1 І одна жінка (дружина одного із синів-пророків) закликала до Елісея, волаючи: Твій раб, мій чоловік, помер! А ти знаєш, що раб боявся Господа. А той, хто дав позичку, прийшов взяти собі моїх двох синів за рабів! 2 Що я можу зробити для тебе? — запитав Елісей. Сповісти мені, що в тебе є в домі. Вона ж відповіла: Немає у твоєї рабині нічого в домі, але хіба тільки олія, якою змащуюся. 3 І він сказав їй: Іди, попроси собі ззовні, у всіх твоїх сусідів, посуд — порожній посуд, і не мало! 4 Увійдеш у дім і замкнеш за собою і за твоїми синами двері, і наливатимеш у ці посудини, і забиратимеш ту, яка наповнюватиметься. 5 І вона відійшла від нього і так зробила. Вона замкнула за собою і за своїми синами двері, і вони підносили до неї, а вона наливала, 6 аж доки посуд не наповнився. І вона сказала своїм синам: Принесіть мені ще посудину! Та вони відповіли їй: Немає більше посудин! І олія спинилася. 7 Тоді вона прийшла і сповістила Божому чоловікові. А Елісей сказав: Іди, продай олію і заплатиш свої борги! А ти і твої сини будете жити за рахунок олії, що залишилася.
8 Настав день, і Елісей перейшов до Сумани, а там була славетна жінка, і вона примусила його попоїсти з ними . І бувало при нагоді, коли він приходив, то звертав туди їсти. 9 І сказала жінка своєму чоловікові: Ось я пізнала, що цей чоловік, який постійно приходить до нас, — Божий святець. 10 Тож зробімо йому горішню кімнату, мале місце, і поставимо йому там ліжко, стіл, крісло і свічник. І буде, коли він заходитиме до нас, то заверне туди.
11 Настав день, і він зайшов туди і звернув до верхньої кімнати, і спав там. 12 І він сказав своєму слузі Ґіезієві: Поклич мені цю соманітянку. І той покликав її, і вона стала перед ним. 13 А Елісей сказав йому: Скажи їй: Ось ти здивувала нас усім цим дивом. Що потрібно тобі зробити? Чи є в тебе слово до царя, чи до командувача армії? Вона ж сказала: Я живу серед мого народу. 14 А він сказав: Що треба для неї зробити? І Ґіезій, його слуга, сказав: І справді в неї сина немає, а її чоловік старий. 15 Тож він її покликав, і вона стала біля дверей. 16 І сказав їй Елісей: У цей час, як прийде пора, ти будеш жива і обніматимеш сина! Вона ж відповіла: Ні, мій володарю, не обмани твоєї рабині!
17 І жінка завагітніла, і народила сина в той час, як прийшла пора, будучи живою, — як сказав їй Елісей.
18 І дитина росла. І сталося, коли хлопець вийшов до свого батька до женців, 19 то сказав своєму батькові: Моя голова, моя голова! І той сказав слузі: Віднеси його до його матері. 20 І він відніс його до його матері, і до полудня той спав на її колінах, і помер. 21 І вона віднесла його, поклала його на ліжко Божого чоловіка і замкнула за ним двері , і вийшла. 22 Вона покликала свого чоловіка і сказала: Пошли мені одного зі слуг і одного осла, і побіжу до Божого чоловіка, і повернуся. 23 А той сказав: Як це, що ти ідеш до нього сьогодні? Це не новий місяць і не субота! Вона ж сказала: З миром. 24 Вона засідлала осла і промовила до свого слуги: Скеровуй, вирушай! Не призупиняйся, іди заради мене, доки не скажу тобі! 25 Давай! Вона пішла і прибула до Божого чоловіка, до гори Кармил.
І сталося, коли Елісей побачив, як вона підходила, то промовив до Ґіезія, свого слуги: Ось та соманітянка. 26 Біжи тепер їй назустріч і запитаєш: Чи мир тобі? Чи мир твоєму чоловікові? Чи мир дитині? Вона ж відповіла: Мир. 27 І вона підійшла до Елісея, до гори, і схопилася за його ноги. А Ґіезій наблизився, щоб її відтягнути, та Елісей сказав: Облиш її, бо її душа сильно в ній засмучена, а Господь приховав від мене, та не сповістив мені! 28 Вона ж сказала: Хіба я просила сина в мого володаря? Хіба не сказала я: Не обмани мене? 29 Тоді Елісей сказав Ґіезієві: Підпережи свої стегна і візьми мою палицю у свої руки, і йди. А якщо натрапиш на чоловіка, то не поблагословиш його, і якщо поблагословить тебе чоловік, то не відповіси йому! І покладеш мою палицю на обличчя дитини. 30 І сказала матір дитини: Нехай живе Господь, і нехай живе твоя душа, не залишу тебе! Тож Елісей піднявся і пішов за нею. 31 А Ґіезій пішов перед нею і поклав палицю на обличчя дитини, та не було голосу, і не було слуху. Він повернувся йому назустріч і сповістив йому, кажучи: Дитина не пробудилася!
