1 Якось сини пророків звернулися до Елісея: Ось місце, в якому ми живемо перед тобою, воно — тісне для нас. 2 Тож підемо до Йордану, і кожний муж візьме звідти одну колоду, і зробимо собі там житло. А він сказав: Ідіть! 3 Та один лагідно промовив: Іди з твоїми рабами! І він сказав: Я піду! 4 Тож він пішов з ними, і вони прийшли до Йордану, і почали рубати ліс. 5 І ось один рубав колоду, і впало залізко сокири у воду. І він закричав: О, володарю, та ж воно позичене! 6 А Божий чоловік запитав: Де впало? І той показав йому місце. А він відломив кусок дерева і кинув туди, і залізко виплило. 7 Візьми собі, — сказав він. І той простягнув свою руку і взяв його.
8 Цар Сирії воював проти Ізраїля. Він радився зі своїми слугами, пропонуючи: На такому-то місці отаборюся. 9 А Елісей послав до царя Ізраїля, остерігаючи: Стережись, не йди в це місце, бо там Сирія притаїлася! 10 І послав цар Ізраїля в те місце, про яке йому сказав Елісей, і стерігся того місця не раз і не два.
11 І заворушилася душа царя Сирії через цю справу, і він закликав своїх слуг, і сказав їм: Не сповіщаєте мені, хто видає мене цареві Ізраїля? 12 І сказав один із його слуг: Ні, мій володарю, царю, бо це пророк Елісей, який в Ізраїлі, сповіщає цареві Ізраїля всі слова, які ти говориш у кімнаті своєї спальні! 13 І той сказав: Ідіть, подивіться, де він, і, пославши, візьму його! І сповістили йому, кажучи: Ось у Дотаїмі! 14 І він послав туди кінноту, колісниці та велике військо, і вони прийшли вночі й оточили місто.
15 І збудився вранці слуга Елісея, щоб устати, і вийшов, аж ось військо, кіннота і колісниці оточили місто, і слуга сказав йому: О, володарю, що робитимемо? 16 А Елісей відповів: Не бійся, бо тих, хто з нами, більше від тих, хто з ними! 17 І помолився Елісей, і сказав: Господи, відкрий очі слуги, і нехай побачить! І Господь відкрив його очі, і він побачив, як ось гора, повна коней, і вогненні колісниці довкола Елісея. 18 І вони підійшли до нього, а Елісей помолився до Господа і сказав: Урази цей народ сліпотою! І Він уразив їх сліпотою за словом Елісея. 19 І сказав їм Елісей: Не це місто і не ця дорога! Ідіть за мною, і я відведу вас до чоловіка, якого шукаєте! І він привів їх у Самарію.
20 І сталося, коли вони прийшли в Самарію, то Елісей сказав: Відкрий, Господи, їхні очі й хай побачать! І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони були посеред Самарії. 21 А цар Ізраїля, коли їх побачив, запитав: Чи не побити мені їх , батьку? 22 І той відповів: Не вбивай! Убивати можна тільки тих, яких ти взяв у полон своїм мечем і своїм луком! Поклади перед ними хліб і воду, і хай їдять, хай п’ють і хай ідуть до свого володаря! 23 І він поставив перед ними великий стіл, вони поїли і попили, і він відіслав їх, і вони пішли до свого володаря. І не продовжували більше легко озброєні сирійці виступати проти землі Ізраїлю.
24 І сталося після цього, що зібрав син Адера, цар Сирії, весь свій табір, пішов і взяв у облогу Самарію. 25 І в Самарії настав великий голод, і ось вона перебувала в облозі, аж доки не була голова осла за п’ятдесят сиклів срібла, а четвертина міри голубиного гною — за п’ять сиклів срібла.
26 Цар Ізраїля ходив по мурах, а до нього закричала жінка, гукаючи: Спаси, володарю-царю! 27 А той відповів їй: Якщо тебе не спасе Господь, як я тебе спасу? Чи з току, чи із чавила? 28 А далі цар запитав її: Що тобі є? А вона промовила: Ця жінка сказала мені: Дай твого сина, сьогодні ми його з’їмо, завтра ж — мого сина, з’їмо і його! 29 І ми зварили мого сина, і з’їли його. А на наступний день я сказала їй: Дай твого сина, з’їмо і його! Але вона заховала свого сина! 30 І сталося, коли цар Ізраїля почув слова жінки, то роздер свій одяг, і він ходив по мурах, і народ побачив на його тілі під низом мішковину. 31 І він сказав: Так нехай зробить мені Бог і так нехай додасть, якщо голова Елісея буде на ньому сьогодні.
32 А Елісей перебував у своєму домі, і старійшини перебували з ним. І послав чоловіка перед ним раніше, ніж до нього прийшов посланець, і він сказав старійшинам: Чи знаєте, що цей приречений на смерть послав, щоб зняти мою голову? Глядіть, як тільки прийде посланець, закрийте двері й затримайте його при дверях. Хіба не звук ніг його володаря за ним? 33 Коли він ще говорив з ними, аж ось зайшов до нього посланець. І він сказав: Ось це зло від Господа! Чому терпітиму ще Господу?
Чудесне добуття сокири з води
1 І сказали пророчі сини до Єлисея: “Ось те місце, де ми сидимо перед тобою, затісне для нас.
