1 І до мене було Господнє слово, що промовляло: 2 Людський сину, пророкуй проти пастирів Ізраїля, пророкуй і скажи пастирям: Так говорить Господь, Господь: О, пастирі Ізраїля! Хіба пастирі пасуть себе самих? Чи пастирі пасуть овець? 3 Ось ви споживали молоко й одягалися у вовну, і ріжете годоване, та не пасете Моїх овець. 4 Ви не зміцнюєте слабке, і ви не лікували хворе, і ви не перев’язали розбите, і не повернули заблукане, і не шукали згублене, а обклали роботою сильне. 5 І Мої вівці розсипалися, тому що не було пастирів, і стали їжею для всіх диких звірів. 6 І розсіялися Мої вівці по всякій горі й по всякому високому горбі, і по поверхні всієї землі вони розсіялися, і не було нікого, хто шукав би, і нікого, хто би повертав.
7 Через це, пастирі, послухайте Господнє слово: 8 Живу Я, — говорить Господь, Господь, — тому що Мої вівці були на пограбування і Мої вівці були на їжу всім звірам рівнини, тому що не було пастирів, і пастирі не шукали Моїх овець, і пастирі пасли себе самих, а не пасли Моїх овець! 9 Задля цього, пастирі, 10 так говорить Господь: Ось Я проти пастирів і домагатимуся Моїх овець з їхніх рук, і відставлю їх, щоб не пасли Моїх овець, і пастирі більше не пастимуть їх. І вирву Моїх овець з їхніх уст, і більше не будуть їм у їжу. 11 Тому що так говорить Господь: Ось Я домагатимуся Моїх овець і навідаюся до них.
12 Як пастир шукає своє стадо в день, коли є темрява і хмара посеред розлучених овець, так Я шукатиму Моїх овець і заберу їх з усякого місця, куди вони були розсіяні туди в похмурий день темряви. 13 І виведу їх з народів, і зберу їх з країн, і введу їх у їхню землю, і пастиму їх на горах Ізраїля та в долинах, і в усякому поселенні землі. 14 Я пастиму їх на доброму пасовиську, і їхні загороди будуть на високій горі Ізраїля. Там спатимуть і там спочинуть з доброю їжею, і пастимуться на ситому пасовиську на горах Ізраїля. 15 Я пастиму Моїх овець, і Я дам їм спочинок, і вони пізнають, що Я — Господь. Так говорить Господь: 16 Я шукатиму загибле і поверну те, що заблудило, і обв’яжу розбите та підкріплю слабке, і стерегтиму сильного та пастиму їх судом. 17 І ви, вівці, так говорить Господь: Ось Я судитиму між вівцею і вівцею, баранами і козлами. 18 І не досить, вам, що на доброму пасовиську ви паслися, і ви топчете решту пасовиська вашими ногами? І ви пили стоячу воду, а решту розколотили вашими ногами? 19 І Мої вівці випасали топтане вашими ногами і пили воду, сколочену вашими ногами. 20 Через це так говорить Господь, Господь: Ось Я судитиму між сильною вівцею і між слабкою вівцею, 21 тому що ви розпихаєте ребрами та вашими лопатками, і ви кололи вашими рогами, і відпихали всяке немічне. 22 Та Я спасу Моїх овець, і більше не будуть на пограбування, і судитиму між бараном і бараном.
23 І підніму над ними іншого пастиря, і він їх пастиме, Мого раба Давида, і він буде їхнім пастирем. 24 І Я, Господь, буду їм за Бога, а Давид — володарем посеред них. Я, Господь, сказав! 25 І Я заповім Давидові завіт миру, і знищу поганих звірів із землі, і вони поселяться в пустелі, і спатимуть у лісах. 26 І Я дам їх довкола Моєї гори. І дам вам дощ, дощ благословення. 27 І дерева, що на рівнині, дадуть їхній плід, і земля дасть свою силу, і вони поселяться на їхній землі в надії миру, і пізнають, що Я — Господь, коли Я розіб’ю їхнє ярмо. І Я визволю їх з руки тих, що їх гнобили, 28 і більше не будуть на пограбування для народів, і звірі землі більше не поїдатимуть їх. І поселяться в надії, і не буде того, хто злякає їх. 29 І Я підніму їм сад миру, і більше не будуть винищені голодом на землі, і не переноситимуть більше погорду народів. 30 І пізнають, що Я — їхній Господь Бог, а вони — Мій народ, дім Ізраїля, — говорить Господь. 31 Ви — Мої вівці, вівці Мого стада, а Я — Ваш Господь Бог, — говорить Господь.
Горе пастирям, які пасуть самих себе!
1 І було мені слово Господнє таке:
2 “Сину людський, пророкуй на Ізраїлевих пастирів , пророкуй та й скажеш до них, до тих пастирів: Так говорить Господь Бог: Горе Ізраїлевим пастирям, які пасуть самих себе! Хіба ж не отару повинні пасти пастирі?
