1 І сталося, коли Самуїл зістарився, то поставив своїх синів суддями для Ізраїля. 2 Ось імена його синів: первородний Йоіл, а ім’я другого — Авія, судді у Версавії. 3 Та його сини не пішли його дорогою, а схилилися до хабара, приймали дари і відступили від праведності.
4 І мужі ізраїльські зібралися і прийшли до Самуїла в Арматаїм, 5 кажучи йому: Ось ти зістарився, а твої сини не ходять твоєю дорогою. Тож постав тепер над нами царя, щоб нас судив, — так, як і в інших народів! 6 І це слово видалося поганим в очах Самуїла, коли сказали: Дай нам царя, щоб нас судив! Тож Самуїл помолився до Господа. 7 А Господь сказав Самуїлові: Послухайся голосу народу, — так, як тобі говорять, бо не тебе зневажили, але Мене вони зневажили, щоб Я не царював над ними! 8 Згідно з усіма ділами, які вчинили Мені від того дня, коли Я їх вивів з Єгипту, аж до цього дня, — вони залишили Мене і служили іншим богам, — так і тобі вони чинять. 9 Тепер же послухайся їхнього голосу. Тільки обов’язково повідом їм, — ти сповістиш їм правила царя, який царюватиме над ними!
10 І Самуїл передав усі Господні слова народові, які просили в нього царя, 11 і сказав: Це буде правило царя, який царюватиме над вами: Ваших синів він візьме і поставить їх на свої колісниці та на своїх коней, і бігатимуть перед його колісницями; 12 і він поставить їх собі тисячниками, сотниками та женцями свого жнива і збирачами свого винограду, і щоб виготовляли його воєнне знаряддя і знаряддя його колісниць. 13 І візьме ваших дочок виготовляти парфуми, за кухарок і за пекарок, 14 а ваші поля, ваші виноградники і ваші добрі оливкові сади візьме і дасть своїм рабам. 15 На ваше насіння і на ваші виноградники накладе десятину і дасть своїм євнухам і своїм рабам. 16 Тож ваші раби, ваші рабині, ваші добрі стада та ваші осли забере і візьме десятину на свої справи, 17 і на ваші стада накладе десятину, і ви будете йому рабами. 18 І в той день ви закличете з-перед обличчя вашого царя, якого ви собі вибрали, та Господь не вислухає вас у ті дні, бо ви самі собі обрали царя!
19 Однак народ не бажав послухатися Самуїла, і вони сказали йому: Ні, але нехай над нами буде цар! 20 І ми будемо такими, як і всі народи, і наш цар судитиме нас, виходитиме перед нами і воюватиме нашу війну! 21 І Самуїл вислухав усі слова народу, і промовляв їх до Господніх вух. 22 А Господь сказав Самуїлові: Послухайся їхнього голосу і постав їм царя! І Самуїл промовив до ізраїльських мужів: Нехай кожний піде до свого міста!
Ізраїльтяни домагаються царя
1 І сталося, як Самуїл постарівся, то поставив синів своїх за суддів для Ізраїля.
2 І було ім’я перворідного сина його Йоїл, а ім’я другого його — Авійя, судді в Беер‑Шеві.
3 А сини його не йшли його дорогою, — і вхилялись до зиску, і брали підкупа, і ламали Закона.
4 І зібралися всі Ізраїлеві старші, і прийшли до Самуїла до Рами,
5 та й сказали до нього: “Ось ти постарівся, а сини твої не йдуть дорогами твоїми. Тепер настанови нам царя, щоб судив нас, як у всіх народів”.
6 І була та річ зла в Самуїлових очах, як вони сказали: “Настанови нам царя, щоб судив нас”. І молився Самуїл до Господа.
7 І сказав Господь до Самуїла: “Послухай голосу того народу щодо всього, про що він сказав тобі, бо не тобою вони погордували, але Мною погордували, щоб Я не царював над ними.
8 Як усі ті діла, що вони чинили від дня, коли Я вивів їх з Єгипту, і аж до цього дня, і як вони кидали Мене й служили іншим богам, так вони чинять і тобі.
9 А тепер послухай їхнього голосу, тільки конче остережеш їх, і розповіси їм право того царя, що буде царювати над ними”.
10 І переказав Самуїл всі Господні слова до народу, що жадав від нього царя,
11 і сказав: “Оце буде право царя, що царюватиме над вами: він візьме синів ваших і поставить собі в колесниці свої та серед їздців своїх, і вони будуть бігати перед колесницею його;
12 і щоб поставити собі тисячників та п’ятдесятників, і щоб орати орку його, і щоб жати жниво його, і щоб робити зброю військову його та колесничні приладдя його.
13 А дочок ваших забере за мироварниць, і за кухарок, і за пекарок.
14 І він позабирає поля ваші, і виноградники ваші, та кращі ваші оливки, — і пороздає своїм слугам.
15 А з вашого посіву та з ваших виноградників братиме десятину, і даватиме своїм евнухам та своїм слугам.
16 І він забере рабів ваших, і ваших невільниць, і найліпших ваших юнаків, і ваших ослів, — і буде вживати їх на роботу свою.
17 Він братиме десятину з вашої отари, а ви станете йому за рабів.
18 І ви будете кликати того дня проти вашого царя, якого собі вибрали, — та не відповість вам Господь того дня!”
19 Та народ відмовився слухати Самуїлового голосу, та й сказав: “Ні, — нехай тільки цар буде над нами!
20 І будемо ми, як усі люди, і буде нас судити наш цар. І він ходитиме перед нами, і провадитиме наші війни”.
21 І вислухав Самуїл усі слова народу, і переказав їх голосно Господеві.
22 А Господь сказав до Самуїла: “Послухайся їхнього голосу, і постав їм царя!” І сказав Самуїл до Ізраїлевих людей: “Ідіть кожен до міста свого!”