1 У той час, — сказав Господь, — Я буду за Бога для роду Ізраїля, і вони будуть Мені за народ. 2 Так сказав Господь: Я знайшов його теплим у пустелі з тими, що впали від меча. Ідіть і не знищте Ізраїля. 3 Господь здалека з’явився йому: Я полюбив тебе вічною любов’ю, через це Я притягнув тебе в милосерді. 4 Ще тебе збудую, і будеш збудована, дівиця-Ізраїль. Ще візьмеш твій тимпан і вийдеш зі збором тих, що танцюють. 5 Ще насадите виноградники в горах Самарії, насаджуйте і вихваляйте. 6 Адже є день покликання тих, що захищаються в горах Єфрема: Встаньте і підіть до Сіону, до нашого Господа Бога. 7 Бо так сказав Господь до Якова: Зрадійте і заіржіть над головою народів, явним зробіть і вихваляйте. Скажіть: Господь спас Свій народ, останок Ізраїля. 8 Ось Я їх веду з півночі й зберу їх з кінців землі у свято Фасек . І він породить численну юрбу, і вони повернуться сюди. 9 З плачем вийшли, та з радістю введу їх, поселяючи при потоках вод на рівній дорозі, і на ній не заблукають. Адже Я став за батька для Ізраїля, і Єфрем — Мій первородний!
10 Послухайте Господнє слово, народи, і сповістіть на далекі острови. Скажіть: Той, хто розсіяв Ізраїль, збере його і стерегтиме його так, як хто пасе своє стадо. 11 Бо Господь визволив Якова, вирвав його з руки тих, що сильніші за нього. 12 І прийдуть, і зрадіють на горі Сіон. І прийдуть до Господнього добра, у землю пшениці, вина і плодів, худоби і овець, і їхня душа буде, як плодовите дерево, і більше не голодуватимуть. 13 Тоді дівчата зрадіють у зборі молодих, і старці зрадіють, і оберну їхній плач на радість, і зроблю їх веселими. 14 Звеличу і напою душу священиків, синів Левія, і Мій народ наповниться Моїми благами. 15 Так сказав Господь: У Рамі почуто голос плачу, ридання і голосіння. Рахиль, що плакала, не забажала припинити ридання за своїх синів, бо їх немає. 16 Так сказав Господь: Нехай пропаде твій голос від плачу, а твої очі — від сліз, бо це нагорода за твої діла, і вони повернуться із землі ворогів, 17 тривке місце твоїм дітям. 18 Я почув Єфрема, що голосить: Ти мене покарав, і я був покараний! Як і теля, я не навчився. Поверни мене, і навернуся, бо Ти — мій Господь Бог! 19 Адже після мого полону я покаявся, і після того, як пізнав, я застогнав за дні сорому, і я тобі показав, що я взяв погорду від моєї молодості.
20 Єфрем для Мене — улюблений син, миле дитя, тому що Мої слова в ньому, Я обов’язково пам’ятатиму про нього! Через це Я поспішив до нього, і Я безсумнівно помилую його, — говорить Господь. 21 Постав собі сіоніми , зроби тіморіми , поклади твоє серце на плечі. Повернися дорогою, якою ти пішла, дівиця-Ізраїль, повернися до твоїх міст, плачучи. 22 Доки не повернешся, зневажена дочко? Адже Господь зробив спасіння на нове насадження, у цьому спасінні пройдуть люди. 23 Так сказав Господь: Ще скажуть це слово в землі Юди і в його містах, коли поверну його полонених: Благословенний Господь на Його праведній святій горі 24 і ті, що живуть у містах Юди, і в усій його землі разом з рільником, і забраний буде в стадо. 25 Бо Я напоїв усяку спраглу душу і наситив усяку голодуючу душу. 26 Через це Я встав і побачив, і Мій сон Мені був солодким. 27 Через це ось приходять дні, — говорить Господь, — і засію Ізраїль і Юду насінням людини та насінням худоби. 28 І буде, що так, як Я чував над ними, щоби знищити і зло вчинити, так чуватиму над ними, аби збудувати і насадити, — говорить Господь. 29 У ті дні не скажуть: Батьки їли неспілий виноград, а зуби дітей мають оскомину. 30 Але кожний помре у своєму гріху, і в того, хто їсть неспілий виноград, його зуби матимуть оскомину.
31 Ось приходять дні, — говорить Господь, — і заповім домові Ізраїля та домові Юди новий завіт. 32 Не за завітом, який Я склав з їхніми батьками в день, коли Я взяв їх за руки, щоб вивести їх з єгипетської землі, бо вони не залишилися в Моєму завіті, і Я знехтував ними, — говорить Господь. 33 Бо це завіт, який Я заповім домові Ізраїля після тих днів, — говорить Господь, — даючи, дам Мої закони в їхній розум і на їхніх серцях запишу їх. І буду їм за Бога, а вони будуть Мені за народ. 34 І не навчатимуть кожний свого громадянина і кожний свого брата, кажучи: Пізнай Господа! Оскільки всі Мене пізнають від їхнього малого і аж до їхнього великого, бо буду милосердний над їхнім беззаконням і більше не згадаю їхніх гріхів. 35 Якщо підніметься небо до висот, — говорить Господь, — і якщо знизиться основа землі вниз, то Я не відкину рід Ізраїля, — говорить Господь, — за все, що вчинили.
