1 Яків, побачивши, що в Єгипті йде продаж, сказав своїм синам: Чому ви нічого не робите? 2 Ось, я почув, що в Єгипті є пшениця. Сходіть туди й купіть нам трохи хліба, щоб ми вижили та не повмирали. 3 І десять Йосифових братів пішли купити в Єгипті пшениці. 4 Та Веніамина, Йосифового брата, не відпустив з його братами, бо сказав: Щоби часом не скоїлося з ним нещастя.
5 Тож сини Ізраїля прийшли разом з іншими , які прибули для закупівлі, оскільки в Ханаанській землі був голод. 6 А Йосиф був володарем краю; він продавав усьому народові землі. Прийшовши, Йосифові брати вклонилися йому обличчям до землі. 7 Йосиф, побачивши своїх братів, упізнав їх , та тримався на віддалі від них і говорив з ними суворо. Він запитав їх: Звідкіля ви прийшли? Вони ж сказали: З Ханаанської землі, щоб купити їжі. 8 Тож Йосиф упізнав своїх братів, а вони його не впізнали. 9 І пригадав Йосиф сни, які він бачив, і сказав їм: Ви — шпигуни, ви прийшли розвідати дороги краю. 10 Вони ж відповіли: Ні, пане, ми, твої раби, прийшли купити хліба. 11 Усі ми — сини одного чоловіка; ми мирні! Твої раби — не шпигуни! 12 Та він сказав їм: Ні, ви таки прийшли, щоб вивідати дороги краю. 13 Вони ж сказали: Ми — твої раби, нас дванадцятеро братів у Ханаанській землі; і ось молодший сьогодні з нашим батьком, а ще одного немає. 14 Промовив до них Йосиф: Як я вам сказав — так воно і є; стверджую, що ви — шпигуни! 15 Цим ви і виявитеся! Клянусь здоров’ям фараона: не вийдете ви звідси, доки ваш молодший брат не прибуде сюди! 16 Пошліть одного з-поміж вас і приведіть вашого брата; ви ж — чекайте, доки не будуть доведені ваші слова, — кажете правду чи ні. Якщо ні, то клянусь здоров’ям фараона, що ви — шпигуни. 17 І вкинув їх до в’язниці на три дні.
18 А третього дня їм сказав: Зробіть так — і житимете, адже я боюся Бога. 19 Якщо ви мирні, нехай один з ваших братів залишиться у в’язниці, ви ж ідіть і віднесіть куплену вами пшеницю, 20 а вашого молодшого брата приведіть до мене, і ваші слова підтвердяться. Якщо ж ні — помрете. Вони так і зробили. 21 І говорили брати між собою: Так, дійсно, ми грішні щодо нашого брата, бо знехтували ми біль його душі, коли благав нас, і не вислухали ми його. Ось чому прийшло на нас це нещастя. 22 А Рувим у відповідь промовив до них: Чи не говорив я вам, твердячи: Не чиніть зла юнакові. Та ви не послухали мене. І ось — домагаються від нас його крові.
23 Вони ж не знали, що Йосиф їх розуміє, оскільки між ними був перекладач. 24 Тож відвернувшись від них, Йосиф заплакав. Тоді знову повернувся до них і заговорив з ними. Він забрав від них Симеона і зв’язав його перед ними. 25 А їхні торби Йосиф наказав наповнити пшеницею, повернути гроші кожного в його мішок і дати їм харчів на дорогу. Так з ними і було зроблено. 26 І навантаживши пшеницю на своїх ослів, вони пішли звідти. 27 А там, де зупинилися, один із них розв’язав свій мішок, щоб нагодувати ослів, побачив вузлик зі своїми грішми, який був зверху в мішку. 28 І він сказав своїм братам: Мені повернули гроші — ось вони в моєму мішку! І жах охопив їхнє серце, вони налякалися і говорили один одному: Що це Бог нам зробив?
29 І прибули вони в Ханаанську землю до свого батька Якова, і розповіли йому все, що з ними трапилося, кажучи: 30 Говорив з нами суворо той чоловік, володар краю, і кинув нас у в’язницю як шпигунів країни. 31 Ми ж йому сказали: Ми — мирні, ми не шпигуни; 32 нас є дванадцять братів — синів нашого батька; одного немає, а найменший сьогодні з нашим батьком у Ханаанській землі. 33 А чоловік, володар краю, сказав нам: Ось із чого довідаюся, що ви мирні: одного брата залиште тут зі мною, візьміть куплену пшеницю і повертайтеся до вашого дому. 34 Тож приведіть вашого молодшого брата до мене, — і тоді знатиму, що ви не шпигуни, а мирні, і віддам вам вашого брата, і будете торгувати в краю.
35 А коли вони випорожнювали свої мішки, то виявилося, що в мішку кожного був вузол з грішми. Вони та їхній батько побачили вузлики зі своїми грішми — і перелякалися. 36 І сказав їм Яків, їхній батько: Ви позбавили мене дітей. Йосифа немає, Симеона немає, а тепер забираєте Веніамина! Усе це впало на мене. 37 Та Рувим сказав своєму батькові, промовляючи: Убий моїх двох синів, якщо не приведу його до тебе! Віддай його в мої руки, — і я поверну його тобі. 38 Він же відповів: Мій син не піде з вами, бо його брат помер, і він залишився сам-один. А як спіткає його лихо в дорозі, якою підете, то смутком зведете мою старість до аду.