3 Жир ви їсте, та вовну вдягаєте, ситу вівцю ріжете, але отари не пасете!
4 Слабих не зміцняєте, а хворої не лікуєте, і пораненої не перев’язуєте, сполошеної не вертаєте, і загинулої не шукаєте, але пануєте над ними силою та жорстокістю!
5 І порозпорошувалися вони з браку пастиря, і стали за їжу для всякої польової звірини, і порозбігалися…
6 Блукає отара Моя по всіх горах та по всіх високих згір’ях, і по всій широкій землі розпорошена отара Моя, і немає нікого, хто турбувався б про них , і немає нікого, хто б їх шукав!..
7 Тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
8 Як живий Я, говорить Господь Бог, — за те, що отара Моя полишена на здобич, і стала отара Моя за їжу для всякої польової звірини через брак пастиря, і пастирі Мої не шукають Моєї отари, а себе самих пасуть пастирі Мої, а отари Моєї не пасуть,
9 тому, пастирі, послухайте слова Господнього:
10 Так говорить Господь Бог: Ось Я на тих пастирів, і зажадаю з їхньої руки отари Моєї, і відірву їх від пасіння отари, і ті пастирі не будуть уже пасти самих себе, і Я врятую Свою отару з їхніх уст, і вони не будуть їм за їжу.
Бог Сам буде пасти отару Свою
11 Бо так Господь Бог промовляє: Ось Я Сам, і зажадаю отару Мою, і перегляну їх.
12 Як пастух переглядає своє стадо того дня, коли він серед своєї розпорошеної отари, так Я перегляну отару Свою, і вирятую їх зо всіх тих місць, куди вони були розпорошені за хмарного та імлистого дня.
13 І випроваджу їх від народів, і позбираю їх із країв, і приведу їх до їхньої землі, і буду їх пасти на Ізраїлевих горах, при річищах та по всіх оселях Краю.
14 На пасовищі доброму пастиму їх, і на високих Ізраїлевих горах буде їхній випас, — там вони будуть лежати на випасі доброму, і випасатимуть сите пасовище на Ізраїлевих горах!
15 Я буду пасти отару Свою, і Я їх покладу на спочинок , говорить Господь Бог.
16 Загинулу вівцю відшукаю, а сполошену поверну, а поранену перев’яжу, а хвору зміцню, а ситу та сильну погублю, — буду пасти її правосуддям!
І Бог судитиме отару Свою
17 А ви, отаро Моя, так говорить Господь Бог: Ось Я буду судити між вівцею й вівцею, між бараном і козлами.
18 Чи мало вам того, що ви спасуєте хороше пасовище, а решту ваших пасовищ ви топчете своїми ногами? І воду чисту ви п’єте, а позосталу ногами своїми каламутите?
19 І отара Моя мусить випасати потоптане вашими ногами, і пити скаламучене вашими ногами!
20 Тому так Господь Бог промовляє до них: Ось Я Сам і розсуджу між вівцею ситою й між вівцею худою.
21 За те, що ви боком і раменом попихаєте, і рогами вашими колете всіх слабих, аж поки не порозпорошуєте їх геть,
22 то Я спасу отару Свою, і вона не буде вже за здобич, і Я розсуджу між вівцею та вівцею!
23 І поставлю над ними одного пастиря, і він буде їх пасти, — раба Мого Давида, він їх буде пасти, і він їм буде за пастиря!
24 А Я, Господь, буду їм Богом, а раб Мій Давид — князем серед них. Я, Господь, це сказав!
І стане Ізраїль за отару Мого випасання
25 І складу Я з ними заповіта миру, і прикінчу на землі злу звірину, і вони пробуватимуть в пустині безпечно, і будуть спати по лісах.
26 І вчиню їх та довкілля Мого взгір’я благословенням, і спущу дощ в його часі, — будуть це дощі благословенні.
27 І польове дерево видасть свій плід, а земля видасть свій урожай, і будуть вони безпечні на своїй землі, і пізнають, що Я — Господь, коли зламаю занози їхнього ярма, і врятую їх від руки тих, хто їх поневолив.
28 І не будуть уже вони за здобич для народів, і звірина земна не жертиме їх, і будуть вони сидіти безпечно, і не буде нікого, хто б їх настрашив.
29 І викохаю їм саджанця на славу, і не будуть вони вже забрані голодом із землі, і не понесуть уже ганьби народів.
30 І пізнають вони, що Я — Господь, Бог їхній, з ними, а вони — народ Мій, дім Ізраїлів, говорить Господь Бог.
31 А ви — отара Моя, отара Мого випасу, ви — люди, а Я — Бог ваш, говорить Господь Бог”.