1 Горе тим, хто спричиняє вам страждання, та ніхто вас не робить страждальцями, і зрадник вас не зраджує. Підуть геть ті, хто зневажає, і передані будуть, і змаліють, як міль на одязі. 2 Господи, помилуй нас, бо на Тебе ми поклали надію. Насіння неслухняних стало загибеллю, а наше спасіння — в час смутку. 3 Через голос Твого страху народи жахнулися від Твого страху, і народи були розсіяні. 4 А тепер зберуться ваші полонені, від малого до великого. Так, наче хто збирає сарану, так насміються з вас. 5 Святий Бог, Котрий живе на висотах, Сіон наповнився судом і праведністю. 6 За законом передані будуть, наше спасіння в скарбах, там мудрість, умілість і побожність до Господа. Це — скарби праведності. 7 А ось від вашого страху вони злякаються. Ті, кого ви боялися, боятимуться вас. Адже будуть послані посланці, які просять миру, які гірко плачуть, просячи миру. 8 Бо їхні дороги будуть спустошені. Спинився страх народів, і їхній завіт забирається, і не вважатимете їх за людей.
9 Заплакала земля, засоромився Ліван, Сарон став мочаром. Явною буде Галілея і Кармил. 10 Тепер підіймуся, — говорить Господь, — тепер прославлюся, тепер звеличуся. 11 Тепер побачите, тепер почуєте. Марна буде сила їхнього духу, вогонь вас пожирає. 12 І народи будуть спалені, як терня спустошене і спалене в полі. 13 Почують ті, хто далеко, те, що Я зробив, пізнають Мою силу ті, які наближаються. 14 Відійшли ті беззаконні, які в Сіоні, тремтіння охопить безбожних. Хто вам сповістить, що горить вогонь? Хто вам сповістить вічне місце?
15 Хто ходить у праведності, хто говорить про правильну дорогу, хто ненавидить беззаконня та неправедність і відвертає руки від дарів, хто закриває вуха, щоб не почути суду крові, хто примружує очі, щоб не побачити беззаконня, 16 той житиме у високій печері на міцній скелі. Йому дасться хліб, і його вода — певна. 17 Побачите царя зі славою, і ваші очі побачать землю здалека. 18 Ваша душа навчиться страху. Де є писарі? Де є радники? Де є той, хто рахує тих, які виховуються, 19 малий і великий народ? З яким не радилися, і не знав народ з глибоким голосом, щоб не чув осоружний народ, і немає розуму в того, хто слухає.
20 Ось місто Сіон, наше спасіння! Твої очі побачать Єрусалим, багате місто, намети, які не захитаються, і не зрушаться кілки його намету на вічні часи, і його шнури не порвуться. 21 Бо для вас — велике Ім’я Господа. Місце для вас буде, ріки широкі та розлогі рови. Ти не підеш цією дорогою, і не піде корабель, що пливе. 22 Адже мій Бог — великий, мене Господь не мине. Суддя наш — Господь, володар наш — Господь, цар наш — Господь, Він нас врятує! 23 Порвалися твої шнури, бо не мали сили. Твоя щогла похилилася, — вона не розпустить вітрил. Не підніме знак, аж доки не буде віддана на грабунок. Тому численні кульгаві грабуватимуть. 24 І не скаже народ, який між ними живе: Я знесилююсь! Бо їм прощено гріх.
Звеличений буде Господь у Сіоні
1 Горе тобі, що пустошиш, хоч сам не спустошений, тобі, що грабуєш, хоч тебе й не грабовано! Коли ти пустошити скінчиш, — опустошений будеш, коли грабувати скінчиш, тебе пограбують…
2 Господи, змилуйсь над нами, — на Тебе надіємось ми! Будь їхнім раменом щоранку та в час утиску нашим спасінням!
3 Від сильного голосу Твого народи втікатимуть, від Твого вивищення розпорошаться люди.
4 І ваша здобич збереться, як збирають тих коників, як літає ота сарана, — так кидатись будуть на неї.
5 Величний Господь, бо на височині пробуває; Він наповнив Сіон правосуддям та правдою.
6 І буде безпека за часу твого, щедрота спасіння, мудрости та пізнання. Страх Господній — буде він скарбом його.
7 Тож по вулицях їхні хоробрі кричать, гірко плачуть провісники миру.
8 Биті дороги порожніми стали, нема мандрівця на дорозі! Він зламав заповіта, зневажив міста, злегковажив людину…
9 Сумує та слабне земля, засоромився й в’яне Ливан, став Сарон немов пуща, Башан та Кармел своє листя зронили…
10 Нині воскресну, говорить Господь, нині прославлюсь, нині буду вознесений!
11 Заваготієте сіном, стерню ви породите; дух ваш — огонь, який вас пожере…
12 І стануть народи за місце паління вапна, за тернину потяту, і будуть огнем вони спалені…
13 Почуйте, далекі, що Я був зробив, і пізнайте, близькі, Мою силу!
14 Затривожились грішні в Сіоні, і трепет безбожних обняв… “Хто з нас мешкатиме при жерущім огні? Хто з нас мешкати буде при вічному огнищу?”
15 Хто ходить у правді й говорить правдиве, хто бридиться зиском насилля, хто долоні свої випорожнює, щоб хабара не тримати, хто ухо своє затикає, щоб не чути про кровопролиття, і зажмурює очі свої, щоб не бачити зла, —
16 той перебуватиме на високостях, скельні твердині — його недоступна оселя, його хліб буде даний йому , вода йому завжди запевнена!
17 Твої очі побачать Царя в Його пишній красі, будуть бачити землю далеку.
18 Твоє серце роздумувати буде про страх: Де Той, Хто рахує? Де Той, Хто все важить? Де Той, Хто обчислює башти?
19 Уже не побачиш народу зухвалого, народу глибокомовного, якого не можна було б розібрати, незрозумілоязикого, якого не можна було б зрозуміти.
20 Подивись на Сіон, на місто наших святкових зібрань, — очі твої вгледять Єрусалим, мешкання спокійне, скинію ту незрушиму, — кілля її не порушаться ввік, а всі шнури її не порвуться.
21 Бо величний Господь для нас тільки отам, — місце потоків й просторих річок, — не ходить по ньому весловий байдак, і міцний корабель не перейде його.
22 Бо Господь — наш суддя, Господь законодавець для нас, Господь то наш цар, і Він нас спасе!
23 Опустилися шнури твої, не зміцняють підвалини щогли своєї, вітрил не натягують. Тоді будуть ділити награбовану здобич, і навіть криві грабуватимуть.
24 І не скаже мешканець “Я хворий!” І прощені будуть провини народу, що в ньому живе.