1 Укріпіться, сини Веніаміна, з-посеред Єрусалима, і в Текуї дайте знак трубою, і над Веттахармою підніміть знак, бо зло заглянуло з півночі, і надходить велике знищення, 2 і твоя велич буде забрана, дочко Сіону. 3 На неї прийдуть пастухи і їхні стада, і поставлять на ній намети довкола, і кожний пастиме своєю рукою. 4 Приготуйтеся проти неї на війну, устаньте і підемо проти неї опівдні! Горе нам, бо схилився день, бо зникають тіні вечора. 5 Устаньте і підемо вночі та знищимо її основи! 6 Адже так говорить Господь: Зрубай її дерево, вилий на Єрусалим силу! О, місто, віроломна дочко , у ній — усяке гноблення! 7 Як став тримає свіжою воду, так і вона тримає свіжим своє зло. Безбожність і терпіння почується посеред неї, це постійно перед нею. Стражданнями і биттям 8 будеш напоумлена, о Єрусалиме, дочко ! Хай не відійде Моя душа від тебе, щоб Я тебе не зробив непрохідною землею, яка не буде заселена!
9 Адже так говорить Господь: Збирайте, збирайте, як виноград, рештки Ізраїля, простягніть руку , як той, хто зриває до свого кошика! 10 До кого заговорю і засвідчу, і він послухає? Ось їхні вуха необрізані, і не можуть чути! Ось Господнє слово було для них на погорду, вони не бажали чути його. 11 Я сповнив Мій гнів, та затримав, і Я не поклав їм край. Виллю його на немовлят ззовні та на збір молодих разом, бо чоловік і жінка будуть захоплені, старший з тим, хто досягнув похилого віку! 12 І їхні доми будуть повернені іншим, разом з полями та їхніми жінками, бо простягну Мою руку на тих, хто живе на цій землі! — говорить Господь. 13 Адже від їхнього малого і аж до великого всі наповнилися беззаконням, — від священика і аж до фальшивого пророка всі чинили неправду! 14 І лікували рани Мого народу, погорджуючи і кажучи: Мир, мир! А де є мир? 15 Бо вони засоромилися і ослабли. Та навіть коли вони зовсім засоромилися , то не зрозуміли свого жалюгідного стану. Через це поляжуть у своєму падінні й загинуть у час відвідин, — сказав Господь.
16 Так говорить Господь: Зупиніться на дорогах і розгляньте, і запитайте про вічні Господні стежки, і подивіться, яка дорога добра, і йдіть нею, і знайдете очищення для ваших душ. Та вони сказали: Не підемо! 17 Я над вами поставив сторожу, послухайте голос труби. А вони сказали: Не послухаємо! 18 Через це почули народи і пастухи їхніх стад. 19 Послухай, земле! Ось Я наводжу зло на цей народ, плід їхнього відвернення, бо вони не сприйняли Моїх слів і відкинули Мій закон! 20 Навіщо Мені несете ладан із Сави і корицю із землі здалека? Ваші всепалення неприйнятні, і ваші жертви Мені немилі! 21 Тому так говорить Господь: Ось Я насилаю безсилля на цей народ, і через нього ослабнуть батьки і сини разом, — сусід і його ближній загинуть.
22 Так говорить Господь: Ось із півночі приходить народ, і народ підніметься з краю землі. 23 Вони триматимуть лук і спис; він жорстокий і не помилує! Його голос, наче бурхливе море, він вишикується на конях і колісницях, як вогонь, — на війну проти тебе, дочко Сіон! 24 Ми почули чутку про них, ослабіли наші руки, нас охопила скорбота, болі як у тієї, яка народжує. 25 Не виходьте в поле і не ходіть по дорогах, бо довкола живе меч ворогів! 26 Дочко мого народу, підв’яжися мішковиною, потруси на себе попелом, учини собі плач за улюбленим, жалібний плач, бо раптово на нас найде страждання! 27 Випробуванням дав Я тебе серед випробовуваних народів, і пізнаєш Мене, коли випробовуватиму їхню дорогу. 28 Усі неслухняні, які ходять зігнені, мідь і залізо, усі вони — зітлілі. 29 Не стало ковальського міха, від вогню не стало свинцю. Даремно плавильник намагається відлити срібло, — їхнє зло не розтопилося! 30 Назвіть їх невипробуваним сріблом, бо Господь їх відкинув.
