1 Я ввійшов до мого саду, моя сестро, моя наречена, я зібрав мою смирну з моїми ароматами, я з’їв мій хліб з моїм медом, я випив моє вино з моїм молоком. Їжте, друзі, пийте і впивайтеся, брати!
2 Я сплю, та моє серце чує. Голос мого коханого стукає у двері: Відкрий мені, моя сестро, моя подруга, моя голубка, моя досконала, бо моя голова покрита росою і моє волосся — краплями ночі! 3 Я скинула свій верхній одяг, як його вдягатиму? Я помила свої ноги, як їх забрудню? 4 Мій коханий простягнув свою руку крізь отвір, і моє нутро затріпотіло до нього. 5 Я встала, щоб відкрити моєму коханому, мої руки капали смирною, мої пальці — добірну смирну на ручки замка. 6 Я відкрила моєму коханому, та мій коханий пішов! Моя душа вийшла, коли він говорив, я його шукала, та його не знайшла, я закликала до нього, та він мене не почув. 7 Мене спіткали вартові, які обходили місто, мене побили, мене поранили, вартові мурів забрали в мене мою накидку.
8 Я благала вас, дочки Єрусалима, силами і міццю поля, якщо знайдете мого коханого, що йому сповістите? Що я зранена любов’ю.
9 Чим твій коханий інший від коханого, красуне між жінками, чим твій коханий інший від коханого, що ти нас так благала?
10 Мій коханий — білий і рудий, вибраний з-поміж десятьох тисяч. 11 Його голова — золота і чисте золото, його волосся — кучеряве, чорне, наче в крука, 12 його очі, як у голуба при водяних ставках, вимиті в молоці, які сидять біля водяних ставків, 13 його щоки, наче посудини з ароматами, що видають запашність, його губи — лілеї, що капають добірну смирну, 14 його руки — карбовані, золоті, повні, тарсійські, його живіт — слонова таблиця на камені сапфіра, 15 його ноги — мармурові стовпи, закріплені на золотих основах, його вигляд, як Лівану, вибраний, як кедри, 16 його горло — солодкість і повністю пожадане. Це — мій коханий, і це — мій друг, дочки Єрусалима!
Наречений:
1 Я ввійшов у свій сад, моя сестро, кохана моя, я зібрав мою мирру разом з моїм бальзамом, – я з’їв мій стільник разом з моїм медом, я випив своє вино з моїм молоком… Отже, їжте, мої друзі, пийте й насолоджуйтесь коханням, брати!
Наречена:
2 Я спала, але моє серце не засинало. І ось чую голос мого коханого, – він постукав і заволав : Відкрий мені, моя сестро, кохана моя, світла моя голубко! Але ж моя голова промокла від роси і моє кучеряве волосся сповнене нічною вологою!
3 Я скинула свою сукню, як же мені її знову вдягнути? Я помила свої ноги, як же мені їх забруднити?
4 Коли ж мій коханий просунув крізь отвір свою руку, все в мені затремтіло.
5 Я встала, щоб відкрити моєму коханому, а з моїх рук капала мирра; з моїх пальців мирра потекла на ручку засува.
6 Я відкрила моєму коханому, але мій коханий уже відійшов і зник! Я була в розпачі, коли він пішов. Я його шукала, але ніде не знаходила, – я волала до нього, та він мені не відповідав.
7 Мене зустріли вартові, які обходили нічне місто. Вартові стін мене побили, і навіть поранили мене, зірвавши з мене мою накидку.
8 Я благаю вас, єрусалимські дочки: якщо ви зустрінете мого коханого, то скажіть йому, що я занедужала від кохання.
Дівчата:
9 Чим же твій коханий переважає інших коханих, найгарніша між жінками? Хіба твій коханий кращий за інших, не менше бажаних й коханих, що ти нас так благаєш?
Наречена:
10 Мій коханий білявий та рум’яний, – я його розпізнаю серед десяти тисяч.
11 Його голова – це чисте золото, а його кучері – хвилясті, чорні, кольору воронового крила.
12 Його очі, наче голубки скраю водних потоків, – ніби вимиті в молоці, вони спокійно сидять біля струменистих джерел .
13 Його щічки, немов пахучі грядки, – квітники запашних рослин, а його губи – лілеї, що сочаться коштовною миррою.
14 Його руки ніби виточені з золота, оздоблені коштовним хризолітом; а його груди – мистецьки створені плити зі слонової кості, прикрашені сапфірами.
15 Його ноги – мармурові стовпи, закріплені на золотих підставках, а весь його вигляд, як прекрасний Ліван, – величний, як той кедр.
16 Його уста – одні солодощі, а він увесь – одне пожадання. Отаким є мій коханий. Він – мій найкращий друг, єрусалимські дівчата!