1 І сталося в ті дні, що не було царя в Ізраїлі. І був один чоловік, левіт, який жив на схилах гори Єфрема. Взяв собі чоловік жінку-наложницю з Вифлеєма юдейського. 2 Якось його наложниця розгнівалася на нього і пішла від нього до дому свого батька, до Вифлеєму юдейського, і була там упродовж чотирьох місяців. 3 І піднявся її чоловік, і пішов за нею, щоб промовляти до її серця і помиритися з нею, і знову привести її до себе. З ним пішов його слуга і пара ослів, і він пішов аж до дому її батька. Батько молодиці побачив його і вийшов йому назустріч. 4 Його тесть — батько молодиці, запросив його в дім , і той провів з ним три дні; вони їли, пили і поснули там.
5 І сталося четвертого дня, пробудилися вони вранці, і він піднявся, щоб відійти. Та батько молодиці сказав до свого зятя: Підкріпи своє серце кількома шматками хліба, і після цього підете. 6 Тож вони сіли, і їли обидва разом, і пили. І сказав батько молодиці до чоловіка: Почавши, переночуй, і нехай розвеселиться твоє серце. 7 І встав чоловік, щоб відійти, та його тесть примусив його, і знову переночував там. 8 І встав вранці на п’ятий день, щоб відійти. Та батько молодиці знову сказав: Підкріпи своє серце хлібом і будь як воїн, аж доки не схилиться день до вечора . І їли, і пили обидва, 9 і встав чоловік, щоб відійти, — він, його наложниця і його слуга. І його тесть, батько молодиці, сказав йому: Ось схилився день до вечора, відпочинь тут ще сьогодні, і нехай розвеселиться твоє серце, і встанете вранці в дорогу вашу, і відійдеш до твого житла.
10 Та не бажав чоловік переночувати, устав і пішов, і дійшов аж напроти Євуса (це є Єрусалим), і з ним — пара навантажених ослів, і його наложниця з ним. 11 Ще коли вони були біля Євуса, то день дуже схилився, тож слуга сказав своєму господареві: Ходімо, звернемо до цього євусейського міста й переночуємо в ньому. 12 І сказав йому пан його: Ні, не зверну до чужого міста, яке не є з ізраїльських синів, а підемо аж до Ґаваа. 13 І сказав слуга його: Ходімо, увійдемо до одного з місць і переночуємо в Ґаваа чи в Рамі. 14 Тож вони вирушили й пішли, бо сонце зайшло близько Ґаваа, яка належить Веніамінові. 15 І подалися туди, щоб увійти переночувати в Ґаваа, увійшли й сіли на площі міста, і немає чоловіка, який ввів би їх у свій дім переночувати.
16 І ось старий чоловік зайшов зі своїх діл з поля ввечері, а чоловік — з гори Єфрема, і він проживав у Ґаваа, а мужі того місця — сини Веніаміна. 17 І поглянувши очима, побачив чоловіка — мандрівника на площі міста, і сказав старий чоловік: Куди йдеш і звідки мандруєш? 18 Він же відповів йому: Приходимо ми з Вифлеєма юдейського аж до схилів гори Єфрема. Бо я є звідти, і пішов я до Вифлеєма юдейського, і я йду до свого дому, і немає чоловіка, хто ввів би мене у свій дім переночувати . 19 І солома, і їжа для ослів у нас є, і в мене є хліб та вино і для твоєї рабині, і для слуги твоєї рабині, немає браку в жодній речі. 20 Тож старий чоловік сказав: Мир тобі, тільки вся твоя потреба на мені, тільки на площі не ночуй! 21 І він привів його до своєї хати, і завів його ослів, і помив їм ноги, вони ж їли і пили.
22 А коли вони розвеселилися своїм серцем, то ось мужі міста, сини беззаконників, оточили хату, били у двері й сказали до старого чоловіка, господаря хати, вимагаючи: Виведи чоловіка, який зайшов до твоєї хати, щоб ми його пізнали! 23 Та чоловік, господар хати, вийшов до них і сказав їм: Ні, брати, не чиніть зла після того, як зайшов цей чоловік у мою хату, не чиніть цієї глупоти! 24 Ось моя дочка-дівиця і його наложниця, виведу їх, і принизите їх, і вчините їм те, що добре у ваших очах, а цьому мужеві не вчините слово цього безумства! 25 Та не забажали мужі послухати його. І взяв чоловік свою наложницю, і вивів її до них надвір, вони ж пізнали її і глумилися з неї цілу ніч аж до ранку. І відіслали її, коли сходила рання зоря. 26 І прийшла жінка на світанку, і впала біля дверей брами дому чоловіка, там, де був її володар, і лежала, поки не розвиднілося.
27 І встав її володар вранці, відкрив двері дому і вийшов, щоб піти своєю дорогою, і ось жінка — його наложниця — лежала під дверима, і її руки на порозі. 28 І сказав він до неї: Встань і підемо! Та вона не відповіла йому, але померла. І він узяв її на осла; встав чоловік і пішов до своєї місцевості. 29 Він прийшов до своєї хати, взяв меч, взяв свою наложницю і розрубав її по костях її на дванадцять частин, і послав їх до всіх племен Ізраїля. 30 І було, що кожний, хто побачив, сказав: Не сталося, і не видно було такого від дня виходу ізраїльських синів із Єгипту аж до цього дня! І він наказав мужам, через яких вислав, кажучи: Так промовите до всіх ізраїльських мужів: Хіба сталося за цим словом від дня виходу ізраїльських синів із Єгипту аж до цього дня? Зробіть самі між собою про це нараду і скажіть.
