1 І сталося після цього, Давид запитав у Господа, кажучи: Чи піти мені в одне з міст Юди? І промовив Господь до нього: Іди! А Давид запитав: Куди піду? Він же відповів: У Хеврон. 2 І Давид пішов туди, у Хеврон, і обидві його жінки, Ахіноома з Єзраела і Авіґея, колишня жінка Навала з Кармила, 3 і мужі, які були з ним, — кожний з них і його сім’я, — і вони розселилися в містах Хеврона. 4 А юдейські мужі прийшли й там помазали Давида, щоб царював над домом Юди.
І сповістили Давидові, кажучи: Мужі Явіса ґалаадського поховали Саула. 5 І Давид послав послів до старійшин Явіса ґалаадського, і сказав їм: Благословенні ви Господом, бо вчинили це милосердя над вашим володарем — над Саулом, Господнім помазаником, і поховали його і Йонатана, його сина! 6 Тепер же нехай Господь учинить з вами милосердя і правду, і я вчиню з вами це добро, бо ви зробили цю справу. 7 Тепер же нехай зміцняться ваші руки, станьте сильними синами, бо помер ваш володар Саул, а мене дім Юди помазав на царя над ними.
8 Та Авенир, син Нира, полководець Саула, взяв Євостея, сина Саула, привів його з табору до Манаема 9 і настановив його царем над Ґалаадом, над Тасірієм, над Єзраелем, над Єфремом, над Веніаміном і над усім Ізраїлем. 10 Сорокалітнім був Євостей, син Саула, коли зацарював над Ізраїлем (за винятком дому Юди, які були за Давидом) і два роки царював. 11 І період, який царював Давид у Хевроні над домом Юди, складав сім років і шість місяців.
12 І вийшов Авенир, син Нира, і слуги Євостея, сина Саула з Манаема до Ґаваона. 13 А Йоав, син Саруї, та слуги Давида вийшли з Хеврона і зустрілися з ними разом поблизу джерела Ґаваона. Одні засіли біля джерела Ґаваона по один бік, інші — біля джерела з другого боку. 14 І промовив Авенир до Йоава: Хай виступлять слуги і хай борються перед нами! І Йоав відповів: Хай виступлять! 15 Тож піднялися і прийшли в кількості дванадцяти слуг Веніаміна від Євостея, сина Саула, і дванадцяти слуг Давида. 16 І схопив кожний рукою голову свого ближнього, а свого меча встромив у ребра свого ближнього, і вони попадали разом. І дали назву тому місцю: Частка підступних, які є в Ґаваоні. 17 І була дуже жорстока битва в той день, і Авенир та ізраїльські мужі зазнали поразки перед слугами Давида.
18 Там були три сини Саруї: Йоав, Авесса і Асаїл. Асаїл легкий своїми ногами, наче та сарна в полі. 19 І Асаїл погнався за Авениром, і не ухилявся направо чи наліво в погоні за Авениром. 20 Авенир озирнувся позад себе і сказав: Чи це саме ти, Асаїле? Він же відповів: Я! 21 І Авенир сказав йому: Поверни направо чи наліво, переслідуй собі одного зі слуг і захопи собі його зброю! Та Асаїл не захотів повернути з-позад нього. 22 А Авенир продовжував далі говорити до Асаїла: Відступи від мене, щоб я не прибив тебе до землі! Як я підніму своє обличчя перед Йоавом? Навіщо це? Повернися до твого брата Йоава! 23 Та він не захотів відступити. І Авенир вдарив його заднім кінцем списа в живіт, і спис вийшов йому ззаду. І він там упав, і помер перед ним. І сталося, що кожний, хто підходив до місця, де впав Асаїл і помер, — то зупинявся.
24 Тоді Йоав і Авесса погналися за Авениром. І заходило сонце, а вони вийшли аж до гори Аммана, що є перед початком Ґаю, по пустельній дорозі Ґаваона. 25 А сини Веніаміна, які з Авениром, зібралися разом і об’єдналися в одну групу і стали на верхів’ї однієї гори. 26 І Авенир звернувся до Йоава, закликаючи: Чи до перемоги пожирає меч? Невже не знаєш, що буде гіркою вкінці? Аж доки не скажеш народові повернутися з-позад наших братів? 27 А Йоав сказав: Нехай живе Господь, якщо би ти не сказав, дотепер від ранку не пішов би народ кожний за своїм братом. 28 І Йоав затрубив у трубу, і весь народ зупинився, і не гналися за Ізраїлем, не продовжували далі воювати.
29 Авенир та його мужі йшли на захід усю ту ніч і перейшли Йордан, пройшли всю околицю і підійшли до табору. 30 І Йоав повернувся з-позаду Авенира та зібрав увесь народ, і недорахувалися дев’ятнадцяти чоловік зі слуг Давида, і Асаїла. 31 А слуги Давида побили триста шістдесят чоловік, синів Веніаміна, мужів Авенира, які були з ним. 32 І беруть Асаїла, і ховають його в гробниці його батька у Вифлеємі. Тоді Йоав і мужі, які з ним, пішли далі всю ніч, і засвітало над ними в Хевроні.