32 І Елісей увійшов у дім, і ось дитина мертва, покладена на його ліжко. 33 І ввійшов Елісей у дім, і замкнув двері перед ними двома, і помолився до Господа. 34 Він устав, ліг на дитину і поклав свої уста на його уста, свої очі — на його очі, свої руки — на його руки. І схилився над ним, і тіло дитини зігрілося. 35 І він повернувся, і походив по хаті сюди-туди, пішов і нахилявся над дитиною до семи разів, і дитина відкрила свої очі. 36 І Елісей закликавав до Ґіезія, гукаючи: Поклич цю соманітянку! І він покликав, і вона прийшла до нього. І Елісей сказав: Візьми твого сина. 37 І жінка ввійшла, упала йому до ніг, поклонилася до землі, узяла свою дитину й вийшла.
38 А Елісей повернувся в Ґалґал, а в тій землі був голод, і сини пророків сиділи перед ним. Тож Елісей сказав своєму слузі: Постав великий казан і звари їжу синам пророків! 39 І вийшов один на поле, щоби збирати зелень, знайшов лозу в полі, зібрав з неї дикі плоди — повний свій плащ і всипав у казан з їжею, бо вони не знали їх . 40 І він приніс чоловікам їсти. І сталося, коли вони їли їжу, і ось закричали і сказали: Смерть у казані, чоловіче Божий! І не могли їсти. 41 А той сказав: Візьміть борошно і вкиньте в казан. Після чого Елісей промовив до слуги Ґіезія: Налий народові, і хай їдять! І там, у казані, не було більше поганої речі.
42 І прийшов чоловік із Ветсаріси, і приніс до Божого чоловіка з первоплодів двадцять ячмінних хлібів і фігові плитки, і сказав: Дайте народові, і хай їдять! 43 А його слуга запитав: Як подам це на сто чоловіків? Та він сказав: Дай народові, і хай їдять, бо так говорить Господь: Їстимуть і залишиться! 44 І вони поїли, і залишилося — за Господнім словом.
Чудо з горням оливи
1 А одна з жінок пророчих синів кликала до Єлисея, говорячи: “Помер раб твій, мій чоловік! А ти знаєш, що раб твій боявся Господа. А позичальник прийшов ось , щоб забрати собі двоє дітей моїх за рабів”…
2 І сказав до неї Єлисей: “Що я зроблю тобі? Розкажи мені, що є в тебе в домі”. А та відказала: “Нічого нема в домі твоєї невільниці, — є тільки горня оливи”.
3 А він сказав: “Іди, позич собі на стороні посуд від усіх сусідок твоїх, посуд порожній. Не бери мало!
4 І ввійдеш, і замкнеш двері за собою та за синами своїми, і поналиваєш у всі ті посудини, а повні повідставляй”.
5 І пішла вона від нього, і замкнула двері за собою та за синами своїми. Вони подавали їй посуд, а вона наливала.
6 І сталося, коли понаповнювано посуд, то сказала вона до сина свого: “Подай мені ще посуду!” А він відказав їй: “Нема вже посуду”. І спинилася олива.
7 І вона прийшла, і донесла Божому чоловікові. І він сказав: “Іди, продай ту оливу, та й заплати своєму позичальникові. А ти та сини твої будете жити на позостале”.
Воскресіння сина шунамітянки
8 І сталося певного дня, і прийшов Єлисей до Шунаму, а там була багата жінка, — і вона сильно просила його до себе поїсти хліба . І бувало, скільки разів приходив він, заходив туди їсти хліб.
9 І сказала вона до чоловіка свого: “Ось я познала, що Божий чоловік, який завжди приходить до нас, він святий.
10 Зробім же малу муровану горницю, і поставимо йому там ліжко, і стола, і стільця, і свічника. І коли він приходитиме до нас, то заходитиме туди”.
11 Одного разу прийшов він туди, і зайшов до горниці та й ліг там.
12 І сказав він до свого слуги Ґехазі: “Поклич оцю шунамітянку!” І той покликав її, і вона стала перед ним.
13 І сказав він до нього: “Скажи їй: Ось ти старанно піклувалася про всі наші потреби. Що зробити тобі за це ? Чи є що , щоб сказати про тебе цареві або начальникові війська?” А вона відказала: “Ні , — я сиджу серед народу свого!”
14 І сказав він: “Що ж зробити їй?” А Ґехазі відказав: “Та вона не має сина, а чоловік її старий”.
15 А він сказав: “Поклич її”. І він покликав її, і вона стала при вході.
