1 Сталося ж, що тієї пори пішов Юда від своїх братів і прибув до одного чоловіка, одоламітця, ім’я якому — Ірас. 2 І побачив там Юда дочку чоловіка-ханаанця, ім’я якої Сава. І взяв її, і ввійшов до неї. 3 Вона завагітніла й народила сина, і дала йому ім’я Ір. 4 І знову завагітніла, і народила сина, і назвала його Авнаном. 5 Згодом ще народила сина і дала йому ім’я — Силом. Вона ж перебувала в Хасві, коли їх народжувала. 6 І взяв Юда дружину для Іра, свого первенця, ім’я якої Тамара. 7 Та Ір, Юдин первенець, був лихий перед Господом, — і Бог його вбив. 8 Тож Юда сказав Авнанові: Увійди до дружини свого померлого брата і одружися з нею, — подбай, щоб у твого брата були нащадки. 9 Та Авнан зрозумів, що нащадки будуть не його. І сталося, коли він сходився з дружиною свого брата, то випускав сім’я на землю, щоб не дати нащадка своєму братові. 10 І перед Богом поганим було, що таке той вчинив, — і Він убив і цього. 11 Тож Юда сказав своїй невістці Тамарі: Залишайся вдовою в домі свого батька, поки не підросте мій син Силом! — бо сказав: Щоби часом не помер і цей, як і його брати. Відійшла Тамара і оселилася в домі свого батька.
12 Сповнилися дні — і померла Сава, Юдина дружина. І коли утішився, пішов Юда — сам та його пастух Ірас, одоламітець, — в Тамну, до тих, які стригли його овець. 13 І сповістили його невістці Тамарі, кажучи: Ось твій тесть іде в Тамну стригти своїх овець. 14 І скинувши із себе одяг удови, вона накинула намітку, прикрасилася і сіла біля брами Енана, що по дорозі до Тамни, оскільки знала, що Силом виріс, та він не віддав йому її за дружину. 15 А Юда, побачивши її, подумав, що вона повія, бо вона накрила своє обличчя, і він не впізнав її. 16 Він завернув до неї з дороги і сказав їй: Дозволь мені ввійти до тебе, — оскільки не впізнав, що це його невістка. А вона сказала: Що мені даси, як увійдеш до мене? 17 Він же відповів: Я пришлю тобі зі стада козеня. Вона ж сказала: На умові, що даси заставу, доки не пришлеш. 18 Він же сказав: Яку дати тобі заставу? Вона ж відповіла: Твій перстень, ланцюжок з печаткою і посох, що у твоїй руці. Він дав їй і ввійшов до неї, і та завагітніла від нього. 19 І, вставши, вона відійшла, скинула із себе намітку і зодяглася в одяг свого вдівства.
20 А Юда, щоб забрати заставу в жінки, послав козеня через свого пастуха-одоламійця, однак той не знайшов її. 21 Тож запитав чоловіків, які з тої місцевості: Де та повія, котра була в Енані при дорозі? Вони відповіли: Не було тут повії! 22 Тож він повернувся до Юди і сказав: Не знайшов я її , і чоловіки на місці кажуть, що там немає повії. 23 А Юда сказав: Нехай має те, але щоби часом нас не висміяли. Я ж послав це козеня, та ти її не знайшов.
24 Сталося ж, що через три місяці Юді сповістили, стверджуючи: Упала в блуд твоя невістка Тамара й ось завагітніла через розпусту. А Юда сказав: Виведіть її — і нехай буде спалена. 25 Коли ж її вели, вона послала до свого тестя, кажучи: Я завагітніла від чоловіка, кому належить оце. Упізнавай, — сказала вона, — чий це перстень, ланцюжок з печаткою і цей посох! 26 Юда впізнав і сказав: Тамара виявилася праведнішою за мене, оскільки я не дав її моєму синові Силомові. Та вже більше не сходився з нею.
27 Сталося ж, коли почалися пологи, виявилося, що в її лоні були близнята. 28 І сталося, що під час її родів один з них висунув руку. Тож повитуха взяла, та й пов’язала на його ручку червону нитку, кажучи: Цей вийде першим. 29 Та коли втягнув ручку назад, то відразу ж вийшов його брат. А вона сказала: Як же ти прорвав перепону? І вона дала йому ім’я — Фарес . 30 І після цього вийшов його брат, який мав на своїй руці червону нитку. І вона дала йому ім’я — Зара .