Поразка Саулових прихильників
1 І сталося потому, і запитався Давид Господа, говорячи: “Чи йти мені в одне з Юдиних міст?” А Господь відказав йому: “Іди!” І сказав Давид: “Куди я піду?” А Він відказав: “У Хеврон!”
2 І ввійшов туди Давид, а також дві жінки його: їзреелітка Ахіноам та Авіґаїл, колишня жінка кармелянина Навала.
3 І людей своїх, що були з ним, привів Давид кожного та дім його, і вони осілися по хевронських містах.
4 І посходилися Юдині мужі, і помазали там Давида царем над Юдиним домом. А Давидові розповіли, кажучи: “Люди ґілеадського Явешу поховали Саула”.
5 І послав Давид людей до ґілеадського Явешу, і сказав до них: “Благословенні ви для Господа, що зробили цю милість зі своїм паном, із Саулом, та поховали його!
6 А тепер нехай Господь зробить вам милість та правду, і я теж зроблю вам те добро за те, що ви зробили цю річ.
7 А тепер нехай зміцняться ваші руки, і будьте мужні, бо помер пан ваш Саул, а також Юдин дім помазав мене царем над собою”.
8 А Авнер , Нерів син, провідник Саулового війська, узяв Іш‑Бошета, Саулового сина, та й привів його до Маханаїму.
9 І він настановив його царем над Ґілеадом, і над Ашуреянином, і над Їзреелем, і над Єфремом, і над Веніямином, і над усім Ізраїлем.
10 Іш‑Бошет, Саулів син, був віку сорока літ, коли зацарював над Ізраїлем, і царював два роки, — тільки дім Юди був за Давидом.
11 А число днів , що Давид був царем у Хевроні над Юдиним домом, — сім літ і шість місяців.
12 І вийшов Авнер, Нерів син, та слуги Іш‑Бошета, Саулового сина, з Маханаїму до Ґів’ону.
13 А Йоав, син Церуї, та Давидові слуги вийшли й зустріли їх разом при ґів’онському ставі. І засіли вони — ті з того боку ставу, а ті з цього боку ставу.
14 І сказав Авнер до Йоава: “Нехай встануть ці юнаки, і побавляться перед нами!” І сказав Йоав: “Нехай встануть”.
15 І встали, і перейшли в числі дванадцяти для Веніямина та для Іш‑Бошета, Саулового сина, та дванадцять із Давидових слуг.
16 І схопили один одного за голову, та й всадили свого меча до боку один одного, — і попадали разом. І назвали ім’я тому місцю: Хелкат‑Гаццурім , що в Ґів’оні.
17 І знявся того дня дуже жорстокий бій, і був побитий Авнер та Ізраїлеві люди Давидовими слугами.
18 І були там три сини Церуї: Йоав, і Авішай, і Асаїл. А Асаїл був легкий в ногах своїх, як польова та газеля.
19 І гнався Асаїл за Авнером, і не збочував, ані праворуч, ані ліворуч із погоні за Авнером.
20 І обернувся Авнер позад себе, й сказав: “Чи це ти, Асаїле?” А той відказав: “Я”.
21 І сказав йому Авнер: “Збоч собі на правицю свою чи на лівицю свою, і схопи собі одного із слуг, і візьми собі зброю його”. Та не хотів Асаїл спинити погоні за ним.
22 А Авнер знов говорив до Асаїла: “Спинися в гонитві за мною! Нащо я вб’ю тебе? І як зведу я обличчя своє до брата твого Йоава?”
23 А той відмовився спинитися. І вдарив його Авнер заднім кінцем списа в живіт, — і спис вийшов іззаду його! І впав він там, і помер на місці… І сталося, — кожен, хто приходив до того місця, де впав Асаїл та помер, то спинявся.
24 І гналися Йоав та Авішай за Авнером. І сонце зайшло, а вони прийшли до згір’я Амма, що навпроти Ґіаху, на дорозі до Ґів’онської пустині.
25 І зібралися Веніяминові сини при Авнері, і склали один відділ, та й спинилися на верхів’ї одного взгір’я.
26 І кликнув Авнер до Йоава, й сказав: “Чи завжди меч буде жерти? Чи ти не знаєш, що гіркота буде наостанку? І аж доки ти не скажеш народові спинитися в гонитві за своїми братами?”
27 А Йоав відказав: “Як живий Бог, — коли б ти не сказав був іншого , то ще від ранку народ був би перестав гнатися за братом своїм”.
28 І засурмив Йоав у сурму, і спинився ввесь народ, і не гналися вже за Ізраїлем, і більше вже не воювали.
29 А Авнер та люди його йшли степом усю ту ніч, і перейшли Йордан, і пройшли ввесь Бітрон, і прийшли до Маханаїму.
30 І Йоав вернувся з погоні за Авнером, і зібрав увесь народ, і забракло з Давидових слуг дев’ятнадцяти чоловік та Асаїла.
31 А Давидові слуги побили з Веніямина та з людей Авнера, — три сотні й шістдесят чоловік, що померли.
32 І винесли Асаїла, і поховали його в гробі батька його, що у Віфлеємі. І йшли цілу ніч Йоав та люди його, а розсвіло їм у Хевроні.