1 Хто Цей, Який прийшов з Едому, у червоних шатах з Восора, Такий величний в шатах могутності, з владою? Я говорю про праведність і суд спасіння. 2 Чому Твій одяг червоний, і Твоє вбрання, як з витисненого виноградним давилом, 3 повне вичавленого? І з народів немає зі Мною нікого, і Я їх топтав у гніві, і Я їх потоптав, як землю, і звів їхню кров у землю. 4 Бо на них прийшов день відплати, і настав рік викупу. 5 І Я поглянув — і немає помічника. І Я помітив — немає помічника. І їх визволила Моя рука, і настав Мій гнів. 6 І Я їх топтав у Моєму гніві, і Я звів їхню кров у землю!
7 Я згадав Господнє милосердя, Господню доброту в усьому, чим Господь нам віддасть. Господь — добрий суддя для дому Ізраїля, Він забезпечує нас за Своїм милосердям і за безліччю Своєї праведності. 8 Він сказав: Хіба це не Мій народ? Діти не діятимуть зрадливо! І Він став їм на спасіння 9 від усякого утиску. Не посол і не ангел, але сам Господь їх спас, тому що полюбив їх і милував їх. Він їх визволив і прийняв їх, і звеличив їх на всі дні віку.
10 А вони не послухалися і розгнівили Його святий Дух. І Він повернувся їм на ворожнечу, і Він воював проти них. 11 І він згадав вічні дні, що вивів із землі пастиря овець. Де є Той, Хто поставив у них святого Духа, 12 Хто вів правицею Мойсея? Де Його плече слави? Він змусив розступитися воду перед Собою, щоб зробити Собі вічне Ім’я. 13 Провів їх через безодню, як коня через пустелю, і вони не потомилися, — 14 як худобу через рівнину. Зійшов Дух від Господа і провів їх. Так Ти повів Свій народ, щоб зробити Собі славне Ім’я.
15 Повернися з неба і поглянь з Твого святого дому і слави. Де є Твоя ревність і Твоя сила? Де є безліч Твого милосердя і Твого співчуття, що Ти стримуєш Себе від нас? 16 Адже Ти — наш Отець, бо Авраам нас не пізнав, — Ізраїль нас не знав, але Ти, Господи, наш Отець! Визволи нас, — від початку на нас є Твоє Ім’я! 17 Чому Ти, Господи, дав нам заблукати з Твоєї дороги, твердими вчинив наші серця, щоб ми Тебе не боялися? Повернися задля Твоїх рабів, задля племен Твого спадку, 18 щоб ми успадкували трохи Твоєї святої гори, — наші вороги потоптали Твою святиню. 19 Ми стали, як на початку, коли Ти не володарював над нами, коли не називалося на нас Твоє Ім’я.
64
1 Якщо Ти відкриєш небо, то від Тебе гори будуть охоплені тремтінням, і вони розтануть,
День помсти
1 Хто це гряде із Едому, у шатах червоних із Боцри? Хто Той пишний в убранні Своїм, що в величі сили Своєї врочисто гряде? — Це Я, що говорить у правді, що владний спасати!
2 Чого то червона одежа Твоя, а шати Твої як у того, хто топче в чавилі?
3 “Сам‑один Я чавило топтав, і не було із народів зо Мною нікого! І Я топтав їх у гніві Своїм, і чавив їх у люті Своїй, — і бризкав їх сік на одежу Мою, і Я поплямив всі шати Свої…
4 Бо день помсти — у серці Моїм, і надійшов рік Мого викуплення!
5 Я дививсь, але помічника не було, і дивувавсь, бо підпори Мені бракувало, та рамено Моє Мені допомогло, а Мій гнів — він підтримав Мене!
6 І топтав Я народи у гніві Своїм, і ламав їх у люті Своїй, і вилив на землю їхню кров!”
7 Буду згадувати ласки Господні, Господні хвали за все те, що вчинив нам Господь, за велике добро те для дому Ізраїля, що вчинив Він для них у Своїм милосерді, і в ласці великій Своїй!
8 І сказав: “Вони справді народ Мій, сини, що неправди не кажуть”, — і став Він для них за Спасителя.
9 В усякому утиску їхньому тісно було і Йому, і Ангол обличчя Його їх спасав. Любов’ю Своєю й Своїм милосердям Він викупив їх, і їх підніс і носив їх усі дні в давнину.
10 Та стали вони неслухняними й Духа Святого Його засмутили, — і Він обернувся на ворога їм, Він Сам воював проти них…
11 Тоді‑то народ Його згадає дні давні, Мойсея: Де Той, що їх вивів із моря із пастирем отари Своєї? Де Той, що в нього поклав Свого Духа Святого?
12 Що Він по правиці Мойсея провадив рамено величчя Свого, що Він перед ними розділював воду, щоб зробити Собі вічне Ім’я?
13 Що провадив безоднями їх, як коня на пустині, — і вони не спіткнулись?
14 Як сходить у долину худоба, так їх Дух Господній водив до спочинку, так і Ти вів народ Свій, щоб зробити Собі славне Ім’я!
15 Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися?
16 Тільки Ти — наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, відвіку Ім’я Твоє: наш Викупитель!
17 Нащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого!
18 Спадщину займав час короткий святий Твій народ, — противники наші святиню Твою потоптали!
19 Ми стали такими , немовби відвіку Ти не панував був над нами, немовби не кликалося Твоє Ймення над нами!