1 Я — цвіт рівнини, лілея долин. 2 Як лілея посеред тернини, так моя подруга серед дочок.
3 Як яблуня між деревами лісу, так мій коханий серед синів. Я забажала його тіні і сіла, і його плід — солодкий у моєму горлі. 4 Приведіть мене до дому вина, виставте наді мною знак любові. 5 Скріпіть мене миром, обкладіть мене яблуками, бо я зранена любов’ю. 6 Його лівиця — під моєю головою, а його правиця мене обійматиме. 7 Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, щоб ви не підняли і не розбудили любов, доки не забажає. 8 Голос мого коханого… Ось він приходить і скаче по горах, перескакуючи через пагорби. 9 Мій коханий подібний до сарни чи молодого оленя на горах Ветиля. Ось він став за нашим муром, дивлячись крізь вікна, виглядаючи крізь мереживо.
10 Мій коханий мені відповідає і каже: Встань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко, 11 бо ось зима минула, дощ пройшов, пішов собі, 12 квіти з’явилися на землі, настав час обрізати дерева, у нашій землі чути голос горлиці, 13 смоківниця вродила свій плід, виноградники квітнуть, видали запах. Устань, іди, моя подруго, моя красуне, моя голубко, 14 і йди, ти, моя голубко, до кам’яного сховища поблизу стіни, покажи мені твій вигляд і дай мені почути твій голос, бо твій голос солодкий, і твій вигляд прекрасний.
15 Переловіть нам малих лисів, які нищать виноградники, а наші виноградники квітнуть. 16 Мій коханий — для мене, і я — для нього, він пасе між лілеями, 17 доки ще дихає день і пересуваються тіні. Повернися, мій коханий, ти уподібнися до сарни чи молодого оленя на вижолоблених горах.
Наречена:
1 Я – шаронська троянда, я лілія долин.
Наречений:
2 Справді, як лілія поміж терниною, так моя подруга серед дівчат.
Наречена:
3 Як яблуня поміж лісовими деревами, так мій коханий серед інших юнаків. У його тіні я бажала би перебувати, бо його плоди солодкі для мене.
4 Він впровадив мене у бенкетні покої, а його стяг наді мною – любов.
5 Підживіть мене виноградними тістечками, освіжіть мене яблуками, – адже я знемагаю від кохання.
6 Його лівиця під моєю головою, а своєю правицею він мене обіймає.
7 Я благаю вас, дочки єрусалимські, сарнами і польовими ланями, аби ви не злякали і не розбудили любові, доки вона сама не забажає…
8 Прислухайтесь , – це кроки мого коханого… Ось він іде, стрибає по горах, перескакує пагорби.
9 Мій коханий подібний до газелі чи до молодого оленя. Ось він вже стоїть за нашою стіною, вдивляється у вікно, зазирає крізь віконні грати.
10 Мій коханий заговорив до мене й сказав:
Наречений: Встань, моя подруженько, – вийди, моя красуне!
11 Подивись : зима минула, дощі скінчились, прошуміли, –
12 квіти з’явилися на землі, настала пора пташиних пісень , – почувся в наших краях голос горлиці…
13 Дозрівають ранні плоди смоківниці, – розцвітаючи, виноградна лоза розповсюджує пахощі… Встань, моя подруженько, – моя красуне, іди до мене!
14 Голубко моя в скелястих щілинах, у сховищах скелі! Дозволь мені глянути на твоє личко, – дай мені почути твій голос! Адже твій голос солодкий, і личко твоє вродливе.
15 Половіть нам лисиць та маленьких лисенят, які нищать виноградники, адже наші виноградники у цвіті.
Наречена:
16 Мій коханий належить мені, а я належу йому – тому, котрий пасе поміж ліліями.
17 Поки день дихне холодочком і втечуть тіні, повернись, мій коханий, перетворись на газель або на молодого оленя в ущелинах поміж горами.