Переслідування християн
1 А Савло схвалював його вбивство. У ті дні настало велике переслідування Єрусалимської Церкви. Усі, за винятком апостолів, розсіялися по околицях Юдеї та Самарії.
2 Побожні мужі поховали Степана й гідно оплакали його.
3 Савло ж нищив Церкву, входячи до домів і виволікаючи чоловіків та жінок, укидав їх до в’язниці.
Филип проповідує в Самарії
4 А ті, які були розпорошені, ходили й благовістили Слово.
5 Филип, прибувши до міста Самарії, проповідував їм про Христа.
6 А натовпи людей прислухалися до того, що говорив Филип, і однодушно приймали почуте, бо бачили чудеса, які він чинив.
7 З багатьох, сповнених нечистими духами, вони виходили й гучно кричали, а багато паралізованих і кривих оздоровлялися.
8 І настала велика радість у тому місті.
Чаклун Симон приєднався до віруючих
9 Був у місті один чоловік на ім’я Симон. Перед тим він займався чаклунством і дивував народ Самарії, видаючи себе за когось великого.
10 Його слухали від малого до великого, кажучи: Це велика сила Божа!
11 Слухали його, бо довго дивував їх чаклунством.
12 Але коли повірили Филипові, який благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, то охрестилися і чоловіки, і жінки.
13 Повірив і сам Симон; охрестившись, він постійно перебував з Филипом і дивувався, коли бачив прояви великої сили й чудеса.
Самарія приймає Слово Боже
14 Апостоли, які перебували в Єрусалимі, почули, що Самарія прийняла Боже Слово, і послали до них Петра та Івана.
15 Прийшовши, ті помолилися за них, щоб вони одержали Святого Духа.
16 Адже на жодного з них Він ще не зійшов, бо ті були тільки хрещені в Ім’я Господа Ісуса.
17 Тоді поклали на них руки — і вони одержали Святого Духа.
Божий дар не дається за гроші
18 Коли Симон побачив, що покладанням рук апостолів дається [Святий] Дух, то приніс їм гроші
19 й промовив: Дайте і мені таку владу, щоб на кого я покладу руки, той одержував би Святого Духа!
20 Та Петро сказав йому: Твої гроші хай з тобою загинуть, бо ти думаєш за гроші набути дар Божий.
21 Немає тобі частки й наділу в цій справі, бо твоє серце не чесне перед Богом.
22 Отже, покайся за це своє зло й молися Богові, може, проститься тобі задум твого серця.
23 Бо ти, я бачу, переповнений жовчною гіркотою і перебуваєш в оковах неправди!
24 У відповідь Симон сказав: Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало ніщо з того, що ви сказали.
25 А вони засвідчили й після проповіді Слова Господнього повернулися в Єрусалим. Благовістили вони й у багатьох самарійських селах.
Филип та ефіопський вельможа
26 Ангел Господній промовив до Филипа, кажучи: Встань і йди на південь, — на шлях, що йде з Єрусалима до Гази, бо пустинний він!
27 Він устав і пішов. І ось муж, — євнух з Ефіопії, — вельможа ефіопської цариці Кандаки, який був над усіма її скарбами. Він їздив на поклоніння в Єрусалим;
28 повертаючись, він сидів у своїй колісниці й читав пророка Ісаю.
29 Дух же сказав Филипові: Підійди і пристань до цієї колісниці!
30 Филип підбіг і почув, що він читав пророка Ісаю, і запитав: Чи ти розумієш те, що читаєш?
31 Той відказав: Як же можу я розуміти , коли ніхто не наставить мене? І попросив Филипа, щоб увійшов і сів біля нього.
32 А місце з Писання, яке він читав, було: Неначе вівцю на заріз, повели Його; неначе ягня безголосе перед тим, хто стриже його, — Він не відкриває уст Своїх.
33 У Його приниженні відмовлено Йому в суді. [Але] хто розповість про рід Його? Бо життя Його забирається із землі!
34 А євнух обізвався і сказав Филипові: Благаю тебе, про кого це пророк каже? Про себе самого чи про когось іншого?
