Нагодування п’ятитисячного натовпу
1 Після цього Ісус пішов на другий бік Тиверіадського моря Галилеї.
2 І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими.
3 Ісус вийшов на гору й сидів там зі Своїми учнями.
4 Наближалася Пасха — юдейське свято.
5 Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли?
6 Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що мав робити.
7 Відповів йому Филип: На двісті динаріїв хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав.
8 Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра:
9 Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?
10 Промовив Ісус: Розсадіть людей! Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять.
11 Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] — тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали.
12 Коли наїлися, Він сказав Своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало.
13 Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли.
14 Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] учинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який має прийти у світ.
15 А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.
Ісус іде по морю
16 З настанням вечора Його учні спустилися до моря,
17 увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;
18 море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.
19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій , то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися.
20 Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!
21 Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.
Ісус — хліб життя
22 Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні.
23 Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу.
24 Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали у човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
25 Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди?
26 У відповідь Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися.
27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!
28 Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?
29 У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав.
30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш?
31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти!
32 А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба,
33 бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя.
34 Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб!
35 Сказав їм Ісус: Я — хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим.
36 Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите.
37 Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,
38 бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, — [Отця].
39 А воля Того, Хто Мене послав, — [Отця], — є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня.
40 Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, — і Я воскрешу його останнього дня.
41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я — хліб, який зійшов з неба, —
42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йосифа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба?
43 У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою.
44 Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, — і Я воскрешу його останнього дня.
45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця.
47 Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя.
48 Я — хліб життя!
49 Ваші батьки їли манну в пустелі, — і повмирали.
50 Цей же — хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер.
51 Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу!
52 Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло?
53 А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя.
54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня.
55 Адже Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій.
56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому.
57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене.
58 Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!
59 Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі.
Багато хто з учнів покидає Ісуса
60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати?
61 Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує?
62 А що ж буде , як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?
63 Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя.
64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить.
65 І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця.
66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним.
67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти?
68 А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя;
69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!
70 Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом.
71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити.
Чудо нагодування п’яти тисяч
1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.
2 А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.
3 Ісус же на гору зійшов, і сидів там зі Своїми учнями.
4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське.
5 А Ісус, звівши очі Свої та побачивши, яка безліч народу до Нього йде, говорить Пилипові: “Де ми купимо хліба, щоб вони поживились?”
6 Він же це говорив, його випробовуючи, бо знав Сам, що Він має робити.
7 Пилип Йому відповідь дав: “І за двісті динаріїв їм хліба не стане, щоб кожен із них бодай трохи дістав”.
8 Говорить до Нього Андрій, один з учнів Його, брат Симона Петра:
9 “Є тут хлопчина один, що має п’ять ячних хлібів та дві риби, але що то на безліч таку!”
10 А Ісус відказав: “Скажіть людям сідати!” А була на тім місці велика трава. І засіло чоловік числом із п’ять тисяч.
11 А Ісус узяв хліби, і, подяку вчинивши, роздав тим, хто сидів. Так само і з риб, скільки хотіли вони.
12 І, як наїлись вони, Він говорить до учнів Своїх: “Позбирайте куски позосталі, щоб ніщо не загинуло”.
13 І зібрали вони. І дванадцять повних кошів наклали кусків, що лишились їдцям із п’яти ячних хлібів.
14 А люди, що бачили чудо, яке Ісус учинив, гомоніли: “Це Той справді Пророк, що повинен прибути на світ!”
15 Спостерігши ж Ісус, що вони мають замір прийти та забрати Його, щоб настановити царем, знов на гору пішов Сам один.
Ісус іде по воді
16 А як вечір настав, то зійшли Його учні над море.
17 І, ввійшовши до човна, на другий бік моря вони попливли, до Капернауму. І темрява вже наступила була, а Ісус ще до них не приходив.
18 Від великого ж вітру, що віяв, хвилювалося море.
19 Як вони ж пропливли стадій із двадцять п’ять або з тридцять, то Ісуса побачили, що йде Він по морю, і до човна зближається, — і їх страх обгорнув…
20 Він же каже до них: “Це Я, — не лякайтесь!”
21 І хотіли вони взяти до човна Його; та човен зараз пристав до землі, до якої пливли.
Хліб життя
22 А наступного дня той народ, що на тім боці моря стояв, побачив, що там іншого човна, крім одного того, що до нього ввійшли були учні Його, не було, і що до човна не входив Ісус із Своїми учнями, але відпливли самі учні.
23 А тим часом із Тіверіяди припливли човни інші близько до місця того, де вони їли хліб, як Господь учинив був подяку.
24 Отож, як побачили люди, що Ісуса та учнів Його там нема, то в човни посідали самі й прибули до Капернауму, — і шукали Ісуса.
