіло будуть виснажені,
12 і ти скажеш: Чому ж я знехтував повчанням і моє серце злегковажило застереженням?
13 Я не прислухався до слів моїх учителів, і не прихиляв свого вуха до повчань моїх наставників.
14 Ледве я не потрапив у справжнє лихо посеред збору й громади!
15 Пий воду з власної криниці, – ту, яка взята з твого колодязя.
16 Чому твої джерела мали би виливатись на вулицю, а потоки твоєї води – на майдани?
17 Вони мають належати лише тобі, а не чужим, що з тобою!
18 Нехай твій струмок буде благословенним, насолоджуйся дружиною своєї молодості, –
19 коханою ланню, і милою серною. Нехай її груди зачаровують тебе повсякчасно, – постійно насолоджуйся її коханням.
20 Навіщо тобі, сину мій, захоплюватись іншою, – горнутися до грудей чужої?
21 Адже перед Господніми очима всі дороги людини, – Він бачить усі її стежки.
22 Нечестивого ловлять його власні беззаконня, – він зв’язаний путами свого гріха.
23 Він помирає через брак повчання, – внаслідок надмірного безумства гине.