Звістка, отримана через Тимофія
1 Тому, не спроможні більше терпіти, ми вирішили за краще самим залишитися в Афінах,
2 а Тимофія, нашого брата і Божого [служителя, а нашого] помічника в Євангелію Христа, послати, щоби запевнити вас і потішити [вас] у вашій вірі.
3 Щоб ніхто не захитався серед цих труднощів. Адже ви самі знаєте, що на те ми призначені.
4 Бо коли ми були у вас, ми вам казали наперед, що маємо страждати; так воно й сталося, і вам це відомо.
5 Тому-то і я, не витримавши більше, послав довідатися про вашу віру, щоби часом не спокусив вас спокусник, і наша праця не виявилася даремною.
6 А тепер, коли від вас повернувся Тимофій і приніс нам радісну вістку про вашу віру та любов, і що ви завжди про нас згадуєте добром, бажаючи бачити нас, як і ми вас,
7 саме тому, брати, ми втішилися вами серед усієї нашої біди й горя, через вашу віру.
8 Адже ми тепер ожили, якщо ви стоїте в Господі!
9 Яку ж подяку можемо віддати Богові за вас, за всю радість, якою через вас тішимося перед нашим Богом?
10 Ніч і день ревно молимося, щоби побачити ваші обличчя і доповнити те, чого бракує вашій вірі.
11 Сам же Бог і наш Отець, і наш Господь Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас.
12 І Господь нехай помножить і наповнить вас любов’ю один до одного і до всіх, — такою ж, яку ми маємо до вас,
13 аби зміцнити ваші серця, зробити бездоганними у святості перед Богом і нашим Отцем під час приходу Господа нашого Ісуса з усіма Його святими. Амінь .
Апостольство Тимофія до солунян
1 Тому‑то, не стерпівши більше, ми схотіли зостатися в Атенах самі,
2 і послали Тимофія, нашого брата й служителя Божого в Христовій Євангелії, щоб упевнити вас та потішити в вашій вірі,
3 щоб ані один не хитався в цім горі. Самі‑бо ви знаєте, що на те нас призначено.
4 Бо коли ми були в вас, то казали вам наперед, що маємо страждати, як і сталось, і знаєте ви.
5 Тому й я, не стерпівши більше, послав довідатись про вашу віру, щоб часом спокусник вас не спокусив, і труд наш не стався б даремний.
6 А тепер, як вернувся від вас Тимофій і приніс нам радісну звістку про віру та вашу любов, і що завжди ви маєте добру пам’ять про нас, і бажаєте бачити нас, як і ми вас,
7 через те ми потішились, браття, за вас, у всякому горі та в нашій нужді, ради вашої віри.
8 Бо тепер ми живемо, якщо в Господі ви стоїте!
9 Яку‑бо подяку ми можемо Богові дати за вас, за всю радість, що нею ми тішимося ради вас перед нашим Богом?
10 Ми вдень та вночі ревно молимося, щоб побачити ваше лице та доповнити те, чого не вистачає вашій вірі.
11 Сам же Бог і Отець наш, і Господь наш Ісус нехай вирівняє нашу дорогу до вас!
12 А в вас хай примножить Господь, і нехай збагатить вашу любов один до одного, і до всіх, як і наша є до вас!
13 Нехай Він зміцнить серця ваші невинними в святості перед Богом і нашим Отцем, при приході Господа нашого Ісуса з усіма святими Його!