1 І з’явився Авраамові Бог біля мамврійського дуба, коли він сидів опівдні при вході до свого намету. 2 Підвівши свої очі, він побачив: ось три Мужі стояли перед ним. І побачивши це , побіг їм назустріч від входу свого намету, і вклонився до землі, 3 та сказав: Господи, якщо я знайшов милість перед Тобою, не обмини Твого раба. 4 Хай принесуть води і хай помиють ваші ноги, і освіжіться під деревом. 5 Я ж принесу хліба, і їстимете, а після цього підете своєю дорогою, задля якої ви звернули до вашого раба. А вони сказали: Зроби так, як сказав.
6 І Авраам поспішив у намет до Сарри, і сказав їй: Швиденько заміси три мірки питльованого борошна і зроби паляниці. 7 І побіг Авраам до худоби, взяв молоде, гарне теля, і дав рабові, а той швидко приготував його. 8 Взяв масло, молоко і теля, яке приготував, і поклав перед ними, і вони попоїли. А сам стояв біля них під деревом.
9 Один із них промовив до нього: Де твоя дружина Сарра? Він же у відповідь сказав: Ось, у наметі. 10 Повертаючись, — сказав він, — зайду до тебе в той же час і годину, і твоя дружина Сарра матиме сина. А Сарра, яка була при вході намету, почула, бо стояла за ним.
11 Авраам і Сарра були старі, похилого віку, і те, що звичайно буває в жінок, у Сарри припинилося. 12 Тож Сарра засміялася про себе, говорячи: Адже це ще не сталося в мене дотепер, та й пан мій вже старий! 13 І промовив Господь до Авраама: Чому ж це, глузуючи, Сарра сказала про себе: Невже я справді народжу? Адже я стара. 14 Хіба сказане є неможливе для Бога? У такий же час і годину повернуся до тебе, і буде в Сарри син. 15 Сарра перелякалася й заперечила, кажучи: Я не засміялася. А Той сказав: Ні, ти таки засміялася.
16 Мужі підвелися звідти й подивилися в напрямку Содома й Гоморри; Авраам же, супроводжуючи Їх, ішов разом з Ними. 17 І сказав Господь: Чи приховуватиму Я від Авраама, Свого раба, те, що роблю? 18 Адже Авраам неодмінно стане великим і численним народом, і будуть благословенні в ньому всі народи землі. 19 Бо знаю, що заповість своїм синам і своєму домові після себе, і вони будуть дотримуватися Господніх доріг, аби чинити справедливість і суд. Щоби здійснив Господь для Авраама все, що йому сказав.
20 Крик Содома й Гоморри посилився, — сказав Господь, — і їхні гріхи дуже великі. 21 Тому, зійшовши, погляну, чи все відбувається так, як доносить їхній крик, котрий лине до Мене; якщо ж ні, то щоб Я знав. 22 І повернувшись, Мужі пішли звідти в Содом; Авраам же продовжував стояти перед Господом.
23 Наблизившись, Авраам сказав: Невже знищиш разом праведного з неправедним, невже й праведний буде, як неправедний? 24 Якщо буде п’ятдесят праведних у місті, чи знищиш їх? Чи не пощадиш усю місцевість задля п’ятдесяти праведних, якщо будуть у ньому? 25 У жодному разі Ти не вчиниш за цим словом, аби знищити праведного з неправедними. Хіба буде з праведним — як з неправедним? Зовсім ні! Ти ж Суддя всієї землі! Невже не вчиниш суду? 26 Та Господь промовив: Якщо знайду в місті Содомі п’ятдесят праведних, то збережу всю місцевість задля них.
27 У відповідь Авраам сказав: Тепер я, будучи землею і попелом, почав говорити до Господа, — 28 та якщо кількість праведних зменшиться з п’ятдесяти на п’ять осіб , — чи знищиш через п’ятьох усе місто? Той сказав: Не знищу, коли там знайду сорок п’ять. 29 Авраам продовжував промовляти до Нього і сказав: А якщо знайдуться там сорок? Той відповів: Не знищу задля сорока. 30 Що, Господи, коли говоритиму ще ? — продовжив він. — А якщо знайдуться там тридцять? Той сказав: Не знищу, якщо знайду там тридцять. 31 Оскільки, — сказав, — я наважився говорити до Господа, — якщо ж знайдеться там двадцять? Той сказав: Не знищу і задля двадцяти. 32 Тоді він сказав: Що, Господи, коли промовлю ще один раз? А якщо знайдеться там десять? Той сказав: Не знищу і задля десяти.
