Ісус залишає Юдею
1 Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, —
2 хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, —
3 то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
Розмова Ісуса з жінкою-самарійкою
4 Потрібно Йому було перейти через Самарію.
5 Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові.
6 Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години .
7 Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!
8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.
9 Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!
10 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.
11 Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?
12 Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?
13 У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,
14 а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15 Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!
16 Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.
17 У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,
18 бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.
19 Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк.
20 Наші предки поклонялися на цій горі , а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.
21 Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.
22 Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв.
23 Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.
24 Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.
25 Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос ; коли Він прийде, то сповістить нам усе!
26 Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою!
27 І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?
28 А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:
29 Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?
30 Вони вийшли з міста й пішли до Нього.
31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж!
32 Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.
33 Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?
34 Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.
Ниви готові для жнив
35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.
36 Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.
37 Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.
38 Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!
Самарійці увірували в Христа
39 Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.
40 Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.
41 Значно більше повірило через Його слово.
42 Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].
Ісус знову приходить у Галилею
43 А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї,
44 бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині.
45 Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.
Зцілення сина придворного
46 Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав.
47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.
48 А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!
49 Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!
50 Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.
51 Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.
52 Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині залишила його гарячка.
53 Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.
54 Це вже було друге чудо, яке вчинив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.
Ісус кидає Юдею
1 Як Господь же довідався, що почули фарисеї, що Ісус учнів більше збирає та христить, як Іван,
2 хоч Ісус не христив Сам, а учні Його,
3 Він покинув Юдею та знову пішов у Галілею.
Ісус і самарянка
4 І потрібно було Самарію Йому переходити.
5 Отож, прибуває Він до самарійського міста, що зветься Сіхар, недалеко від поля, яке Яків був дав своєму синові Йосипові.
6 Там же була Яковова криниця. І Ісус, дорогою зморений, сів отак край криниці. Було коло години десь шостої .
7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: “Дай напитись Мені!”
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9 Тоді каже Йому самарянка: “Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки?” Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Ісус відповів і промовив до неї: “Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: “Дай напитись Мені”, — ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води”.
11 Каже жінка до Нього: “І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, — звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?”
13 Ісус відповів і сказав їй: “Кожен, хто воду цю п’є, буде прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне”.
15 Каже жінка до Нього: “Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати”.
16 Говорить до неї Ісус: “Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди”.
17 Жінка відповіла та й сказала: “Чоловіка не маю”… Відказав їй Ісус: “Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 Бо п’ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, — не муж він тобі. Це ти правду сказала”.
19 Каже жінка до Нього: “Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись”.
21 Ісус промовляє до неї: “Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись”.
25 Відказує жінка Йому: “Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос , — як Він прийде, то все розповість нам”.
26 Промовляє до неї Ісус: “Це Я, що розмовляю з тобою”…
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: “Чого хочеш?” або: “Про що з нею говориш?”
28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
29 “Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?”
30 І вони повиходили з міста, і до Нього прийшли.
Готові ниви для жнив
31 Тим часом же учні просили Його та й казали: “Учителю, їж!”
32 А Він їм відказав: “Я маю поживу на їдження, якої не знаєте ви”.
33 Питали тоді один одного учні: “Хіба хто приніс Йому їсти?”
34 Ісус каже до них: “Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити.
35 Чи не кажете ви: “Ще чотири от місяці, — і настануть жнива?” А Я вам кажу: Підійміть свої очі, та гляньте на ниви, — як для жнив уже пополовіли вони!
36 А хто жне, той заплату бере, та збирає врожай в життя вічне, щоб хто сіє й хто жне — разом раділи.
37 Бо про це поговірка правдива: “Хто інший сіє, а хто інший жне”.
38 Я вас жати послав, де ви не працювали: працювали інші, ви ж до їхньої праці ввійшли”.
Увірування самарян
39 З того ж міста багато хто із самарян в Нього ввірували через слово жінки, що свідчила: “Він сказав мені все, що я вчинила була!”
40 А коли самаряни до Нього прийшли, то благали Його, щоб у них позостався. І Він перебув там два дні.
41 Значно ж більш вони ввірували через слово Його.
42 А до жінки казали вони: “Не за слово твоє ми вже віруємо, — самі бо ми чули й пізнали, що справді Спаситель Він світу!”
Ісус вертається до Галілеї
43 Як минуло ж два дні, Він ізвідти пішов в Галілею.
44 Сам бо свідчив Ісус, що не має пошани пророк у вітчизні своїй.
45 А коли Він прийшов в Галілею, Його прийняли галілеяни, побачивши все, що вчинив Він в Єрусалимі на святі, бо ходили на свято й вони.
Уздоровлення сина царедворця
46 Тоді знову прийшов Ісус у Кану Галілейську, де перемінив був Він воду на вино. І був там один царедворець, що син його хворів у Капернаумі.
47 Він, почувши, що Ісус із Юдеї прибув у Галілею, до Нього прийшов і благав Його, щоб пішов і сина йому вздоровив, бо мав той умерти.
48 Ісус же промовив до нього: “Як знамен тих та чуд не побачите, — не ввіруєте!”
49 Царедворець говорить до Нього: “Піди, Господи, поки не вмерла дитина моя!”
50 Промовляє до нього Ісус: “Іди, — син твій живе!” І повірив той слову, що до нього промовив Ісус, — і пішов.
51 А коли ще в дорозі він був, то раби його перестріли його й сповістили, говорячи: “Син твій живе”.
52 А він їх запитав про годину, о котрій стало легше йому. Вони ж відказали до нього: “Учора о сьомій годині гарячка покинула його”.
53 Зрозумів тоді батько, що була то година, о котрій до нього промовив Ісус: “Син твій живе”. І ввірував сам і ввесь його дім.
54 Це знов друге знамено Ісус учинив, як вернувся до Галілеї з Юдеї.