Пригода Юди з Тамарою
1 Сталося того часу, і відійшов Юда від братів своїх, і розташувався аж до одного адулламітянина, а ймення йому: Хіра.
2 І побачив там Юда дочку одного ханаанеянина, а ім’я йому Шуа, і взяв її, і з нею зійшовся.
3 І завагітніла вона, і породила сина, а він назвав ім’я йому: Ер.
4 І завагітніла вона ще, і породила сина, і назвала ім’я йому: Онан.
5 І ще знову, і породила сина, і назвала ім’я йому: Шела. А батько був у Кезиві, як вона породила його.
6 І взяв Юда жінку для Ера, свого перворідного, а ім’я їй: Тамара .
7 І був Ер, Юдин перворідний, злий в очах Господа, — і Господь його вбив.
8 І сказав Юда до Онана: “Увійди до жінки брата свого, і одружися з нею, — і встанови насіння для брата свого”.
9 А Онан знав, що не його буде насіння те. І сталося, коли він сходився з жінкою брата свого, то марнував насіння на землю, аби не дати його своєму братові.
10 І було зле в очах Господа те, що він чинив, і вбив Він також його.
11 І сказав Юда до Тамари, невістки своєї: “Сиди вдовою в домі батька свого, аж поки не виросте Шела, син мій”. Бо він був подумав: “Аби не вмер також він, як брати його”. І пішла Тамара, та й осілася в домі батька свого.
12 І минуло багато днів, і вмерла Шуїна дочка, Юдина жінка. А коли Юда був утішений, то пішов до Тімни, до стрижіїв отари своєї, він і Хіра, товариш його адулламітянин.
13 А Тамарі розповіли, кажучи: “Ось тесть твій іде до Тімни стригти отару свою”.
14 І зняла вона з себе одежу вдівства свого, і покрилася покривалом, і закрилася. І сіла вона при брамі Енаїм, що по дорозі до Тімни. Бо знала вона, що виріс Шела, а вона не віддана йому за жінку.
15 І побачив її Юда, і прийняв її за блудницю, бо закрила вона обличчя своє.
16 І він збочив до неї на дорогу й сказав: “Ану‑но я ввійду до тебе!” Бо він не знав, що вона невістка його. А вона відказала: “Що даси мені, коли прийдеш до мене?”
17 А він відказав: “Я пошлю козлятко з отари”. І сказала вона: “Якщо даси заставу, аж поки пришлеш”.
18 А він відказав: “Яка та застава, що дам я тобі?” Та сказала: “Печатка твоя, і шнурок твій, і палиця твоя, що в руці твоїй”. І він дав їй, і зійшовся з нею, а вона завагітніла від нього.
19 І встала вона та й пішла, і зняла покривало своє з себе, і зодягнула одежу вдівства свого.
20 А Юда послав козлятко через приятеля свого адулламітянина, щоб узяти заставу з руки тієї жінки. Та він не знайшов її.
21 І запитав він людей її місця, говорячи: “Де та блудниця, що була в Енаїм при дорозі?” Вони відказали: “Не була тут блудниця”.
22 І вернувся він до Юди й сказав: “Не знайшов я її, а також люди місця того говорили: Не була тут блудниця”.
23 І сказав Юда: “Нехай візьме собі ту заставу , щоб ми не стали на ганьбу. Ось я послав був те козлятко, та її не знайшов ти”.
24 І сталося так десь по трьох місяцях, і розповіджено Юді, говорячи: “Упала в блуд Тамара, твоя невістка, і ось завагітніла вона через блуд”. А Юда сказав: “Виведіть її, — і нехай буде спалена”.
25 Коли її вивели, то послала вона до тестя свого, говорячи: “Я завагітніла від чоловіка, що це належить йому”. І сказала: “Пізнай‑но, чия то печатка, і шнури, і ця палиця?”
26 І пізнав Юда й сказав: “Вона стала справедливіша від мене, бо я не дав її Шелі, синові своєму”. І вже більше не знав він її.
27 І сталося в часі, як родила вона, — а ось близнята в утробі її.
28 І сталося, як родила вона, показалася рука одного ; і взяла баба‑сповитуха, і пов’язала на руку йому нитку червону, говорячи: “Цей вийшов найперше”.
29 І сталося, що він втягнув свою руку, а ось вийшов його брат. І сказала вона: “Нащо ти роздер для себе перепону?” І назвала ім’я йому: Перец .
30 А потім вийшов брат його, що на руці його була нитка червона. І вона назвала ім’я йому: Зерах .