Павло в Ефесі. Послідовники Івана стають християнами
1 І сталося, як Аполлос був у Коринті, Павло, пройшовши внутрішні території, прибув до Ефеса і, знайшовши деяких учнів,
2 запитав їх: Коли ви увірували, чи отримали ви Духа Святого? Вони відповіли йому: Та ми й не чули, що є Дух Святий!
3 А він [їм] сказав: То в що ж ви хрестилися? Вони відповіли: В хрещення Івана.
4 Тож Павло промовив: Іван хрестив хрещенням на покаяння, кажучи людям, щоби повірили в Того, Хто йде за ним, тобто в Ісуса [Христа].
5 Почувши, вони охрестилися в Ім’я Господа Ісуса,
6 а коли Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкували.
7 А було їх усіх чоловік з дванадцять.
Павло проповідує ефесянам
8 Увійшовши до синагоги, він рішуче три місяці переконував і говорив про Царство Боже.
9 А коли деякі опиралися і не вірили, злословлячи Господню дорогу на очах у безлічі народу , він відступив від них, відокремив учнів і викладав щодня в школі [одного] Тирана.
10 Це було впродовж двох років, тож усі, які жили в Азії, почули Господнє Слово, — юдеї і греки.
Господь творить чудеса
11 Бог чинив надзвичайні чудеса руками Павла,
12 так що на хворих клали хусточки й пояси з його тіла, і вони оздоровлялися від недуг, а злі духи виходили.
13 Деякі з мандруючих юдейських заклиначів почали закликати Ім’я Господа Ісуса на тих, хто мав злих духів, кажучи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого проповідує Павло!
14 То були семеро синів одного юдейського первосвященика Скеви, — вони це робили.
15 А злий дух у відповідь сказав їм: Ісуса я знаю і Павла знаю, а ви хто такі?
16 І накинувся на них чоловік, в якому був злий дух, і, перемігши обох, подужав їх, так що втекли з того дому нагі та побиті.
17 Це стало відомо всім юдеям і грекам, які жили в Ефесі, і страх напав на них усіх, і величалося Ім’я Господа Ісуса.
18 Чимало хто з тих, які повірили, приходили, визнаючи й розповідаючи про свої вчинки.
19 А багато ворожбитів, зібравши книги, спалили в усіх на очах. І підрахували їхню ціну та знайшли, що це п’ятдесят тисяч срібняків.
20 Отак, завдяки Господній силі, Слово зростало і міцніло.
21 А як це завершилося, Павло в Дусі задумав, пройшовши через Македонію і Ахаю, попрямувати до Єрусалима, говорячи: Як побуваю там, то потрібно мені й Рим побачити!
22 Пославши до Македонії двох із тих, які прислуговували йому, Тимофія і Ераста, сам затримався на якийсь час в Азії.
Заколот проти вчення Павла
23 Того часу зчинився чималий заколот щодо Господньої дороги.
24 Бо один золотар на ім’я Дмитро, який виготовляв маленькі срібні храми Артеміди, давав ремісникам чималий заробіток.
25 Зібравши їх та інших, які цим займалися, він сказав: Мужі, ви знаєте, що наш прибуток — від цієї роботи;
26 і бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, а майже по всій Азії цей Павло переконав і відвернув багатьох людей, говорячи, начебто те, що зроблено руками, — то не боги.
27 Є небезпека, що не тільки наше ремесло прийде в занепад, але й храм великої богині Артеміди вважатимуть за ніщо. І буде знищена велич тієї, якій поклоняється вся Азія та цілий світ!
28 Почувши це й переповнившись гнівом, вони кричали, вигукуючи: Велика Артеміда Ефеська!
29 Тож у місті зчинилася колотнеча. Схопивши Гая та Аристарха — македонців, супутників Павла, усі , як один, кинулися до амфітеатру.
30 Коли ж Павло хотів вийти до натовпу, то учні не дозволяли йому.
31 Дехто з азійських начальників, які були його приятелями, послали до нього і благали, щоб не йшов він до амфітеатру.
32 Отож, кожний кричав щось своє. Збори були бурхливі, та багато хто не знав, чому зібралися.
33 З юрби висунули Олександра, якого запропонували юдеї. Олександр, зробивши знак рукою, хотів дати пояснення юрбі.
34 Та довідавшись, що він юдей, усі зо дві години вигукували в один голос: Велика Артеміда Ефеська!
35 А міський писар, заспокоївши юрбу, сказав: Мужі ефеські, чи є якась людина, яка не знає, що місто Ефес шанує велику Артеміду та її образ, що впав з неба?
