1 Послухайте Господнє слово, яке Він сказав проти вас, доме Ізраїля! 2 Так говорить Господь: Доріг народів не навчайтеся і небесних ознак не бійтеся, бо вони бояться їхніх проявів! 3 Адже закони народів безглузді! Дерево вирубане з лісу, діло столяра чи вилитий виріб. 4 Сріблом і золотом прикрашене, цвяхами і молотами їх прикріпили, і вони не порушаться. 9 Вони — коване срібло, — не ходитимуть. Куте срібло прийде з Тарсіса, золото Мофазьке і рука золотарів, усе це — вироби митців. У синє сукно і порфіру їх нарядять. 5 Їх неодмінно будуть носити , бо вони самі не підуть! Тож не будете лякатися їх, бо вони не вчинять зла, — ні добра в них немає!
11 Так їм скажете: Боги, які не створили небо і землю, хай загинуть із землі та з-під цього неба! 12 Господь — це Він, Хто вчинив землю Своєю силою, Який простягнув Усесвіт у Своїй мудрості та Своїм розумом розпростер небо, 13 і безліч води в небі, і навів хмари з кінця землі, блискавки зробив для дощу і вивів світло зі Своїх сховищ.
14 Марною є кожна людина через брак знання, кожний золотар був засоромлений своїми литтями, бо вилили оману, — в них немає духу. 15 Вони марні, діла глуму, у час їхніх відвідин вони будуть знищені. 16 Не такою є частка Якова, бо Той, Хто створив усе, Він його спадок, Господь Йому Ім’я.
17 Він зібрав ззовні твою природу, що живе у вибраних посудинах . 18 Бо так говорить Господь: Ось Я нищу скорботою тих, які живуть на цій землі, аби знайти твою рану. 19 Горе у твоєму побитті, твоя рана болюча. І Я сказав: Насправді це Моя рана, і вона Мене охопила. 20 Мій намет у біді, і всі Мої шкіряні покривала розірвані. Моїх синів і Моїх овець немає, немає більше місця Мого намету, місця Моїх шкіряних покривал. 21 Адже нерозумні були пастирі й не шукали Господа! Через це вони не зрозуміли все стадо, і воно розсипалося. 22 Ось іде шум гуркоту і великий землетрус із північної землі, щоб призначити міста Юди на знищення і на поселення для горобців. 23 Знаю, Господи, що Твоя дорога не людська, і чоловік не піде, і не випростує своєї ходи. 24 Настанови нас, Господи, але в суді, а не в гніві, щоб Ти нас не зробив нечисленними. 25 Вилий Свій гнів на народи, які Тебе не знають, і на покоління, над якими не кликалося Твоє Ім’я, бо вони поглинули Якова і знищили його, а пасовисько його спустошили.
Закінчення слова: боввани будуть вигублені
1 Послухайте слова того, що вам каже Господь, о доме Ізраїлів!
2 Так говорить Господь: Не навчайтесь доріг цих народів, і небесних ознак не лякайтесь, — бо тільки погани лякаються їх!
3 Бо устави народів — марнота вони, божок ‑бо — це дерево, з лісу вирубане, і це діло рук майстра сокирою!
4 Сріблом та злотом його прикрашають, цвяхами та молотками прикріплюють їх, — і він не захитається.
5 Вони, як опудало на огірковім городі, й безмовні, і конче їх носять, бо не ходять вони. Не бійтеся їх, бо не вчинять лихого, і також учинити добро — це не в їхній силі!
6 Такого, як Ти, нема, Господи: Ти великий і велике Ім’я Твоє могутністю!
7 Хто не буде боятись Тебе, Царю народів? Бо Тобі це належить, бо між усіма мудрецями народів і в усьому їхньому царстві немає такого, як Ти!
8 Вони стали всі разом безумні й безглузді, — наука марна — оце дерево!
9 Срібна бляха з Таршішу привезена, злото ж з Офіру, праця майстра й руки золотарської, блакить та пурпура — їхня одіж, усі вони — праця мистців.
10 А Господь — Бог правдивий, Він — Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.
11 Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з‑під неба цього!
12 Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.
13 Як голос Його забринить, — у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,
14 тоді кожна людина дуріє в своєму знанні, усяк золотар посоромлений через боввана, бо відлив його — це неправда, і немає в них духа!..
15 Марнота вони, вони праця на сміх, — в час навіщення їх вони згинуть!
16 Не така, як оці, частка Яковова, бо Він все вформував, а Ізраїль — племено спадку Його, Господь Саваот — Його Ймення!
17 Забери із землі свій товар, ти, що сидиш ув облозі!
18 Бо Господь каже так: Ось цим разом Я кину мешканців цієї землі, мов із пращі, і притисну їх так , щоб пізнання знайшли…
19 Ой, горе мені з‑за нещастя мого, моя рана болюча! А я говорив: це хвороба моя , і знесу я її.
20 Намета мого попустошено і зірвані всі мої шнури. Розійшлись мої діти від мене й нема їх, нема вже кому розтягнути намета мого та повісити завіси мої…
21 Бо пастирі стали безглузді, і вони не звертались до Господа, — тому не щастилося їм, і розпорошене все їхнє стадо…
22 Голос звістки: Іде ось, і гуркіт великий з північного краю, щоб юдські міста обернути в спустошення, на мешкання шакалів…
23 Знаю, Господи, я, що не в волі людини дороги її, не в силі людини, коли вона ходить, кермувати своїм кроком.
24 Карай мене, Господи, тільки ж за судом, не гнівом Своїм, щоб не знищити мене!
25 Вилий лютість Свою на народи, що не знають Тебе, та на роди, що Ймення Твого не кликали, що Якова з’їли й пожерли його, і погубили його, а мешкання його опустошили!”…