1 І промовив Господь до Самуїла: Тож доки ти плакатимеш над Саулом? Я знехтував ним, щоб він не царював над Ізраїлем! Наповни твій ріг олією! Іди, Я пошлю тебе до Єссея аж до Вифлеєму, бо Я побачив між його синами Собі одного , щоб царював. 2 А Самуїл відповів: Як я піду? — почує Саул, то він вб’є мене! Та Господь сказав: Візьми телицю з рогатої худоби у твою руку і скажеш: Іду принести жертву Господу. 3 А на жертву покличеш Єссея, і Я об’явлю тобі, що вчиниш, і помажеш того, на кого тобі вкажу! 4 І вчинив Самуїл усе, що йому сказав Господь, і прийшов до Вифлеєму. І жахнулися старійшини міста зустріччю з ним, і сказали: Мир входу твоєму, видючий! 5 І він відповів: Мир! Приходжу принести жертву для Господа, освятіться і розвеселіться сьогодні зі мною! Він освятив Єссея та його синів і покликав їх на жертву.
6 І сталося, коли входили вони, він побачив Еліява і сказав: Дійсно перед Господом його помазаник! 7 Та Господь сказав Самуїлові: Не зважай на його вигляд, ні на його величну поставу, бо Я ним знехтував, тому що Бог не дивиться так, як дивиться людина. Адже людина дивиться на обличчя, а Бог дивиться на серце!
8 Наступним Єссей покликав Амінадава, і він прийшов перед обличчя Самуїла. Та він сказав: І цього Господь не вибрав. 9 І привів Єссей Саму, та сказав: І цього Господь не вибрав. 10 І Єссей провів своїх сімох синів перед Самуїлом. Та Самуїл сказав: Жодного із цих Господь не вибрав. 11 І Самуїл запитав Єссея: Чи немає в тебе більше дітей? А той сказав: Ось ще найменший пасе стадо! І сказав Самуїл Єссеєві: Пошли і візьми його, бо не матимемо спочинку, аж доки він не прийде! 12 Тож він послав і привів його. А цей рижий з гарними очима і добрий в очах Господа. І промовив Господь до Самуїла: Встань і помаж Давида, бо він є добрим! 13 І Самуїл взяв ріг олії, і помазав його серед його братів, і Господній Дух перебував над Давидом від того дня й надалі. А Самуїл піднявся і пішов до Арматаїма.
14 А від Саула Господній Дух відійшов, і на нього давив поганий дух від Господа. 15 І слуги Саула звернулися до нього: Ось поганий дух від Господа на тебе давить. 16 Хай твої раби, які перед тобою, переговорять і хай пошукають нашому володареві того, хто обізнаний з гуслами, і буде грати, — він гратиме на своїх гуслах, коли на тобі буде поганий дух, і тобі стане добре, і тебе заспокоїть. 17 І Саул сказав до своїх слуг: Пошукайте мені того, хто добре грає, і приведете його до мене! 18 А один із його слуг відповів, кажучи: Ось я побачив сина Єссея, вифлеємця, — він знає гусла, чоловік розумний, військовий чоловік і мудрий словом. Та й на вигляд чоловік той гарний, і Господь з ним.
19 Тоді Саул послав послів до Єссея, кажучи: Пришли до мене твого сина Давида, який біля твого стада! 20 І Єссей взяв ґомор хліба, міх вина і одне козеня з кіз, і послав Саулові через свого сина Давида. 21 Тож Давид прибув до Саула і постав перед ним. І він його дуже полюбив, і той став у нього зброєносцем. 22 І послав Саул до Єссея, переказуючи: Нехай стане Давид переді мною, бо знайшов милість у моїх очах! 23 І бувало, коли поганий дух находив на Саула, то Давид брав гусла і грав своєю рукою, і Саул заспокоювався, йому ставало добре, і поганий дух відступав від нього.
Помазання Давида на царство
1 І сказав Господь до Самуїла: “Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Наповни рога свого оливою, та й іди, — пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його”.
2 І сказав Самуїл: “Як я піду? А почує Саул, то вб’є мене”. А Господь сказав: “Візьми в свою руку теля з великої худоби, та й скажеш: Я прийшов, щоб принести жертву для Господа.
3 І закличеш Єссея на жертву, а Я тобі дам знати, що маєш робити, і помажеш Мені того, кого скажу тобі”.
4 І зробив Самуїл, що Господь говорив. І прийшов він до Віфлеєму , а старші міста вийшли йому назустріч із тремтінням. І сказали вони: “Чи твій прихід — то мир?”
5 А він відказав: “Мир! Я прийшов, щоб принести жертву Господеві. Освятіться, і прийдете зо мною до жертви”. І освятив він Єссея та синів його, і покликав їх на жертву.
6 І сталося, як вони поприходили, то побачив він Еліява, та й сказав: “Справді — перед Господом помазанець Його!”
7 Та Господь сказав Самуїлові: “Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік‑бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”.
8 І покликав Єссей Авінадава, і привів його перед Самуїла, та той сказав: “Також цього не вибрав Господь!”
9 І привів Єссей Шамму, та Самуїл сказав: “Також цього не вибрав Господь”.
10 І привів Єссей сімох своїх синів перед Самуїла. І сказав Самуїл до Єссея: “Цих не вибрав Господь”.
11 І сказав Самуїл до Єссея: “Чи то всі твої діти?” А той відказав: “Ще позостався найменший, — він пасе отару”. І сказав Самуїл до Єссея: “Пошли ж привести його, бо не сядемо за стіл, аж поки він не прийде сюди”.
12 І послав він, і привів його, а він — рум’яний, із гарними очима та хорошого стану. А Господь сказав Самуїлові : “Устань, помаж його, — бо це він!”
13 І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами.
Давид розважає Саула
14 І Дух Господній відступився від Саула, а напав його дух злий, посланий від Господа.
15 І сказали раби Саула до нього: “Оце злий дух від Бога нападає на тебе.
16 Нехай скаже пан наш, — раби твої пошукають тобі кого, хто вміє грати на гуслах. І станеться, коли буде на тебе злий дух від Бога, то заграє той рукою своєю, — і буде тобі добре”.
17 І сказав Саул до рабів своїх: “Нагляньте мені кого, хто добре грає, і приведіть до мене”.
18 І відповів один із слуг, і сказав: “Ось бачив я сина віфлеємлянина Єссея, що вміє грати, — лицар та вояка, і розуміється на речах, і чоловік хорошої постави. І Господь із ним”.
19 І послав Саул послів до Єссея, й сказав: “Пошли до мене Давида, сина свого, що при отарі”.
20 І взяв Єссей осла, наладованого хлібом, та бурдюка вина, та одне козля, і послав через сина свого Давида до Саула.
21 І прийшов Давид до Саула, та й став перед ним. І той сильно полюбив його, і він став йому зброєношею.
22 І послав Саул до Єссея, говорячи: “Нехай остається Давид при мені, бо він знайшов ласку в очах моїх”.
23 І бувало, коли злий дух від Бога нападав на Саула, то Давид брав гусла, та й грав своєю рукою. І легшало Саулові, і ставало йому добре, і відступав від нього той злий дух.