1 Псалом Давида. Благослови, душе моя, Господа і, уся істото моя, — Ім’я святе Його.
2 Благослови, душе моя, Господа і не забувай усіх добрих Його нагород.
3 Він прощає всі беззаконня твої, оздоровляє всі твої хвороби.
4 Він визволяє твоє життя від тління, Він вінчає тебе милосердям і щедрістю.
5 Він наповняє твоє бажання добром, і молодість твоя буде оновлена — мов у орла.
6 Господь виявляє милість і суд усім скривдженим.
7 Він відкрив Мойсеєві дороги Свої, а синам Ізраїлевим — бажання Свої.
8 Щедрий і милосердний Господь, довготерпеливий і багатомилостивий.
9 Не назавжди буде Його гнів, не вічним буде Його обурення.
10 Він не вчинив нам згідно з нашими гріхами, не відплатив нам за нашими беззаконнями.
11 Бо як небо високо над землею, так Господь непорушно поставив милість Свою над тими, хто боїться Його.
12 Як віддалений схід від заходу, так віддалив Він наші беззаконня від нас.
13 Як батько милує синів, так Господь виявив милість до тих, які бояться Його.
14 Адже Йому відомо, із чого ми створені: пам’ятай, що ми — порох!
15 Людина — її дні, як трава; вона зацвіла, наче польова квітка,
16 однак пронісся вітер над нею — і її більше не буде, і місця її вже не впізнати.
17 Господнє ж милосердя від віку й до віку на тих, хто боїться Його, і праведність Його — на синах синів,
18 які зберігають Його завіт і пам’ятають про Його заповіді, щоб виконувати їх.
19 Господь встановив Свій престол на небі, і Його царство над усім володіє.
20 Благословіть Господа, усі ангели Його, міцні силою, — ви, які виконуєте слово Його, прислухаючись до голосу слів Його.
21 Благословіть Господа, усі сили Його, слуги Його, що виконуєте волю Його.
22 Благословіть Господа, усі діла Його, на кожному місці, — де влада Його. Благослови, душе моя, Господа.
Псалом 102
1 Молитва нужденного, коли він, убитий горем, виливає перед Господом свій жаль.
2 Господи, вислухай мою молитву, нехай мій зойк дійде до Тебе!
3 Не відвертай від мене Свого обличчя в день моєї скрути. Нахили до мене Своє вухо, коли я волаю до Тебе, і дай негайно мені відповідь.
4 Адже мої дні зникають, як дим, – мої кості тліють, як жар вогнища.
5 Моє серце висохло наче скошена трава, так що я забуваю їсти свій хліб.
6 Від голосного мого стогнання моє тіло прилипло до моїх кісток.
7 Я уподібнився до пелікана в пустелі, – я став, як та сова серед руїн.
8 Я не сплю й стогну , наче самотній птах на даху.
9 Упродовж цілого дня наді мною глузують мої вороги; ті, що знущаються з мене, стали проклинати моїм іменем .
10 Наче хліб, я їм попіл, а свій напій я змішую зі сльозами
11 через Твій гнів і обурення, оскільки, піднявши мене, Ти знову штовхнув додолу.
12 Мої дні, як зникаюча тінь, – я в’яну, як трава.
13 Але Ти, Господи, пробуваєш вічно, і пам’ять про Тебе – з покоління в покоління.
14 Ти повстанеш і змилуєшся над Сіоном, бо пора його помилувати, оскільки надійшов слушний час.
15 Адже Твої слуги полюбили його каміння, – їм дорогий навіть його порох.
16 Народи боятимуться Господнього Імені, а всі царі землі – Твоєї слави.
17 Коли Господь відбудує Сіон, Він з’явиться у Своїй славі.
18 Він почує молитви знедолених і не знехтує їхнім благанням.
19 Нехай це запишуть для майбутніх поколінь, аби народ, який пізніше утвориться, прославляв Господа.
20 Адже Він дивиться з висоти Своєї Святині, – Господь споглядає з небес на землю,
21 аби чути стогони в’язнів й визволяти дітей, приречених на смерть;
22 щоб сповіщати на Сіоні Господнє Ім’я і славити Його в Єрусалимі,
23 коли народи й царства зберуться разом для служіння Господу.
24 Він виснажив протягом дороги мою силу, а мої дні скоротив.
25 Тому я кажу: Боже мій, не забирай мене в половині мого віку, адже Твої літа тривають з роду в рід.
26 Ти на початку заснував землю, – і небеса є ділом Твоїх рук.
27 Вони загинуть, а Ти залишишся. Всі вони, мов одяг, постаріють. Ти їх заміниш, наче одяг, і вони проминуть.
28 Але Ти – Той Самий, і літам Твоїм кінця немає.
29 Діти Твоїх слуг також житимуть, і їхнє потомство постійно буде перед Тобою.