Йосипові брати приходять до нього по хліб
1 А Яків побачив, що в Єгипті є хліб. І сказав Яків до синів своїх: “Пощо ви споглядаєте один на одного?”
2 І сказав він: “Ось чув я, що в Єгипті є хліб; зійдіть туди, і купіть нам хліба ізвідти, — і будемо жити, і не помремо”.
3 І зійшли десятеро Йосипових братів купити збіжжя з Єгипту.
4 А Веніямина, Йосипового брата, Яків не послав із братами його, бо сказав: “Щоб не спіткало його яке нещастя!”
5 І прибули Ізраїлеві сини купити хліба разом з іншими , що приходили, бо був голод у Краї ханаанськім.
6 А Йосип — він володар над тим краєм, він продавав хліб усьому народові тієї землі. І прибули Йосипові брати, та й уклонилися йому обличчям до землі.
7 І побачив Йосип братів своїх, і пізнав їх, та не дав пізнати себе. І говорив із ними суворо, і промовив до них: “Звідкіля прибули ви?” А вони відказали: “З ханаанського Краю купити їжі”.
8 І пізнав Йосип братів своїх, а вони не впізнали його.
9 І згадав Йосип сни, що про них йому снились були. І сказав він до них: “Ви шпигуни! Ви прибули підглянути слабі місця цієї землі”.
10 А вони відказали йому: “Ні, пане мій, а раби твої прибули купити їжі.
11 Ми всі — сини одного чоловіка, ми правдиві. Раби твої не були шпигунами!”
12 Він же промовив до них: “Ні, — бо ви прийшли підглянути слабі місця цієї землі!”
13 А вони відказали: “Дванадцятеро твоїх рабів — брати ми, сини одного чоловіка в ханаанському Краї. А наймолодший тепер із батьком нашим, а одного нема”.
14 І промовив їм Йосип: “Оце те, що я сказав був до вас, говорячи: Ви шпигуни.
15 Оцим ви будете випробувані: Клянуся життям фараоновим, що ви не вийдете звідси, якщо не прийде сюди наймолодший ваш брат!
16 Пошліть з‑поміж себе одного, і нехай візьме вашого брата, а ви будете ув’язнені. І слова ваші будуть піддані пробі, чи правда з вами; а коли ні, — клянуся життям фараоновим, що ви шпигуни!”
17 І він забрав їх під варту на три дні.
18 А третього дня Йосип промовив до них: “Зробіть це — і живіть. Я Бога боюся,
19 якщо ви правдиві. Один брат ваш буде ув’язнений в домі вашої варти, а ви йдіть, принесіть хліба для заспокоєння голоду ваших домів.
20 А свого наймолодшого брата приведіть до мене, — і будуть потверджені ваші слова, а ви не повмираєте”. І вони зробили так.
21 І говорили вони один одному: “Справді, винні ми за нашого брата, бо ми бачили недолю душі його, коли він благав нас, а ми не послухали… Тому‑то прийшло це нещастя на нас!”
22 І відповів їм Рувим, говорячи: “Чи не говорив я вам, кажучи: Не грішіть проти хлопця, та ви не послухали. А оце й кров його жадається…”
23 А вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо був поміж ними перекладач.
24 А він відвернувся від них та й заплакав… І вернувся до них, і говорив із ними. І взяв від них Симеона, та й зв’язав його на їхніх очах.
25 А Йосип наказав, щоб наповнили їхні мішки збіжжям, а срібло їхнє вернули кожному до його мішка, і дали їм поживи на дорогу. І їм зроблено так.
26 І понесли вони хліб свій на ослах своїх, і пішли звідти.
27 І відкрив один мішка свого, щоб ослові своєму дати паші на нічлігу, та й побачив срібло своє, — а воно ось в отворі мішка його!
28 І сказав він братам своїм: “Повернене срібло моє, — і ось воно в мішку моїм!” І завмерло їм серце, і вони затремтіли, говорячи один до одного: “Що це Бог нам зробив?”
Повернення в Ханаан
29 І прибули вони до Якова, батька свого, до Краю ханаанського, і розповіли йому все, що їх спіткало було, говорячи:
30 “Той муж, пан того краю, говорив із нами суворо, і прийняв був нас як шпигунів того краю.
31 А ми сказали йому: “Ми правдиві, — не були ми шпигунами!
32 Ми дванадцятеро братів, сини нашого батька. Одного нема, а наймолодший тепер з нашим батьком у ханаанському Краї”.
33 І сказав до нас муж той, пан того краю: “З того пізнаю, що правдиві ви, — зоставте зо мною одного вашого брата, а на голод домів ваших візьміть хліб та й ідіть.
34 І приведіть до мене брата вашого найменшого, і буду я знати, що ви не шпигуни, що ви правдиві. Тоді віддам вам вашого брата, і ви можете переходити цей край для купівлі ”.
35 І сталося, — вони випорожнювали мішки свої, а ось у кожного вузлик срібла його в його мішку! І побачили вузлики срібла свого, вони та їх батько, — і полякались…
36 І сказав до них Яків, їх батько: “Ви позбавили мене дітей, — Йосипа нема, і Симеона нема, а тепер Веніямина заберете? Усе те на мене!”
37 І промовив Рувим до батька свого, кажучи: “Двох синів моїх уб’єш, коли не приведу його до тебе! Дай же його на руку мою, а я поверну його до тебе”.
38 А той відказав: “Не зійде з вами мій син, бо брат його вмер, а він сам позостався… А трапиться йому нещастя в дорозі, якою підете, то в смутку зведете мою сивину до шеолу!”…