25 І, на тім боці моря знайшовши Його, сказали Йому: “Коли Ти прибув сюди, Учителю?”
26 Відповів їм Ісус і сказав: “Поправді, поправді кажу вам: Мене не тому ви шукаєте, що бачили чуда, а що їли з хлібів і наситились.
27 Пильнуйте не про поживу, що гине, але про поживу, що зостається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо відзначив Його Бог Отець”.
28 Сказали ж до Нього вони: “Що ми маємо почати, щоб робити діла Божі?”
29 Ісус відповів і сказав їм: “Оце діло Боже, — щоб у Того ви вірували, Кого Він послав”.
30 А вони відказали Йому: “Яке ж знамено Ти чиниш, щоб побачили ми й поняли Тобі віри? Що Ти робиш?”
31 Наші отці їли манну в пустині, як написано: “Хліб із неба їм дав на поживу”.
32 А Ісус їм сказав: “Поправді, поправді кажу вам: Не Мойсей хліб із неба вам дав, — Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
33 Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові”.
34 А вони відказали до Нього: “Давай, Господи, хліба такого нам завжди!”
35 Ісус же сказав їм: “Я — хліб життя. Хто до Мене приходить, — не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, — ніколи не прагнутиме.
36 Але Я вам сказав, що Мене хоч ви й бачили, та не віруєте.
37 Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть.
38 Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене.
39 Оце ж воля Того, Хто послав Мене, — щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня.
40 Оце ж воля Мого Отця, — щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, — і того воскрешу Я останнього дня”.
41 Тоді стали юдеї ремствувати на Нього, що сказав: “Я той хліб, що з неба зійшов”.
42 І казали вони: “Хіба Він не Ісус, син Йосипів, що ми знаємо батька та матір Його? Як же Він каже: Я з неба зійшов?”
43 А Ісус відповів і промовив до них: “Не ремствуйте ви між собою!
44 Ніхто бо не може до Мене прийти, як Отець, що послав Мене, не притягне його, — і того воскрешу Я останнього дня.
45 У Пророків написано: “І всі будуть від Бога навчені”. Кожен, хто від Бога почув і навчився, приходить до Мене.
46 Це не значить , щоб хтось Отця бачив, — тільки Той Отця бачив, Хто походить від Бога.
47 Поправді, поправді кажу Вам: Хто вірує в Мене, — життя вічне той має.
48 Я — хліб життя!
49 Отці ваші в пустині їли манну, — і померли.
50 То є хліб, Який сходить із неба, — щоб не вмер, хто Його споживає.
51 Я — хліб живий, що з неба зійшов: коли хто споживатиме хліб цей, той повік буде жити. А хліб, що дам Я, то є тіло Моє, яке Я за життя світові дам”.
52 Тоді між собою змагатися стали юдеї, говорячи: “Як же Він може дати нам тіла спожити?”
53 І сказав їм Ісус: “Поправді, поправді кажу вам: Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя.
54 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той має вічне життя, — і того воскрешу Я останнього дня.
55 Бо тіло Моє — то правдиво пожива, Моя ж кров — то правдиво пиття.
56 Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому.
57 Як Живий Отець послав Мене, і живу Я Отцем, так і той, хто Мене споживає, і він житиме Мною.
58 То є хліб, що з неба зійшов. Не як ваші отці їли манну й померли, — хто цей хліб споживає, той жити буде повік!”
59 Оце Він говорив, коли в Капернаумі навчав у синагозі.
Відступництво учнів Ісусових
60 А багато хто з учнів Його, як почули оце, гомоніли: “Жорстока це мова! Хто слухати може її?”
61 А Ісус, Сам у Собі знавши це, що учні Його на те ремствують, промовив до них: “Чи оце вас спокушує?
62 А що ж, як побачите Людського Сина, що сходить туди, де перше Він був?
63 То дух, що оживлює, тіло ж не помагає нічого. Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя.
64 Але є дехто з вас, хто не вірує”. Бо Ісус знав спочатку, хто ті, хто не вірує, і хто видасть Його.
65 І сказав Він: “Я тому й говорив вам, що до Мене прибути не може ніхто, як не буде йому від Отця дане те ”.
66 Із того часу відпали багато хто з учнів Його, і не ходили вже з Ним.
67 І сказав Ісус Дванадцятьом: “Чи не хочете й ви відійти?”
68 Відповів Йому Симон Петро: “До кого ми підемо, Господи? Ти маєш слова життя вічного.
69 Ми ж увірували та пізнали, що Ти — Христос, Син Бога Живого!”
70 Відповів їм Ісус: “Чи не Дванадцятьох Я вас вибрав? Та один із вас диявол”…
71 Це сказав Він про Юду, сина Симонового, Іскаріота. Бо цей мав Його видати, хоч він був один із Дванадцятьох.