2 Ходім аж до Йордану, і візьмімо звідти кожен по одній деревині, і зробимо собі місце, щоб сидіти там”. А він сказав: “Ідіть”.
3 І сказав один: “Будь же ласкавий, і ходи зі своїми рабами!” А він сказав: “Я піду”.
4 І пішов він із ними, і вони прийшли до Йордану, і рубали дерево.
5 І сталося, коли один валив деревину, то впала сокира до води. А той скрикнув і сказав: “Ох, пане мій, таж вона позичена!”
6 І сказав Божий чоловік: “Куди вона впала?” А той показав йому те місце. І він відрубав кусок дерева й кинув туди, — і випливла сокира!..
7 І він сказав: “Витягни собі!” А той простяг свою руку і взяв…
Чудесна перемога над Сирією
8 Сирійський цар воював з Ізраїлем. І радився він зі слугами своїми, говорячи: “На такому‑то й такому‑то місці буде моє таборування”.
9 А Божий чоловік послав до Ізраїлевого царя, говорячи: “Стережися переходити оце місце, бо там сходяться сиріяни!”
10 І послав Ізраїлів цар до того місця, про яке говорив йому Божий чоловік та остерігав його; і він стерігся там не раз і не два.
11 І сильно занепокоїлося серце сирійського царя про ту річ, і він покликав своїх слуг та й сказав до них: “Чи не розповісте мені, хто з наших зраджує перед Ізраїльським царем?”
12 І сказав один з його слуг: “Ні, пане мій царю, це не наш , а це Єлисей, той пророк, що в Ізраїлі, доносить Ізраїлевому цареві ті слова, що ти говориш у спальні своїй!”…
13 А він відказав: “Ідіть, і подивіться, де він, — і я пошлю й візьму його!” І донесено йому, кажучи: “Ось він у Дотані!”
14 І послав він туди коні, і колесниці та військо. І прийшли вони вночі й оточили те місто.
15 А слуга Божого чоловіка встав рано і вийшов, аж ось військо оточує місто, і коні, і колесниці! І сказав його слуга до нього: “Ох, пане мій, що будемо робити?”
16 А той відказав: “Не бійся, бо ті, що з нами, численніші від тих, що з ними”.
17 І молився Єлисей, і говорив: “Господи, розкрий йому очі, і нехай він побачить!” І відкрив Господь очі того слуги, і він побачив, аж ось гора, повна коней та огняних колесниць навколо Єлисея!..
18 І зійшли сирійці до нього, а Єлисей помолився до Господа й сказав: “Удар цей люд сліпотою!” І Він ударив їх сліпотою за Єлисеєвим словом…
19 І сказав до них Єлисей: “Це не та дорога й не те місто. Ідіть за мною, і я проведу вас до того чоловіка, якого ви шукаєте”. І він завів їх у Самарію.
20 І сталося, як прийшли вони до Самарії, то Єлисей сказав: “Господи, відкрий оці очі, і нехай вони побачать!” І Господь відкрив їхні очі, і вони побачили, — аж ось вони в середині Самарії!..
21 І сказав Ізраїлів цар до Єлисея, коли побачив їх: “Чи побити їх , чи побити, мій батьку?”
22 А той відказав: “Не вбивай! Чи ти повбиваєш тих, кого ти взяв до неволі своїм мечем та своїм списом? Поклади хліб та воду перед ними, і нехай вони їдять та п’ють, і нехай ідуть до свого пана”.
23 І справив цар для них велику гостину, і вони їли й пили; і він відпустив їх, і вони пішли до свого пана. І сирійські орди вже більш не входили до Ізраїлевого Краю.
Єлисеєва прозорливість
24 І сталося по тому, і зібрав Бен‑Гадад, сирійський цар, увесь свій табір, і він зійшов і обліг Самарію.
25 І був великий голод у Самарії. І ось ті облягали їх, а осляча голова коштувала вісімдесят шеклів срібла, а чвертка каву голубиного помету п’ять шеклів срібла.
26 І сталося, проходив Ізраїлів цар по мурі, а одна жінка крикнула до нього, говорячи: “Поможи, пане царю!”
27 А він відказав: “Як тобі не поможе Господь, звідки я поможу тобі? Чи з току, або з чавила?”
28 І сказав до неї цар: “Що тобі?” А та відказала: “Оця жінка сказала мені: Дай свого сина, і ми з’їмо його сьогодні, а мого сина з’їмо взавтра.
29 І зварили ми мого сина та й з’їли його… І сказала я до неї другого дня: Дай сина свого, і ми з’їмо його, та вона сховала свого сина”.
30 І сталося, як цар почув слова цієї жінки, то роздер шати свої, і він ходив по мурі. І народ побачив, — аж ось веретище на тілі його зі споду!
31 І він сказав: “Отак нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, якщо позостанеться голова Єлисея, Шафатового сина, на ньому сьогодні!”
32 А Єлисей сидів у своєму домі, а з ним сиділи старші. І послав цар чоловіка від себе. Поки прийшов посол до нього, то він сказав до старших: “Чи ви бачите, що цей син убивника послав зняти мою голову? Глядіть, як прийде цей посол, то замкніть двері, — і притиснете його в дверях. Ось і шарудіння ніг пана його за ним”.
33 Ще він говорив із ними, аж ось приходить до нього посланець. І він сказав: “Отаке зло від Господа! Чого ще чекати від Господа?”