Собор в Єрусалимі
1 Та деякі, прийшовши з Юдеї, навчали братів: Якщо ви не будете обрізані за звичаєм Мойсея, не зможете спастися!
2 Коли ж виникло протистояння і чималі диспути Павла та Варнави з ними, то постановили, аби Павло й Варнава та деякі інші з них пішли до апостолів і старших у Єрусалим із цим питанням.
3 Тож вони, послані Церквою, проходили Фінікію і Самарію, розповідали про навернення язичників і приносили велику радість усім братам.
4 Прийшовши в Єрусалим, були прийняті Церквою, апостолами і старшими. Вони розповіли, що Бог зробив через них.
5 Та піднялися деякі з партії фарисеїв , які повірили, і говорили, що їм треба обрізатись і наказати, аби вони зберігали Закон Мойсея.
6 Тож зібралися апостоли та старші, щоб розглянути цю справу.
7 Після тривалого обговорення Петро, уставши, сказав їм: Мужі-брати, ви знаєте, що з перших днів Бог зробив серед нас вибір, щоб моїми устами язичники почули слово Євангелія і повірили.
8 І Серцезнавець Бог засвідчив їм, давши [їм], як і нам, Святого Духа;
9 жодної різниці не зробив між нами й ними, вірою очистивши їхні серця.
10 То чому ж тепер випробовуєте Бога, намагаючись накласти учням на шию ярмо, якого не змогли понести ні наші батьки, ні ми?
11 Але віримо, що ми, як і вони, спасемося благодаттю Господа Ісуса.
12 Замовкли всі люди й слухали Варнаву та Павла, які розповідали, скільки через них зробив Бог ознак і чудес між язичниками.
13 Коли вони закінчили, Яків у відповідь сказав: Мужі-брати, послухайте мене.
14 Симон розповів, як від самого початку навідався Бог, щоб вибрати з язичників народ для Свого Імені.
15 І з цим узгоджуються слова пророків, як написано:
16 Після цього повернуся і відбудую зруйнований намет Давида, і руїну його відбудую, і підніму його,
17 щоб решта людей і всі язичники, над якими закликається Моє Ім’я, шукали Господа, — говорить Господь, Який чинить це [все];
18 відомі від віку [Богові всі Його діла]!
19 Тому я вважаю, що не треба завдавати турбот тим язичникам, які навертаються до Бога,
20 але застерегти їх, щоби стримувалися від ідольських жертв, розпусти, задушеного і крові.
21 Адже Мойсей з давніх поколінь має своїх проповідників у містах, і вони читають його книги в синагогах щосуботи.
Постанова апостолів і пресвітерів
22 Тоді апостоли, старші й уся Церква вважали за потрібне послати в Антіохію з Павлом і Варнавою обраних з-поміж себе мужів: Юду, якого називали Варсавою, і Силу, — провідних мужів між братами.
23 І написали [таке] своєю рукою: Апостоли і старші, [і] брати, — вітання тим, хто в Антіохії, Сирії і Килікії, братам, які з язичників!
24 Ми почули, що деякі, кого ми не посилали, пішовши від нас, викликали у вас замішання вченням, яке схвилювало ваші душі, [навчаючи, що треба обрізатися і зберігати Закон];
25 ми, однодушно вибравши мужів, вважали за потрібне послати їх до вас із нашими улюбленими Варнавою і Павлом —
26 людьми, які посвятили свої душі Імені нашого Господа Ісуса Христа.
27 Отже, послали ми Юду й Силу, і вони словами перекажуть те саме.
28 Сподобалося Духові Святому і нам не накладати на вас жодного більшого тягаря, за винятком цього необхідного:
29 стримуватися від жертв ідолам, крові, задушеного і розпусти. Добре зробите, як цього будете уникати. Бувайте здорові!
30 Посланці прийшли до Антіохії і, зібравши людей, передали послання.
31 Прочитавши, ті зраділи від цієї потіхи.
32 Юда і Сила, будучи самі пророками, багатьма словами втішали і зміцнювали братів.
33 А коли вони перебули деякий час, брати їх відпустили з миром до тих, хто їх послав.
34 [Але Сила захотів залишитися там, а Юда сам повернувся в Єрусалим].
35 Павло ж і Варнава жили в Антіохії, навчаючи та разом з багатьма іншими благовістячи Господнє Слово.
Друга подорож Павла. Павло залишає Варнаву
36 А через декілька днів Павло сказав Варнаві: Ходімо знову, відвідаймо братів у всіх містах, де ми проповідували Господнє Слово, щоби побачити , як поживають.
37 Варнава забажав узяти із собою й Івана, прозваного Марком,
38 а Павло вважав за краще не брати того, хто покинув їх у Памфилії і не пішов разом з ними на працю.
39 І постала незгода, так що розійшлися вони один з одним. Варнава, взявши Марка, відплив до Кіпру,
40 а Павло, переданий братами благодаті Божій, вибравши Силу, пішов.
41 І проходив він Сирією та Килікією, зміцнюючи Церкви.
