1 Слово, що було до Єремії від Господа, кажучи: 2 Устань і спустися до дому гончаря, і там послухай Мої слова. 3 І я спустився до дому гончаря, і ось він робить діло на каменях. 4 І впала посудина, яку він робив своїми руками, та він знову зробив другий такий самий посуд, — так, як до вподоби йому зробити. 5 І було до мене Господнє слово, кажучи: 6 Хіба Я не зможу з вами зробити так, як цей гончар, доме Ізраїля? Ось ви є, як глина гончаря в Моїх руках.
7 Коли Я виголошу рішення на народ чи на царство, щоб їх вигубити і знищити, 8 а той народ відвернеться від свого зла, то Я розкаюся за зло, яке Я задумав їм зробити. 9 І коли Я викажу рішення на народ і на царство, щоб збудувати і щоб насадити, 10 і вчинять зло переді Мною, щоб не послухатися Мого голосу, то Я розкаюся за добро, яке Я вирішив їм зробити. 11 І тепер скажи мужам Юди і тим, що живуть в Єрусалимі: Ось Я приготовляю на вас зло і задумую на вас задум. Нехай же кожний відвернеться від своєї поганої дороги і зробіть ваші задуми добрими. 12 А вони сказали: Станьмо, як мужі, бо підемо за нашими відступами, і кожний робитиме те, що миле його поганому серцю! 13 Через це так говорить Господь: Запитайте в народах: Хто таке чув? Дуже страшним є те, що зробила дівиця-Ізраїль. 14 Чи забракне виступів на камені, чи снігу на Лівані? Хіба вода, несена сильним вітром, зверне вбік ? 15 Однак Мене забув Мій народ, намарно вони курили ладан. І ослабнуть на своїх дорогах, вічних стежках, щоб піти стежками, що не мають дороги, якою ходити, 16 щоб поставити їхню землю на знищення і вічне сичання. Усі, що проходять через неї, жахнуться і киватимуть своєю головою. 17 Я розсію їх перед обличчям їхніх ворогів, як вітер палючий, покажу їм день їхнього знищення.
18 І вони сказали: Давайте, зробимо задум проти Єремії, бо не загине закон священика і рада розумного, і слово пророка. Давайте поб’ємо його язиком і почуємо всі його слова.
19 Вислухай мене, Господи, і вислухай голос мого оправдання. 20 Чи віддається злом за добро? Адже вони сказали слова до моєї душі та сховали переді мною їхню кару. Згадай, як я стояв перед Твоїм обличчям, щоб сказати про них добро, щоб відвернути від них Твій гнів. 21 Через це видай їхніх синів на голод і збери їх до рук меча. Хай їхні жінки будуть бездітними і вдовами, а їхні мужі хай будуть знищені смертю, а їхні молоді хай упадуть на війні від меча. 22 Хай буде крик у їхніх домах! Ти раптово наведеш на них розбійників, бо вони приготували слово, щоб мене схопити, і приховали напроти мене пастки. 23 А Ти, Господи, пізнав усяку їхню раду проти мене на смерть. Не зроби безвинними їхні неправедності перед Твоїм обличчям і не зітри їхніх гріхів. Нехай їхня слабкість буде перед Тобою, у час Твого гніву вчини з ними.
Єремія в домі ганчаря
1 Оце слово, що було до Єремії від Господа, говорячи:
2 “Устань, і зійди до дому ганчаря, і там почуєш слова Мої”.
3 І зійшов я до дому ганчаря, аж ось він робить працю на кружалі.
4 І в руках ганчаря попсулась посудина, яку він із глини робив. І він знову зробив з неї іншу посудину, як сподобалося ганчареві зробити.
5 І було мені слово Господнє, говорячи:
6 “Чи не міг би зробити й Я вам, як ганчар цей, о доме Ізраїлів? каже Господь. Ось як глина в руці ганчаря, так в руці Моїй, доме Ізраїля, й ви!
7 Я часом кажу про народ та про царство, щоб вирвати його , і щоб розбити та вигубити,
8 та коли цей народ, що про нього казав Я, повернеться від свого зла, то пожалую Я щодо того зла, яке думав чинити йому.
9 А часом кажу про народ та про царство, щоб його збудувати та щоб посадити,
10 та як він зробить зле в Моїх очах, щоб не слухатися Мого голосу, то пожалую щодо того добра, про яке говорив, що вчиню Я його.
11 А тепер скажи до юдея й до мешканців Єрусалиму, говорячи: Так говорить Господь: Ось готую лихе проти вас, і задумую задум на вас, — верніться ж ви кожен з дороги своєї лихої, і поліпшіть дороги свої й свої вчинки!
12 Та вони відказали: “Пропало! бо ми будем ходити за своїми думками, і кожен робитиме згідно з упертістю серця свого”.
13 Тому так промовляє Господь: Поспитайте‑но ви між народами, — чи хто чув, як оце? Страшну річ учинила та діва Ізраїлева!
14 Хіба сніг Ливану зійде зі скелі на полі? Чи висохнуть води чужі та холодні, текучі?
15 Бо про Мене забув Мій народ: вони кадять марноті, а та робить їм так , що вони на дорогах своїх спотикаються, на давніх путях, щоб ходити стежками, по дорозі невбитій,
16 щоб свій Край учинити страхіттям, посміховищем вічним… Кожен, хто буде проходити ним, остовпіє та буде хитати головою своєю…
17 Мов вітер зі сходу, розвію Я їх перед ворогом; потилицю , а не обличчя Я їм покажу у день їхнього горя!”
Змова на Єремію
18 І сказали вони: “Ходіть, і обміркуємо заміри на Єремію, бо не згинув Закон у священика, і рада в премудрого, а слово в пророка. Ходіть, і удармо його язиком його власним , і не зважаймо на жодні слова його!”
19 Послухай мене, о мій Господи, і почуй голос моїх супротивників!
20 Хіба замість доброго злим надолужено буде? Бо яму копають вони для моєї душі… Згадай же, що перед обличчям Твоїм я стояв, щоб добре про них говорити, щоб гнів Твій від них відвернути!
21 Тому їхніх синів віддай голодові, і міццю меча викинь їх з Краю, і бодай жінки їхні дітей погубили та вдовами стали, а їхні чоловіки хай смертю повбивані будуть, юнаки їхні хай будуть побиті мечем на війні!
22 Нехай чується крик з їхніх домів, — бо орду Ти зненацька спровадиш на них, — бо яму копали вони, щоб схопити мене, і для ніг моїх пастки поставили…
23 А Ти, Господи, знаєш увесь їхній замір на мене на смерть, — не прости їм провин, а гріха їхнього із‑перед обличчя Свого не зітри, і хай перед Тобою спіткнуться вони, — зроби поміж ними оце під час гніву Свого!