Огидний учинок Веніяминових синів
1 І сталося тими днями, — а царя в Ізраїлі не було — і був один Левит‑приходько на узбіччях Єфремових гір. І взяв він собі жінку наложницю з Юдиного Віфлеєму.
2 А наложниця його чинила перелюб при ньому, та й пішла від нього до дому свого батька, до Віфлеєму Юдиного, і була там чотири місяці часу.
3 І встав її муж та й пішов за нею, щоб поговорити до серця її, щоб вернути її, а з ним був слуга його та пара ослів. І вона ввела його до дому батька свого. І побачив його батько тієї молодої жінки, та й радісно вийшов назустріч йому.
4 І тримав його тесть його, батько тієї молодої жінки, і сидів із ним три дні, — і їли й пили вони та ночували там.
5 І сталося четвертого дня, і повставали вони рано‑вранці, та й встали, щоб іти. І сказав батько тієї молодої жінки до зятя свого: “Підкріпи своє серце кавалком хліба, а потім підете”.
6 І сіли вони, і обоє разом їли та пили. А батько тієї молодої жінки сказав до того чоловіка: “Зволь же й переночуй, і нехай буде добре тобі на серці!”
7 Але встав той чоловік, щоб іти, а тесть його сильно просив його. І вернувся він, і переночував там.
8 І встав він рано‑вранці п’ятого дня, щоб іти, а батько тієї молодої жінки сказав: “Підкріпи ж своє серце!” І зволікали вони аж до схилку дня, і їли обоє вони.
9 І встав той чоловік, щоб іти, він, та наложниця його, та слуга його. І сказав йому тесть його, батько тієї молодої жінки: “Ось день схилився на вечір, — переночуй же! Ось день кладеться, — ночуй тут, і нехай буде добре тобі на серці! І встанете взавтра рано, у дорогу свою, та й підеш до намету свого”.
10 Та той чоловік не хотів ночувати. І встав він та й пішов, і прийшов навпроти Євусу, — це Єрусалим. А з ним пара нав’ючених ослів, і його наложниця з ним.
11 Вони були при Євусі, а день дуже схилився. І сказав слуга до пана свого: “Ходім, і зайдімо до цього євусейського міста, та й переночуємо в ньому”.
12 І сказав до нього пан його: “Не заходьмо до міста чужинців, бо вони не з Ізраїлевих синів, а перейдімо до Ґів’и”.
13 І сказав він до слуги свого: “Ходім, і прийдемо до одного з тих міст, і переночуємо в Ґів’ї або в Рамі”.
14 І перейшли вони та й пішли. А сонце зайшло їм при Ґів’ї, що була Веніяминова.
15 І зійшли вони туди, щоб увійти переночувати в Ґів’ї. І він увійшов та й сів на майдані того міста, та ніхто не брав їх до дому переночувати.
16 Аж ось старий чоловік іде ввечері з поля з своєї роботи. А цей чоловік був з Єфремових гір, і він був приходько в Ґів’ї. А люди того місця — сини Веніяминові.
17 І звів він очі свої та й побачив того чоловіка‑мандрівника на міському майдані. І сказав той старий чоловік: “Куди ти йдеш та звідки приходиш?”
18 А той до нього сказав: “Ми переходимо з Юдиного Віфлеєму аж до узбіччя єфремових гір, — звідти я. І ходив я аж до Юдиного Віфлеєму, і йду до Господнього дому, та нема нікого, хто взяв би мене до дому.
19 Є й солома, і паша для наших ослів, є хліб та вино мені й невільниці твоїй та слузі з твоїми рабами, — не бракує жодної речі”.
20 І сказав той старий чоловік: “Мир тобі, — нехай уся недостача твоя на мені, тільки на майдані не ночуй!”
21 І він увів його до свого дому, і дав ослам корму, а самі вони пообмивали ноги свої та й їли й пили.
22 Коли вони звеселили серце своє, аж ось люди того міста, люди розпусні, оточили той дім та стукали в двері. І казали вони тому старому чоловікові, власникові того дому, говорячи: “Виведи чоловіка, що ввійшов до дому твого, — і ми пізнаєм його!”
23 І вийшов до них той чоловік, власник того дому, та й сказав їм: “Ні, мої браття, не робіть же ви зла! По тому, як увійшов цей чоловік до мого дому, не зробіть такої гидоти!
24 Ось дочка моя дівчина, та його наложниця, — я їх виведу, а ви візьміть їх, і зробіть їм, що вам до вподоби, а тому чоловікові ви не зробите цієї огидної речі!”
25 Та ті люди не хотіли слухати його. І схопив той чоловік свою наложницю, і вивів до них назовні. І вони познали її, і безчестили її цілу ніч аж до ранку, і відпустили її, як зійшла рання зоря.
26 І прийшла та жінка, як ранок вертався, та й упала, і лежала при вході дому того чоловіка, що пан її був там, аж до світу.
27 А пан її встав рано, і відчинив двері дому, та й вийшов, щоб іти своєю дорогою,— аж ось та жінка, його наложниця, лежить при вході до дому, а руки її на порозі.
28 І сказав він до неї: “Уставай і підемо!” Та вона не відповіла, бо вмерла . І взяв він її на осла. І встав той чоловік, і пішов до свого місця.
29 І ввійшов він до дому свого, і взяв ножа, і схопив свою наложницю та й порізав її за костями її на дванадцять кусків, і порозсилав по всій Ізраїлевій країні.
30 І сталося, кожен, хто це бачив, то говорив: “Не бувало й не бачено такого , як це, від дня виходу Ізраїлевих синів з єгипетського краю аж до цього дня! Зверніть увагу на це, — радьте та говоріть!”