36 Так сказав Господь, що дає сонце для світла вдень, місяць і зірки для світла вночі, і крик на ревіння, — і заревіли Його хвилі, Господь Вседержитель Йому Ім’я. 37 Якщо припиняться ці закони перед Моїм обличчям, — говорить Господь, — то рід Ізраїля перестане існувати як народ перед Моїм обличчям усі дні. 38 Ось приходять дні, — говорить Господь, — і буде збудоване місто Господеві від башти Ананеїла аж до Брами кута. 39 І вийде його обмір перед ними аж до горбів Ґарива, і оточений буде довкола муром з вибраного каменя. 40 І всі асаримоти аж до Кедронського схилу, аж до кута Кінської східної брами освячення Господу, і більше не пропаде та не буде знищений аж до віку.
Єремія в ямі
1 І почув Шефатія, син Маттанів, і Ґедалія, син Пашхурів, і Юхал, син Шелемеїн, і Пашхур, син Малкійїн, ті слова, що Єремія говорив до всього народу, кажучи:
2 “Так говорить Господь: Хто сидітиме в цьому місті, той помре від меча, голоду та від моровиці, а хто вийде до халдеїв, той буде жити, і стане йому душа його за здобич, — і він житиме!
3 Так говорить Господь: Напевно буде дане це місто в руку війська вавилонського царя, — і він здобуде його!”
4 І сказали зверхники до царя: “Нехай же уб’ють цього чоловіка, бо він ослаблює руки вояків, позосталих у цьому місті, та руки всього народу, говорячи їм слова, як оці. Бо цей чоловік не шукає для цього народу добра, а тільки зла!”…
5 І сказав цар Седекія: “Ось він у ваших руках, бо цар нічого не вдіє супроти вас”.
6 І взяли Єремію та й кинули його до ями Малкійї, царевого сина, що в подвір’ї в’язниці, і спустили Єремію шнурами. А в ямі була не вода, а тільки багно, — і загруз Єремія в багні!
7 І почув мурин Евед‑Мелех , евнух, який був у царському домі, що Єремію кинули до ями, а цар сидів у Веніяминовій брамі.
8 І вийшов Евед‑Мелех з царського дому, та й сказав цареві, говорячи:
9 “Пане мій царю, ці люди вчинили зло в усьому, що зробили пророкові Єремії, якого кинули до ями, — і помре він на своєму місці через голод, бо в місті нема вже хліба”…
10 І наказав цар муринові Евед-Мелехові, говорячи: “Візьми з собою звідси троє люду, і витягнеш пророка Єремію з ями, поки він ще не вмер!”
11 І взяв Евед‑Мелех тих людей з собою, і прийшов до царського дому під скарбницею, і набрав ізвідти подертого шмаття та непотрібних лахів, і спустив їх до Єремії до ями шнурами.
12 І сказав мурин Евед‑Мелех до Єремії: “Поклади це подерте шмаття та лахи попід пахи своїх рук під шнури!” І зробив Єремія так.
13 І потягнули Єремію шнурами, і витягли його з ями. І сидів Єремія в подвір’ї в’язниці.
14 І послав цар Седекія, і взяв пророка Єремію до себе, до третього входу, що в домі Господньому. І сказав цар до Єремії: “Запитаю я тебе про щось, — не заховуй від мене нічого!”
15 І сказав Єремія до Седекії: “Коли я провіщу тобі, то чи справді не вб’єш ти мене? А коли пораджу тобі, то мене не послухаєш”…
16 І присягнув цар Седекія Єремії таємно, говорячи: “Як живий Господь, що створив нам цю душу: не вб’ю тебе, і не дам тебе в руку тих людей, що шукають твоєї душі!”
17 І сказав Єремія до Седекії: “Так говорить Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїлів: Якщо справді вийдеш ти до зверхників вавилонського царя, то житиме душа твоя, а місто це не буде спалене огнем, і будеш жити ти та дім твій.
18 А якщо ти не вийдеш до вавилонського царя, то це місто буде дане в руку халдеїв, і вони спалять його огнем, — і ти не втечеш з їхньої руки”…
19 І сказав цар Седекія до Єремії: “Я боюся юдеїв, що перейшли до халдеїв, — щоб не дали мене в їхню руку, і щоб не насміялися з мене”…
20 І сказав Єремія: “Не дадуть! Послухай Господнього голосу до того , що я говорю тобі, — і буде добре тобі, і буде жити душа твоя!
21 А якщо ти не схочеш вийти, то ось слово, що Господь мені виявив:
22 І ось усі жінки, що залишилися в домі Юдиного царя, будуть відведені до зверхників вавилонського царя, і вони скажуть: “Підмовили тебе й перемогли тебе твої приятелі; погрузили в багно твої ноги, та вони назад відійшли”.
23 А всі жінки твої та всі сини твої будуть відведені до халдеїв, і ти не втечеш з їхньої руки, бо рукою вавилонського царя будеш схоплений, а місто це буде спалене огнем”…
24 І сказав Седекія до Єремії: “Нехай ніхто не знає про ці слова, і ти не помреш.
25 Бо коли почують зверхники, що я говорив з тобою, то прийдуть до тебе та й скажуть тобі: “Розкажи‑но нам, що говорив ти цареві! Не ховай перед нами, і не вб’ємо тебе. І що ж говорив тобі цар?”
26 то скажеш до них: “Я склав своє благання перед царське обличчя, щоб не вертали мене до Єгонатанового дому, щоб там не померти”.
27 І прийшли всі зверхники до Єремії й запиталися його, і він розказав їм згідно зо всіма тими словами, що звелів був цар. І вони мовчки відійшли від нього, бо не довідались про обговорену річ.
28 І сидів Єремія на подвір’ї в’язниці аж до дня, коли був здобутий Єрусалим. І сталося, як був здобутий Єрусалим: