1 Не поспішай твоїми устами, і нехай твоє серце не поспішає винести слово перед обличчям Бога. Адже Бог на небі, а ти — на землі, на цьому стали твої нечисленні слова. 2 Бо в безлічі плутанини приходить сон і голос безумного в багатьох словах. 3 Як тільки ти помолився до Бога молитвою, не забарися її виконати. Бо Він не милується в безумних, ти віддай те, що пообіцяв у молитві. 4 Краще тобі не молитися, ніж тобі помолитися, і не віддати. 5 Не дай твоїх уст, щоби згрішило твоє тіло, і не скажеш перед Божим обличчям: Це з незнання, щоби Бог не розлютився на твій голос і не знищив творіння твоїх рук. 6 Бо у великій кількості снів та безумності й слова численні. Отже, бійся Бога! 7 Коли в країні бачиш обмову бідного, обкрадання суду і праведності, не дивуйся ділом. Адже Всевишній стереже над високим, і високі — над ними. 8 І надвишки землі є для всіх, цар обробленого поля.
9 Хто любить срібло, не насититься сріблом. І хто сильно полюбив їхні плоди? Це ж марнота! 10 Безліччю доброти наповнилися ті, що його їдять. І яка чеснота в того, що має, хіба щоби дивитися на нього очима? 11 Сон солодкий у раба, чи мало або чи багато їсть. А хто наситився багатінням, не має того, хто дозволив би йому спати. 12 Є недуга, яку я побачив під сонцем, багатство, бережене при власникові на його зло, 13 і те багатство загине в поганій плутанині, і він породив сина, і немає нічого в його руці. 14 Як і вийшов він нагий із лона своєї матері, так він і повернеться, аби піти, як і прийшов, і нічого не забере за свій труд, щоби пішло в його руці. 15 І це погана недуга. Адже так, як прийшов, так і відійде, і яка користь йому, для чого трудиться на вітер? 16 І всі його дні — в темряві, плачу, великому гніві, недузі та розлюченості. 17 Ось що доброго я побачив, що є приємне: їсти, пити і бачити добро в усякій своїй праці, якою трудиться під сонцем за числом днів його життя, які дав йому Бог. Адже це — його частка. 18 І всяка людина, якій Бог дав багатство, маєтки і владу, Він дав їй їсти з нього, брати його частку і веселитися у своєму труді, це — Божий дар. 19 Адже не багато пам’ятатимуть дні свого життя, тому що Бог дає клопіт йому у веселості його серця.
Не квапся своїми устами
1 Не квапся своїми устами, і серце твоє нехай не поспішає казати слова перед Божим лицем, — Бог‑бо на небі, а ти на землі, тому‑то нехай нечисленними будуть слова твої!
2 Бо як сон наступає через велику роботу, так багато слів має і голос безглуздого.
3 Коли зробиш обітницю Богові, то не зволікай її виповнити, бо в Нього нема уподобання до нерозумних, а що ти обітуєш, сповни!
4 Краще не дати обіту, ніж дати обіт — і не сповнити!
5 Не давай своїм устам впроваджувати своє тіло у гріх, і не говори перед Анголом Божим : “Це помилка!” Пощо Бог буде гніватися на твій голос, і діла твоїх рук буде нищити?
6 Бо марнота в численності снів, як і в многості слів, але ти бійся Бога!
Багатство — то лихо болюче
7 Якщо ти побачиш у краї якому утискування бідаря та порушення права та правди, не дивуйся тій речі, бо високий пильнує згори над високим, а над ними Всевишній.
8 І пожиток землі є для всіх, бо поле й сам цар обробляє.
9 Хто срібло кохає, той не насититься сріблом, хто ж кохає багатство з прибутком, це марнота також!
10 Як маєток примножується, то множаться й ті, що його поїдають, і яка користь його власникові, як тільки, щоб бачили очі його?
11 Сон солодкий в трудящого, чи багато, чи мало він їсть, а ситість багатого спати йому не дає.
12 Є лихо болюче, я бачив під сонцем його: багатство, яке бережеться його власникові на лихо йому, —
13 і гине багатство таке в нещасливім випадку, а родиться син — і немає нічого у нього в руці:
14 як він вийшов нагий із утроби матері своєї, так відходить ізнов, як прийшов, і нічого не винесе він з свого труду, що можна б узяти своєю рукою!..
15 І це теж зло болюче: так само, як він був прийшов, так відійде, — і яка йому користь, що трудився на вітер?
16 А до того всі дні свої їв у темноті, і багато мав смутку, й хвороби та люті…
17 Оце, що я бачив, як добре та гарне: щоб їла людина й пила, і щоб бачила добре в усьому своєму труді, що під сонцем ним трудиться в час нечисленних тих днів свого віку, які Бог їй дав, — бо це доля її!
18 Також кожна людина, що Бог дав їй багатство й маєтки, і владу їй дав споживати із того, та брати свою частку та тішитися своїм трудом, — то це Божий дарунок!
19 Бо вона днів свого життя небагато на пам’яті матиме, — то Бог в її серце шле радість!