Ось приходить північний народ
1 Утікайте, сини Веніямина, з середини Єрусалиму, і засурміте в сурму у Текої, і знак підійміть на Бет‑Гаккерем, бо з півночі грізно підноситься зло та велике нещастя!
2 І викореню Я Сіонську дочку, вродливу та випещену.
3 Пастухи поприходять до неї з своїми стадами, понапинають намети навколо при ній, кожен місце своє випасатиме.
4 Приготуйте війну проти неї, вставайте та вдармо опівдні! Горе нам, бо минає вже день, бо вже тягнуться тіні вечірні!
5 Уставайте та підемо вночі і понищмо палати її!
6 Бо так промовляє Господь Саваот: Постинайте дерева та вала насипте при Єрусалимі! Він те місто, що має зруйноване бути, в ньому повно насильства:
7 як виприскує воду свою джерело, так виприскує він своє зло… Насилля й грабіж чуті в ньому, перед обличчям Моїм безперестань хвороба та рана…
8 Будь навчений, Єрусалиме, щоб душа Моя не відвернулась від тебе, щоб тебе не вчинив Я спустошенням, незаселеним краєм!
9 Так говорить Господь Саваот: Позбирають до решти останки Ізраїля, мов виноградові рештки, — простягни свою руку, немов виноградар по грона!
10 До кого я буду казати та свідчити буду, — і слухатимуть? Необрізане ось їхнє вухо — і слухати уважно не можуть вони, ось слово Господнє для них стало посміхом — вони не жадають його!
11 І гніву Господнього повен я став, змучився я, його стримуючи, — на вулиці виллю його на дітей та на збір юнаків одночасно, бо схоплені будуть чоловік із жінкою, старий із віджилим літа,
12 і дістануться іншим доми їхні, теж поля та жінки… Бо Я руку Свою простягну на мешканців цієї землі, говорить Господь.
13 Бо вони від малого свого й до великого, — усі пожадливі на зиски, і від пророка та аж до священика роблять неправду…
14 І рани народу Мого легковажно лікують, говорячи: “Мир, мир”, а миру нема!
15 Чи вони засоромилися, що гидоту робили? Не засоромилися анітрохи вони й застидатись не вміють… Тому‑то впадуть між упалими в часі, — коли їх навіщу Я, спіткнуться, говорить Господь.
16 Так говорить Господь: “На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте про давні стежки, де то добра дорога, — то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі! Та вони відказали: “Не підемо!”
17 І Я сторожів був поставив над вами, говорячи : Прислухайтесь до голосу сурми! Та вони відказали: “Не будем прислухуватись!”
18 Тому слухайте, люди, і пізнай, ти громадо, що станеться з ними.
19 Послухай, ти земле: Ось Я веду на народ цей лихе, плід їхніх думок, бо до слів Моїх не прислухались вони, а Законом Моїм погордили!
20 Навіщо Мені те кадило, що з Шеви приходить, запашний очерет із далекого краю? Цілопалення ваші не любі Мені , ваші ж жертви Мені не приємні!
21 Тому‑то Господь каже так: Ось Я дам спотикання оцьому народові, і спіткнуться об них разом ваші батьки та сини, сусід та приятель його, — і загинуть!
22 Так говорить Господь: Ось приходить народ із північного краю, і збуджується люд великий із кінців землі.
23 Лука та ратище міцно тримають, жорстокі вони й милосердя не мають, їхній голос, як море реве, і гарцюють на конях вони… Ушикований, мов чоловік той до бою, на тебе, о дочко Сіону!
24 Як почули ми звістку про нього, омліли нам руки, обняла нас тривога та біль, немов у породіллі…
25 Не виходьте на поле й не йдіте дорогою, бо у ворога меч та страхіття навколо!
26 Дочко народу Мого, — веретою підпережись та качайся у попелі! Справ жалобу собі, немов над однородженим, голосіння гірке, — бо прийде зненацька руїнник на нас!
27 Я дав був тебе випробовувачем у народі Моїм, за твердиню, щоб ти знав і випробовував їхню дорогу.
28 Вони всі відступники над відступниками, чинять наклепи, усі вони мідь та залізо, вони згубники!..
29 Спалилося духало, від огню зникло оливо, — надармо старанно розтоплювано, бо злих не відділено…
30 Сріблом відкиненим названо їх, бо Господь їх відкинув”.