33 Коли Господь закінчив говорити з Авраамом, то відійшов. Авраам же повернувся на своє місце.
Небесні Гості в Авраама
1 І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки.
2 І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, — і вклонився до землі,
3 та й промовив: “Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, — не проходь повз Свого раба!
4 Принесуть трохи води, — і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом.
5 І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свого раба”. І сказали вони: “Зроби так, як сказав”.
6 І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: “Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі”.
7 І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив.
8 І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони.
9 І сказали до нього: “Де Сарра, жінка твоя?” А він відказав: “Ось у наметі”.
10 І сказав один з Них : “Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї…” А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним.
11 Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче.
12 І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: “Коли я зів’яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий!”
13 І сказав Господь до Авраама: “Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась?
14 Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, — Сарра ж тоді матиме сина”.
15 А Сарра відріклася, говорячи: “Не сміялася я”, бо боялась. Але Він відказав: “Ні, — таки сміялася ти!”
Доля Содому й Гомори
16 І повставали звідти ті Мужі, і поглянули на Содом, а Авраам пішов з Ними, щоб Їх відпровадити.
17 А Господь сказав: “Чи Я від Авраама втаю, що Я маю зробити?
18 Бо ж Авраам справді стане народом великим та дужим, і в ньому поблагословляться всі народи землі!
19 Бо вибрав Я його, щоб він наказав синам своїм і домові своєму по собі. І будуть вони дотримуватися дороги Господньої, щоб чинити справедливість та право, а то для того, щоб Господь здійснив на Авраамові, що сказав був про нього”.
20 І промовив Господь: “Через те, що крик Содому й Гомори великий, і що гріх їхній став дуже тяжкий,
21 зійду ж Я та й побачу, чи не вчинили вони так , як крик про них, що доходить до Мене, — тоді їм загибель, а як ні — то побачу”.
22 І повернулися звідти ті Мужі, і пішли до Содому, а Авраам — усе ще стояв перед Господнім лицем.
Заступництво Авраама за Содом та Гомору
23 І Авраам підійшов та й промовив: “Чи погубиш також праведного з нечестивим?
24 Може, є п’ятдесят праведних у цьому місті, — чи також вигубиш і не пробачиш цій місцевості ради п’ятдесяти тих праведних, що в ньому є?
25 Не можна Тобі чинити так, щоб убити праведного з нечестивим, бо стане праведний як нечестивий, — цього ж не можна Тобі! Чи ж Той, Хто всю землю судить, не вчинить правди?”
26 І промовив Господь: “Коли Я в Содомі, у цьому місті, знайду п’ятдесят праведних, то вибачу цілій місцевості ради них”.
27 І відповів Авраам та й промовив: “Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл.
28 Може, п’ятдесят тих праведних не матиме п’яти, чи Ти знищиш ціле місто через п’ятьох?” І промовив Господь : “Не знищу, коли там знайду сорок і п’ять!”
29 І промовив до Нього він ще, та й сказав: “Може, сорок там знайдеться?” А Господь відказав: “Не зроблю й ради сорока!”
30 І сказав Авраам : “Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу: “Може, тридцять там знайдеться?” А Господь відказав: “Не зроблю, коли й тридцять знайду там!”
31 І сказав Авраам : “Оце я осмілився був говорити до Господа мого: Може, двадцять там знайдеться?” А Господь відказав: “Не зроблю й ради двадцяти!”
32 І сказав Авраам : “Хай не гніває це мого Господа, і нехай я скажу тільки разу цього: Може, хоч десять там знайдеться?” А Господь відказав: “Не знищу й ради десятьох!”
33 І пішов Господь, як скінчив говорити до Авраама. А Авраам вернувся до свого місця.