Апостольський Собор в Єрусалимі
1 А дехто, що з Юдеї прийшли, навчали братів: “Якщо ви не обріжетеся за звичаєм Мойсеєвим, то спастися не можете”.
2 Коли ж суперечка повстала й чимале змагання в Павла та у Варнави з ними, то постановили, щоб Павло та Варнава, та дехто ще інший із них, пішли в справі цій до апостолів й старших у Єрусалим.
3 Тож вони, відпроваджені Церквою, ішли через Фінікію та Самарію, розповідуючи про поганське навернення, і радість велику чинили всім браттям.
4 Коли ж в Єрусалим прибули вони, були прийняті Церквою, та апостолами, та старшими, і вони розповіли, як багато вчинив Бог із ними.
5 Але дехто, що ввірували з фарисейської партії, устали й сказали, що потрібно поганів обрізувати й наказати, щоб Закона Мойсеєвого берегли.
6 І зібрались апостоли й старші, щоб розглянути справу оцю.
7 Як велике ж змагання повстало, Петро встав і промовив до них: “Мужі браття, ви знаєте, що з давнішніх днів вибрав Бог поміж нами мене , щоб погани почули слово Євангелії через уста мої, та й увірували.
8 І засвідчив їм Бог Серцезнавець, давши їм Духа Святого, як і нам,
9 і між нами та ними різниці Він жадної не вчинив, очистивши вірою їхні серця.
10 Отож, чого Бога тепер спокушуєте, щоб учням на шию покласти ярмо, якого ані наші отці, ані ми не здолали понести?
11 Та ми віруємо, що спасемося благодаттю Господа Ісуса так само, як і вони”.
12 І вся громада замовкла, і слухали пильно Варнаву й Павла, що розповідали, які то знамена та чуда вчинив через них Бог між поганами!
13 Як замовкли ж вони, то Яків озвався й промовив: “Мужі браття, послухайте також мене.
14 Симон ось розповів, як зглянувся Бог від початку, щоб вибрати люд із поганів для Ймення Свого.
15 І пророчі слова з цим погоджуються, як написано:
16 “Потому вернуся, і відбудую Давидову скинію занепалу, і відбудую руїни її, і наново поставлю її,
17 щоб шукали Господа люди зосталі та всі народи, над якими Ім’я Моє кликано, — говорить Господь, що чинить це все!
18 Господеві відвіку відомі всі вчинки Його”.
19 Тому думаю я, щоб не турбувати поган, що до Бога навертаються,
20 але написати до них, щоб стримувались від занечищення ідольського, та від блуду, і задушенини, і від крови.
21 Бо своїх проповідників має Мойсей по містах здавендавна, і щосуботи читають його в синагогах”.
22 Тоді постановили апостоли й старші з цілою Церквою вибрати мужів із них, і послати до Антіохії з Павлом та Варнавою Юду, що зветься Варсавва , і Силу, мужів проводирів між братами,
23 написавши своїми руками оце: “Апостоли й старші брати до братів, що з поган в Антіохії, і Сирії, і Кілікії: Вітаємо вас!
24 Через те, що ми чули, що деякі з вас, яким ми того не доручували, стурбували наукою вас, і захитали вам душі,
25 то ми постановили однодушно, зібравшися, щоб обраних мужів послати до вас із коханими нашими — Варнавою та Павлом,
26 людьми тими, що душі свої віддали за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа.
27 Тож ми Юду та Силу послали, що вияснять усно те саме.
28 Бо зволилось Духові Святому і нам, — тягара вже ніякого не накладати на вас, окрім цього необхідного:
29 стримуватися від ідольських жертов та крови, і задушенини, та від блуду. Оберегаючися від того, ви зробите добре. Бувайте здорові!”…
30 Посланці ж прийшли в Антіохію, і, зібравши народ, доручили листа.
31 А перечитавши, раділи з потішення того .
32 А Юда та Сила, самі бувши пророками, частим словом підбадьорювали та зміцняли братів.
33 А як перебули вони там якийсь час, то брати їх відпустили з миром до тих, хто їх вислав.
[34 Але Сила схотів лишитися там, а Юда вернувся до Єрусалиму.]
35 А Павло з Варнавою в Антіохії жили, навчаючи та благовістячи разом із іншими багатьома Слово Господнє.
Друга подорож Павлова. Павло розлучається з Варнавою
36 А по декількох днях промовив Павло до Варнави: “Ходімо знов, і відвідаймо наших братів у кожному місті, де ми провіщали Слово Господнє, — як вони пробувають”.
37 А Варнава хотів був узяти з собою Івана, що званий був Марком.
38 Та Павло вважав за потрібне не брати з собою того, хто від них відлучився з Памфілії, та з ними на працю не йшов.
39 І повстала незгода, і розлучились вони між собою. Тож Варнава взяв Марка, і поплинув до Кіпру.
40 А Павло вибрав Силу й пішов, Божій благодаті братами доручений.
41 І проходив він Сирію та Кілікію, Церкви зміцнюючи.