1 Підхопивши Софар, мінеєць, сказав: 2 Той, хто багато промовляє, і слухатиме відповідь. Хіба промовистий вважається праведним? Благословенний, народжений від жінки, хто має коротке життя. 3 Не будь багатомовним, бо немає кому дати тобі відповідь. 4 Не говори: Я є чистий у вчинках і без пороку перед Ним! 5 Але що, коли б Господь до тебе заговорив! А Він відкриє Свої уста до тебе! 6 Тоді Він сповістить тобі силу мудрості, бо Він удвічі буде проти тебе. І тоді пізнаєш, що належне прийшло тобі від Господа за те, що ти згрішив! 7 Хіба ти знайдеш стежку Господа, чи ти прийшов до останнього з того, що звершив Вседержитель? 8 Небо високе, і що ти вдієш? А що глибше від тих, які в аді, ти знаєш? 9 Чи довше від міри землі, чи від ширини моря? 10 Якщо ж Він знищить усе, хто скаже Йому: Що Ти вчинив? 11 Адже Він Сам знає діла беззаконних, бачачи невідповідне, Він не пропустить! 12 Людина ж надаремно пливе словами, — смертний, народжений від жінки, подібний до пустельного осла. 13 Адже коли ти зробив чистим своє серце, то підносиш до Нього руки, 14 коли ж щось беззаконне є у твоїх руках, то віддали його від себе, і неправедність у твоєму житті хай не поселиться. 15 Бо таким чином твоє обличчя засяє, наче чиста вода, тож скинь нечистоту і не матимеш страху. 16 Ти забудеш про труднощі, наче про хвилю, яка проминула, і не боятимешся. 17 І молитва твоя буде наче рання зірка, — з полудня зійде тобі життя. 18 Ти будеш упевненим, тому що в тебе є надія, а з турбот і занепокоєння в тебе з’явиться мир. 19 Бо заспокоїшся, і не буде того, хто воює проти тебе. А численні, які нападають, тебе благатимуть. 20 Спасіння ж їх покине, бо їхня надія — згуба, очі ж безбожних розтануть.
Перша Цофарова мова: Чи знаємо ми Божу глибінь
1 І заговорив нааматянин Цофар та й сказав:
2 “Чи має зостатись без відповіді безліч слів? І хіба язиката людина невинною буде?
3 Чи мужі замовчать твої теревені, й не буде кому засоромити тебе?
4 Ось говориш ти: “Чисте моє міркування, і я чистий в очах Твоїх, Боже !”
5 О, коли б говорити став Бог, і відкрив Свої уста до тебе,
6 і представив тобі таємниці премудрости, бо вони — як ті чуда роздумування! І знай, — вимагає Бог менше від тебе, ніж провини твої того варті!
7 Чи ти Божу глибінь дослідиш, чи знаєш ти аж до кінця Всемогутнього?
8 Вона вища від неба, — що зможеш зробити? І глибша вона за шеол, — як пізнаєш її ?
9 Її міра — довша за землю, і ширша за море вона!
10 Якщо Він перейде й замкне щось , і згромадить, — то хто заборонить Йому?
11 Бо Він знає нікчемності людські та бачить насилля, — і Він не догляне?
12 Тож людина порожня мудрішає, хоч народжується, як те дике осля!
13 Якщо ти зміцниш своє серце, і свої руки до Нього простягнеш, —
14 якщо є беззаконня в руці твоїй, то прожени ти його, і кривда в наметах твоїх нехай не пробуває, —
15 тож тоді ти підіймеш обличчя невинне своє, і будеш міцний, і не будеш боятись!
16 Бо забудеш страждання, — про них будеш згадувати, як про воду, яка пропливла…
17 Від півдня повстане життя, а темрява буде, як ранок.
18 І будеш ти певний, бо маєш надію, і викопаєш собі яму та й будеш безпечно лежати, —
19 і будеш лежати, й ніхто не сполошить, і багато хто будуть підлещуватися до обличчя твого…
20 А очі безбожних минуться, і згине притулок у них, а їхня надія — то стогін душі!”