36 Отже, оскільки це незаперечне, треба вам вгамуватися і не робити нічого необачного.
37 А ви привели цих людей, які ані храму не обікрали, ані богині нашої не зневажають.
38 Тому коли Дмитро й ті ремісники, які з ним, мають до когось справу, то є судді та проконсули, хай позивають один одного.
39 А як чогось іншого домагаєтеся, то нехай вирішиться це на законних зборах.
40 Оскільки нам загрожує небезпека бути за сьогоднішнє звинуваченими в заколоті, і немає жодної причини, котрою зможемо виправдати цей безпорядок! Сказавши це, він розпустив збори.
Павло в Ефесі
1 І сталося, що коли Аполлос перебував у Коринті, то Павло, перейшовши горішні країни, прибув до Ефесу, і деяких учнів знайшов,
2 та й спитав їх: “Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?” А вони відказали йому: “Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!”
3 І він запитав: “Тож у що ви христились?” Вони ж відказали: “В Іванове хрищення”.
4 І промовив Павло: “Таж Іван христив хрищенням на покаяння, говорячи людям, щоб вірили в Того, Хто прийде по ньому, цебто в Ісуса”.
5 Як почули ж оце , то христились вони в Ім’я Господа Ісуса.
6 А коли Павло руки на них поклав, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати!
7 А всіх їх було чоловік з дванадцять.
Павло проповідує ефесянам Слово Господнє
8 А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи.
9 А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихословили перед народом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одного Тирана.
10 Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та геллени, слухали слово про Господа.
Павлові чуда в Ефесі
11 І Бог чуда чинив надзвичайні руками Павловими,
12 так що навіть хустки й пояси з його тіла приносили хворим, — і хвороби їх кидали, і духи лукаві виходили з них.
13 Дехто ж із мандрівних ворожбитів юдейських зачали закликати Ім’я Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: “Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло проповідує!”
14 Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Скеви.
15 Відповів же злий дух і сказав їм: “Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?”
16 І скочив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігши обох, подужав їх так, що втекли вони з дому нагі та поранені.
17 І це стало відоме юдеям та гелленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і острах напав на всіх їх, і славилося Ім’я Господа Ісуса.
18 І багато хто з тих, що ввірували, приходили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої.
19 І багато хто з тих, що займалися чарами, позносили книги свої та й перед усіма попалили. І злічили ціну їх, і вийшло на срібло п’ятдесят тисяч драхм .
20 Так могуче росло та зміцнялося Божеє Слово!
21 А як сповнилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македонію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: “Як побуду я там, то треба мені й Рим побачити”.
22 Тож він послав у Македонію двох із тих, що служили йому, Тимофія й Ераста, а сам позостався якийсь час ув Азії.
Заколот проти науки Павла
23 І розрух чималий був стався там часу того за Господню дорогу.
24 Бо один золотар, Дмитро на ім’я, що робив срібляні Артемідині храмки, та ремісникам заробіток чималий давав,
25 згромадив він їх і ще інших подібних робітників, та й промовив: “Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла заробіток ми маємо.
26 І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефесі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламутив і відвернув багатенно народу, говорячи, ніби то не боги, що руками пороблені.
27 І не тільки оце нам загрожує, що прийде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артеміди в ніщо зарахується, і буде зруйнована й велич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ”.
28 Почувши ж оце , вони переповнились гнівом, та й стали кричати, говорячи: “Артеміда ефеська велика!”
29 І місто наповнилось заколотом. І кинулися однодушно до видовища, схопивши Павлових супутників — Гая та Аристарха, македонян.
30 Як Павло ж хотів у народ увійти, то учні його не пустили.
31 Також дехто з азійських начальників, що були йому приятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдававсь на видовище.
32 І кожен що інше кричав, бо збори бурхливі були, і багатенно з них навіть не знали, чого ради зібралися.
33 А з народу взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олександер дав знака рукою, і хотів виправдатися перед народом.
34 А коли розпізнали, що юдеянин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: “Артеміда ефеська велика!”
35 А як писар міський заспокоїв народ, то промовив: “Мужі ефеські, яка ж то людина не знає, що місто Ефес — то храмовий доглядач Артеміди великої й її образу, упалого з неба?
36 Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не робити необачно нічого.
37 А ви ж привели цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не зневажили.
38 Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на кого, то суди є на ринку й проконсули, — один одного хай позивають.
39 А коли чогось іншого допоминаєтеся, то те вирішиться на законнім зібранні.
40 Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній розрух оскаржити можуть, і немає жадної причини, якою могли б виправдати це зборище”. І, промовивши це, розпустив він громаду.