35 Відкривши уста й почавши з цього Писання, Филип благовістив йому про Ісуса.
36 Тим часом вони, мандруючи дорогою, під’їхали до якоїсь води. І євнух каже: Ось вода. Що ж забороняє мені охреститися?
37 [А Филип йому сказав: Якщо віриш усім своїм серцем, — то можна. Він у відповідь промовив: Вірю, що Ісус Христос є Сином Божим!]
38 І він наказав зупинити колісницю. Вони обидва ввійшли у воду — Филип і євнух; і він охрестив його.
39 Коли вони вийшли з води, Господній Дух забрав Филипа, і євнух більше не бачив його. І їхав він своєю дорогою та радів.
40 Филип же опинився в Азоті. Проходячи, він благовістив усім містам, аж поки не прийшов до Кесарії.
Переслідування християн
1 А Савл похваляв його вбивство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апостолів, розпорошилися по краях юдейських та самарійських.
2 І поховали Степана мужі побожні, і плакали ревно за ним.
3 А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми, витягав чоловіків і жінок та давав до в’язниці…
Пилип у Самарії
4 Ходили тоді розпорошенці , та Боже Слово благовістили.
5 Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа.
6 А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чуда, які він чинив.
7 Із багатьох бо, що мали їх, духи нечисті виходили з криком великим, і багато розслаблених та кривих уздоровилися.
8 І радість велика в тім місті була!
Ворожбит Симон
9 Був один чоловік, на ім’я йому Симон, що до того в цім місті займавсь ворожбитством та дурив самарійський народ, видаючи себе за якогось великого.
10 Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: “Він — сила Божа, що зветься велика!”
11 Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожбитством.
12 Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім’я Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристилися.
13 Увірував навіть сам Симон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знамена великі, він дуже дивувався.
14 Як зачули ж апостоли, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла Самарія, то послали до них Петра та Івана.
15 А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли,
16 бо ще ні на одного з них Він не сходив, а були вони тільки охрищені в Ім’я Господа Ісуса.
17 Тоді на них руки поклали, і прийняли вони Духа Святого!
18 Як побачив же Симон, що через накладання апостольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші,
19 і сказав: “Дайте й мені таку владу, щоб той, на кого покладу свої руки, одержав би Духа Святого!”
20 Та промовив до нього Петро: “Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти думав набути дар Божий за гроші!
21 У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне.
22 Тож покайся за це лихе діло своє, і проси Господа, — може, прощений буде тобі замір серця твого!
23 Бо я бачу, що ти пробуваєш у жовчі гіркій та в путах неправди”.
24 А Симон озвався й сказав: “Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили”…
25 А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Євангелію в багатьох самарійських оселях.
Етіопський вельможа
26 А Ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: “Устань та на південь іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Гази спускається, — порожня вона”.
27 І, вставши, пішов він. І ось муж етіопський, скопець, вельможа Кандаки, цариці етіопської, що був над усіма її скарбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись,
28 вертався, і, сидячи на повозі своїм, читав пророка Ісаю.
29 А Дух до Пилипа промовив: “Підійди, та й пристань до цього повозу”.
30 Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: “Чи розумієш, що ти читаєш?”
31 А той відказав: “Як же можу, як ніхто не напутить мене?” І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним.
32 А слово Писання, що його він читав, було це: “Як вівцю на заріз Його ведено, і як ягня супроти стрижія безголосе, так Він не відкрив Своїх уст!
33 У приниженні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається”…
34 Відізвався ж скопець до Пилипа й сказав: “Благаю тебе, — це про кого говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?”
35 А Пилип відкрив уста свої, і, зачавши від цього Писання, благовістив про Ісуса йому.
36 І, як шляхом вони їхали, прибули до якоїсь води. І озвався скопець: “Ось вода. Що мені заважає христитись?”
37 А Пилип відказав: “Якщо віруєш із повного серця свого, то можна”. А той відповів і сказав: “Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!”
38 І звелів, щоб повіз спинився. І обидва — Пилип та скопець — увійшли до води, і охристив він його.
39 А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопець уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм.
40 А Пилип опинився в Азоті, і, переходячи, звіщав Євангелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарію.