1 Ізраїль — виноград з гарними галузками, він рясний плід. Через велику кількість його плодів він помножив жертовники, згідно з добром його землі вони збудували стовпи. 2 Він розділив їхні серця, тепер загинуть. Він розвалить їхні жертовники, у біді будуть їхні стовпи. 3 Тому що тепер скажуть: Немає в нас царя, бо ми не побоялися Господа, а цар, — що зробить для нас? 4 Говорячи слова, явно оманливо складає завіт. Зійде суд, наче бур’ян на землі поля. 5 Біля теляти дому Она поселяться ті, що живуть у Самарії, бо цей народ заплакав над ним. І так, як його засмутили, зрадіють над його славою, бо він був переселений від нього. 6 І його, зв’язавши, відвели до ассирійців у дар цареві Ярімові. У дар прийме Єфрем, і засоромиться Ізраїль на його раді. 7 Самарія відкинула свого царя, наче сухий хмиз на поверхні води. 8 І знищені будуть жертовники Она, гріхи Ізраїля. Терня і бур’ян піднімуться над їхніми жертовниками. І вони скажуть горам: Покрийте нас! — і горбам: Упадіть на нас!
9 Відколи горби, згрішив Ізраїль, там вони стали. Хіба не захопить їх війна на горбі над дітьми неправедності? 10 Я прийшов їх напоумити, і народи зберуться проти них, коли настановлятиму їх за дві їхні неправедності. 11 Єфрем — телиця, навчена любити перемогу, Я ж наступлю на красу її шиї. Вийду на Єфрема та промовчу Юді, скріпиться на нього Яків.
12 Сійте собі на праведність, зберіть на плід життя, засвітіть собі світло пізнання, шукайте Господа, аж доки вам не прийдуть плоди праведності! 13 Чому ви промовчали на безбожність і збирали його неправедності, ви їли плід омани? Бо ти поклав надію на твої колісниці, на безліч твоєї сили. 14 І постане знищення у твоєму народі, і всі твої міста , що огороджені мурами, будуть знищені. Як володар Саламан з дому Єроваала, у дні війни вони розбили об землю матір на дітях. 15 Так зроблю з вами, доме Ізраїля, від присутності вашого зла. Вранці вони були скинені, — скинуто царя Ізраїля.
Час навернутись до Господа
1 Ізраїль — буйний виноград, що родить подібне собі. Та за многістю плоду свого він намножує жертівники, за добрістю Краю свого бовванські стовпи прикрашає.
2 Облудне їхнє серце, тому винні тепер вони будуть, Він їхні жертівники понищить, поруйнує стовпи їхні.
3 Бо тепер вони кажуть: Нема в нас царя, бо ми не боялися Господа, а цар що нам зробить?
4 Говорять порожні слова, клянуться фальшиво, коли заповіта складають, і на грядках польових цвіте їхнє правосуддя, немов той полин.
5 За телят Бет‑Авену бояться мешканці Самарії, бо в жалобі опинився через нього народ його, а жерці будуть плакати над ним, за славу його, що пішла на вигнання від нього.
6 Запроваджений буде і він в Асирію цареві великому в дар. Прийме сором Єфрем, і посоромлений буде Ізраїль за раду свою.
7 Самарія загине; її цар — немов тріска ота на поверхні води!
8 І поруйновані будуть висоти Авена , Ізраїлів гріх, тернина й будяччя зросте на їхніх жертівниках, і до гір вони скажуть: “Накрийте ви нас!” а до взгір’їв: “На нас упадіть!”
9 Від днів Ґів’ї грішив ти, Ізраїлю! Там вони полишились були, — чи ж їх не досягне в Ґів’ї війна проти синів беззаконних?
10 За жаданням Своїм покараю Я їх, і зберуться народи на них, і покарані будуть вони за подвійні провини свої.
11 А Єфрем — це привчена телиця, що звикла вона молотити, Сам ярмо накладу на її товсту шию, запряжу Я Єфрема, Юда буде орати, Яків буде собі скородити.
12 Сійте собі на справедливість, за милістю жніть, оріте собі переліг, бо час навернутись до Господа, ще поки Він прийде і правду лине вам дощем.
13 Ви беззаконня орали, — пожали ви кривду, плід брехні споживали, бо надіявся ти на дорогу свою, на многість лицарства свого.
14 І станеться шум по народах твоїх, і всі твердині твої поруйновані будуть, як Шалман зруйнував Бет‑Арбел в час війни, — була мати з синами убита.
15 Отак вам учинить Бет‑Ел за зло вашого зла, — конче згине Ізраїлів цар на світанку!