1 І постав диявол в Ізраїлі, підбурив Давида, щоб почислити Ізраїль. 2 І промовив цар Давид Йоаву і начальникам війська: Ідіть, перерахуйте Ізраїля від Вирсавії й аж до Дана і принесіть до мене, і знатиму їхню чисельність! 3 І сказав Йоав: Нехай Господь додасть до Свого народу так, як ці — стократ, і очі мого володаря-царя дивляться. Усі раби моєму володареві. Чому цього шукає мій володар? Щоб це не було на гріх Ізраїлеві. 4 Та слово царя взяло верх над словом Йоава. І вийшов Йоав, пройшов по всіх околицях Ізраїля і прийшов у Єрусалим. 5 І Йоав дав Давидові загальну кількість перепису народу, і всього Ізраїля було мільйон і сто тисяч мужів, які витягають меч, а Юда — чотириста і вісімдесят тисяч мужів, які витягають меч. 6 Левія і Веніаміна не порахував серед них, бо слово царя перемогло Йоава.
7 І поганим виявилося перед Богом це діло, і Він уразив Ізраїль. 8 І сказав Давид до Бога: Я дуже згрішив, бо вчинив це діло. Тепер забери зло Твого раба, бо я дуже нерозумний! 9 І сказав Господь до Ґада, провидця, який був у Давида, наказуючи: 10 Іди і заговори до Давида, промовляючи: Так говорить Господь: Три речі Я можу навести на тебе, вибери собі одну з них, і зроблю тобі.
11 І прийшов Ґад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: Вибери собі: 12 або три роки голоду, або три місяці втікати з-перед твоїх ворогів і бути вигубленим мечем твоїх ворогів, або три дні Господнього меча і смерть в землі, й ангела Господнього, який вигублює серед усього спадку Ізраїля! Тепер же гляди, яке слово відповім Тому, Хто мене послав! 13 І сказав Давид Ґадові: Надто складні для мене всі три. Тож упаду в руки Господа, бо Його милосердя дуже велике, тільки б я не попав у руки людей!
14 І Господь навів смерть на Ізраїль, і полягли з Ізраїля сімдесят тисяч чоловік, — 15 Бог послав ангела в Єрусалим, щоб вигубити його. І коли той вигублював, Господь побачив, і Він покаявся за зло, і сказав ангелові, який вигублював: Досить тобі, опусти твою руку! А Господній ангел стояв на току Орни, євусейця. 16 І Давид підняв свої очі, і побачив Господнього ангела, який постав між землею і між небом, та його оголений меч, простягнений проти Єрусалима, був у його руці. І Давид і старійшини, одягнені в мішковину, упали долілиць.
17 І промовив Давид до Бога: Хіба не я наказав почислити народ? І я є тим, хто згрішив; я дійсно вчинив зло ! А ці вівці, що вони зробили? Господи Боже, нехай Твоя рука буде на мені, на домі мого батька, а не на Твоєму народі на загибель, Господи! 18 І ангел Господній сказав Ґадові переказати Давидові, щоб пішов поставити Господу жертовник на току Орни, євусейця. 19 І за словом Ґада, яке він сказав в Ім’я Господнє, Давид пішов. 20 А Орна повернувся і побачив царя (його чотири сини переховувалися з ним, і Орна потайки молотив пшеницю). 21 І Давид підійшов до Орни, а Орна вийшов з току і поклонився Давидові обличчям до землі.
22 І Давид звернувся до Орни: Дай мені місце твого току, і я збудую на ньому жертовник для Господа. Віддай мені його за відповідну ціну, і спиниться пошесть серед народу!
23 А Орна сказав Давидові: Візьми собі, і нехай мій володар-цар зробить те, що добре перед ним. Поглянь, я дав телят на всепалення, а плуг і вози — на дрова, і зерно — на жертву! Усе я віддав! 24 Та цар Давид сказав Орні: Ні, я таки куплю їх за відповідну ціну! Адже не візьму для Господа те, що твоє, щоб принести даром Господу всепалення. 25 І дав Давид Орні за його місце шістсот золотих сиклів на вагу.
26 І Давид збудував там жертовник для Господа й приніс всепалення і жертви за спасіння. І закликав до Господа, і Він вислухав його вогнем з неба на жертовнику всепалення, і поглинув всепалення. 27 І Господь промовив до ангела, і той повернув меч у піхви.
28 У той час, коли Давид побачив, що Господь його вислухав на току Орни, євусейця, він приніс там жертву. 29 На той час Господній намет, який зробив Мойсей у пустелі, і жертовник всепалень були у Вамі, у Ґаваоні. 30 Та Давид не міг піти перед нього шукати Бога, бо поспішив з-перед меча Господнього ангела.
Давидів гріх і кара за нього
2 Сам. 24:1–25.1 І повстав сатана на Ізраїля, і намовив Давида перелічити Ізраїля.
2 І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: “Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер‑Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!”
3 І сказав Йоав: “Нехай Господь додасть до народу Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій царю, раби мого пана? Нащо буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?”
4 Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьому Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.
5 І дав Йоав Давидові число переліку народу. І було всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловік, що витягають меча, а Юди — чотири сотні й сімдесят тисяч чоловік, що витягають меча.
6 А Левія та Веніямина він не перерахував серед них, бо царське слово було огидою для Йоава…
7 І було зло в Божих очах на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!
8 І сказав Давид до Бога: “Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!”…
9 І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорливця, говорячи:
10 “Іди, і будеш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Господь: Три кари кладу Я на тебе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю тобі”.
11 І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому: “Так сказав Господь: Вибери собі:
12 чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втікання перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганятиме тебе, чи три дні Господнього меча та моровиці в Краю, і Ангол Господній буде нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну Я Тому, Хто послав мене”…
13 І сказав Давид до Ґада: “Тяжко мені дуже! Нехай же впаду я в руку Господа, бо дуже велике Його милосердя, а в руку людську нехай я не впаду!”…
14 І дав Господь моровицю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдесят тисяч чоловік!
15 І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб знищити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це лихо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: “Забагато тепер! Попусти свою руку!” А Ангол Господній стояв при тоці євусеянина Орнана.
16 І підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був витягнений меч, скерований на Єрусалим. І впав Давид та ті старші, покриті веретами, на обличчя свої…
17 І сказав Давид до Бога: “Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці вівці — що зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на народі Твоєму, щоб погубити його ”…
18 А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити жертівника для Господа на току євусеянина Орнана.
19 І пішов Давид за словом Ґада, що говорив від Господнього Імені.
20 І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, поховалися. А Орнан молотив пшеницю.
21 І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із току, і поклонився Давидові обличчям до землі.
22 І сказав Давид до Орнана: “Дай же мені місце цього току, і я збудую на ньому жертівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги , — і буде стримана моровиця від народу”.
23 І сказав Орнан до Давида: “Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в очах його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопалення, а молотарки — на дрова, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!”
24 І сказав цар Давид до Орнана: “Ні, бо купуючи, куплю за срібло повної ваги , бо не піднесу твого в жертві для Господа, і не спалю цілопалення дармо!”
25 І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень шеклів.
26 І збудував там Давид жертівника для Господа, і приніс цілопалення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому огнем із небес на жертівник цілопалення.
27 І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до піхов його.
28 Того часу, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току євусеянина Орнана, то приносив там жертву.
29 А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та жертівник цілопалення були того часу на пагірку в Ґів’оні.
30 Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настрашився меча Господнього Ангола.