1 Ахав сповістив своїй жінці Єзавелі все, що Ілля зробив, і як він мечем повбивав пророків. 2 Єзавель послала до Іллі, кажучи: Якщо ти є Ілля, і я Єзавель, це нехай мені вчинить Бог і це додасть, бо завтра о цій же годині покладу твою душу так, як душу одного з них! 3 І злякався Ілля, встав, пішов задля своєї душі, прийшов до Вирсавії юдейської і залишив там свого слугу.
4 Сам же пішов у пустелю дорогою на день ходи , прийшов і сів під одним ялівцем, і просив про свою душу, щоб померти, і сказав: Доволі тепер! Забери ж у мене мою душу, Господи, бо я не кращий за моїх батьків! 5 І він ліг, і там під деревом заснув. І ось хтось доторкнувся до нього, і сказав йому: Встань і їж! 6 Ілля поглянув, і ось при його голові випічка з пшениці й посудина води. І він устав, поїв і попив, і, повернувшись, заснув. 7 І вдруге повернувся Господній ангел, доторкнувся до нього і сказав йому: Встань, їж, бо в тебе далека дорога! 8 І він устав, поїв і попив, і йшов у силі тієї їжі сорок днів і сорок ночей, — аж до гори Хорив. 9 Він зайшов там у печеру і там зупинився для відпочинку.
І ось до нього Господнє слово, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле? 10 А Ілля сказав: Я справді палав ревністю за Господом Вседержителем, бо ізраїльські сини Тебе залишили, розвалили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати! 11 Та Він сказав: Вийди вранці й стань перед Господом на горі. Ось Господь перейде. І буде великий, сильний вітер, що руйнує гори і нищить каміння перед Господом, та не у вітрі Господь. А після вітру — землетрус, та не в землетрусі Господь. 12 І після землетрусу — вогонь, та не у вогні Господь. А після вогню — голос легкого подиху, і там — Господь. 13 І сталося, коли Ілля почув, то покрив своє обличчя своїм плащем, вийшов і став під печерою. І ось до нього голос, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле? 14 А Ілля сказав: Я справді палав ревністю за Господом Вседержителем, бо сини Ізраїля залишили Твій завіт, знищили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати. 15 А Господь промовив до нього: Іди, повернися твоєю дорогою, підеш дорогою пустелі Дамаску і помажеш Азаїла на царя Сирії. 16 Ію, сина Намессія, помажеш на царя над Ізраїлем. Елісея, сина Сафата з Авелмаула, помажеш на пророка замість себе! 17 І буде, що того, хто врятувався від меча Азаїла, вб’є Ія, а того, хто врятувався від меча Ії, вб’є Елісей. 18 І залишиш в Ізраїлі сім тисяч мужів, усі коліна, які не схилили колін перед Ваалом, і кожні уста, які йому не поклонилися.
19 І він пішов звідти, і знайшли Елісея, сина Сафата, а він орав волами, дванадцятьма парами волів перед собою, і він сам між дванадцятьма. І він прийшов до нього, і накинув на нього свій плащ. 20 Елісей залишив волів, побіг за Іллею і сказав: Попрощаюся з моїм батьком і піду за тобою! Та Ілля сказав: Повернися, бо я тобі вчинив! 21 І той повернувся від нього, взяв пару волів, приніс у жертву та спік їх на знарядді для волів, і дав народові, і вони поїли. А він устав і пішов за Іллею, і служив йому.
Ілля та Єлисей
1 А Ахав доніс Єзавелі все, що зробив був Ілля, і все те , що він повбивав усіх пророків мечем.
2 І послала Єзавель посланця до Іллі, говорячи: “Отак нехай зроблять мені боги, і так нехай додадуть, якщо цього часу взавтра я не зроблю душі твоїй, як зроблено душі кожного з них!”
3 І побачив він це , і встав та й пішов, боячись за душу свою. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хлопця.
4 А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівцем, і зажадав собі смерти, і сказав: “Досить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батьків своїх!”…
5 І поклався він, і заснув під одним ялівцем. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: “Устань та попоїж!”
6 І глянув він, аж ось у його головах калач, спечений на вугіллі, та дзбанок води. І він їв та пив, і знову поклався.
7 І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: “Устань, попоїж, бо дорога тяжка перед тобою”.
8 І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкріплений тією їжею, сорок день та сорок ночей аж до Божої гори Хорив.
9 І прибув він туди до печери, і переночував там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: “Чого ти тут, Ілле?”
10 А той відказав: “Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її”.
11 А Він відказав: “Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось переходитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцний, що зриває гори та скелі ламає. Та не у вітрі Господь. А по вітрі — трус землі , та не в трусі Господь.
12 А по трусі огонь, — і не в огні Господь. А по огні — тихий лагідний голос”.
13 І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плащем своїм, та й вийшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, що говорив: “Чого ти тут, Ілле?”
14 А він відказав: “Я був дуже горливий для Господа, Бога Саваота, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали жертівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мечем, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її”.
15 І сказав до нього Господь: “Іди, вернися на свою дорогу на Дамаську пустиню. І прийдеш, і помажеш Хазаїла на царя над Сирією.
16 А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість себе.
17 І станеться, — хто втече від Хазаїлового меча, того вб’є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб’є Єлисей.
18 А в Ізраїлі Я позоставив сім тисяч, — усі коліна, що не схилялися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його”.
19 І пішов він ізвідти, і знайшов Єлисея, Шафатового сина, а він оре. Дванадцять запрягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща.
20 І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: “Нехай поцілую я батька свого та свою матір, — та й піду за тобою!” А той відказав йому: “Іди, але вернися, бо що я зробив тобі?”
21 І вернувся він від нього, і взяв запряга волів та й приніс його в жертву, а ярмами волів зварив його м’ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.