16 І він сказав: “На цей означений час, коли саме цей час вернеться, ти обійматимеш сина!” А вона відказала: “Ні, пане, чоловіче Божий, не говори неправди своїй невільниці!”
17 Та зачала та жінка, і породила сина на той означений час, того саме часу, про який говорив до неї Єлисей.
18 І росло те дитя. А одного разу вийшло воно до свого батька до женців.
19 І сказало воно до свого батька: “Голова моя, голова моя!”… А той сказав слузі: “Занеси його до його матері!”
20 І той поніс його, і приніс його до його матері. І сиділо воно на її колінах аж до полудня, та й померло…
21 І ввійшла вона, і поклала його на ліжко Божого чоловіка, і замкнула за ним двері та й вийшла.
22 І покликала вона свого чоловіка та й сказала: “Пришли мені одного із слуг та одну з ослиць, і я поїду до Божого чоловіка й вернуся”.
23 А він сказав: “Чому ти їдеш до нього? Сьогодні не новомісяччя й не субота”. А вона відказала: “Добре!”
24 І осідлала вона ослицю, і сказала до свого слуги: “Поганяй та йди. Не затримуй мені в їзді, аж поки не скажу тобі”.
25 І поїхала вона, і приїхала до Божого чоловіка, до гори Кармел. І сталося, як Божий чоловік побачив її здалека, то сказав до слуги свого Ґехазі: “Ось та шунамітянка!
26 Побіжи ж назустріч їй та й скажи їй: Чи все гаразд тобі, чи гаразд чоловікові твоєму, чи гаразд дитині?” А та відказала: “Усе гаразд!”
27 І прийшла вона до Божого чоловіка на гору, і сильно схопила за ноги його. А Ґехазі підійшов, щоб відіпхнути її, та Божий чоловік сказав: “Позостав її, бо затурбована душа її, а Господь затаїв це передо мною й не сказав мені”.
28 А вона сказала: “Чи я жадала сина від пана? Чи я не говорила: Не впроваджуй мене в обману?”
29 І він сказав до Ґехазі: “Опережи стегна свої, і візьми мою палицю в руку свою та й іди. Коли спіткаєш кого, не повітаєш його, а коли хто повітає тебе, не відповіси йому. І покладеш мою палицю на хлопцеве обличчя”.
30 А мати того хлопця сказала: “Як живий Господь і жива душа твоя, — я не полишу тебе!” І він устав і пішов за нею.
31 А Ґехазі пішов перед ними, і поклав ту палицю на хлопцеве обличчя, та не було ані голосу, ані чуття. І вернувся він навпроти нього, і доніс йому, говорячи: “Не збудився той хлопець!”
32 І ввійшов Єлисей у дім, аж ось той хлопець лежить мертвий на ліжку його!..
33 І ввійшов він, і замкнув двері за ними обома, та й молився до Господа.
34 І ввійшов він, і ліг на того хлопця, і поклав уста свої на уста його, а очі свої на очі його, і долоні свої на долоні його. І схилився над ним, і стало тепле тіло тієї дитини!..
35 І він знову ходив по дому раз сюди, а раз туди. І ввійшов він, і знову схилився над ним, — і чхнув той хлопець аж до семи раз. І розплющив той хлопець очі свої.
36 І покликав він Ґехазі та й сказав: “Поклич ту шунамітянку!” І той покликав її. І прийшла вона до нього, і він сказав: “Забери свого сина!”
37 І ввійшла вона, і впала до його ніг, і вклонилася до землі. І взяла вона сина свого та й вийшла…
Чудесне нагодування ста чоловік
38 І вернувся Єлисей до Ґілґалу. А в Краю був голод, і пророчі сини сиділи перед ним. І сказав він до свого хлопця: “Пристав великого горшка, і звари їжу для пророчих синів”.
39 І вийшов один на поле, щоб назбирати ярини, і знайшов там витку рослину, і назбирав із неї повну свою одежу диких огірків. І він прийшов, і накришив до горшка їжі, бо вони не знали того.
40 І поналивали вони людям їжі. І сталося, як вони їли ту їжу, то закричали й сказали: “Смерть у горшку, чоловіче Божий!” І не могли вони їсти…
41 А він сказав: “Дайте муки!” І він всипав її до горшка і сказав: “Наливай народові, і нехай їдять!” І вже не було нічого злого в горшку.
42 І прийшов один чоловік із Баал‑Шалішу, і приніс Божому чоловікові хліб первоплоду, — двадцять ячмінних хлібців та зерна в колосках у своїй торбі. І сказав Єлисей : “Дай народові, і нехай вони їдять!”
43 А слуга його сказав: “Що оце покладу я перед сотнею чоловік?” Та він відказав: “Дай народові, і нехай їдять, бо так сказав Господь: Їжте й позоставте!”
44 І він поклав перед ними, і вони їли й позоставили, за словом Господнім.