1 Підхопивши, Еліфас, теманієць, сказав: 2 Чи дасть мудрий відповідь на повчання духа? Він наповнив біль лона, 3 звинувачуючи словами, якими не годиться, словами, від яких немає жодної користі. 4 Чи і ти не відкинув страх, довершив такі слова перед Господом? 5 Ти винний за слова твоїх уст, і ти не розсудив слова сильних. 6 Хай оскаржують тебе твої уста, а не я, і твої губи хай свідчать проти тебе. 7 Бо ж що? Хіба ти народився першою людиною? Чи ти постав раніше за пагорби? 8 Чи ти чув накази Господні, чи до тебе прийшла мудрість? 9 Адже що знаєш ти, чого ми не знаємо? Або що розумієш, чого й ми не розуміємо ? 10 І старець, і древній між нами віком старший від твого батька! 11 Ти був трохи покараний за дещо з того, у чому ти згрішив, ти говорив високо, гордовито. 12 На що наважилося твоє серце, і на що піднялися твої очі, 13 що ти вибухнув гнівом перед Господом, і вивів з уст такі слова? 14 Бо хто, будучи смертною людиною, буде непорочним, чи як буде праведним той, хто народився від жінки, 15 якщо святим Він не вірить, і небо не є чистим перед Ним? 16 Тож наскільки мерзенний і нечистий чоловік, котрий п’є неправду, наче напій! 17 Сповіщу ж тобі, послухай мене. Тож я сповіщу тобі те, що я побачив, 18 те, що говорять мудрі й що не затаїли їхні батьки. 19 Їм самим дано землю, і на них не прийшов чужинець. 20 Усе життя безбожного в клопотах, і пораховані роки дані сильному, 21 страх же його — в його вухах. Коли йому здається, що вже є в мирі, тоді прийде його знищення. 22 Хай не вірить, що відвернеться від темряви, бо він вже переданий у руки залізного меча , 23 призначений на їжу грифам. А в собі знає, що на нього очікує доля трупа. Темний день його налякає, 24 а біда і смуток захоплять його, наче полководця, який упаде в перших рядах. 25 Адже він підняв руки перед Господом, і перед Господом Вседержителем став твердошиєм, 26 біг перед Ним гординею в товстих плечах свого щита, 27 бо він закрив своє обличчя у своїй товщі та зробив облямівку на стегнах. 28 Нехай же поселиться в пустинних містах, увійде до незаселених домів. Те, що вони приготували, інші заберуть. 29 Він не розбагатіє, і його майно не залишиться. Він не кидатиме на землю тінь, 30 і не втече від темряви. Нехай вітер висушить те, що в нього сходить, нехай же впаде його цвіт. 31 Хай не вірить, що залишиться, бо марне поставиться йому. 32 Ним зрізане зітліє передчасно, і його галузка не покриється листям. 33 Нехай буде зібраний, як неспілий плід передчасно, нехай упаде, як цвіт оливки. 34 Бо свідчення безбожного — смерть, і вогонь спалить доми тих, хто бере хабарі. 35 Він у лоні прийме болі, на нього найде марнота, а його черево понесе оману.
Друга Еліфазова мова: Оскаржають тебе твої уста
1 І відповів теманянин Еліфаз та й сказав:
2 “Чи відповідатиме мудра людина знанням вітряним, і східнім вітром наповнить утробу свою?
3 Буде виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими речами, що пожитку немає від них?
4 Ти страх Божий руйнуєш також, і пустошиш молитву до Бога,
5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.
6 Оскаржають тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на тебе:
7 Чи ти народився людиною першою, чи раніше, ніж згір’я, ти створений?
8 Чи ти слухав у Божій таємній нараді, та мудрість для себе забрав?
9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?
10 Поміж нами і сивий, отой і старий, старший днями від батька твого.
11 Чи мало для тебе — потішення Божі та слово, яке Він сховав у тобі?
12 Чого то підносить тебе твоє серце, і які то знаки твої очі дають,
13 що на Бога звертаєш ти духа свого, і з своїх уст випускаєш подібні слова?
14 Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?
15 Таж Він навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса, —
16 що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п’є кривду, як воду?
17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу,
18 про що мудрі донесли та від батьків своїх не затаїли того , —
19 їм самим була дана земля, і не приходив чужий поміж них.
20 Безбожний тремтить по всі дні, а насильникові мало років заховано.
21 Вереск жахів — у нього в ушах, серед миру приходить на нього грабіжник.
22 Він не вірить, що вернеться від темноти, й він вичікується для меча.
23 Він мандрує за хлібом, — та де він ? Знає він, що для нього встановлений день темноти…
24 Страшать його утиск та гноблення, хапають його, немов цар, що готовий до бою,
25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогутнього,
26 проти Нього твердою він шиєю бігав, товстими хребтами щитів своїх.
27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і боки обклав своїм жиром,
28 і сидів у містах поруйнованих, у домах тих, що в них не сидять, що на купи каміння призначені.
29 Він не буде багатий, і не встоїться сила його, і по землі не поширяться їхні маєтки.
30 Не вступиться з темности він, полум’я висушить парост його, й духом уст Його буде він схоплений.
31 Хай не вірить в марноту заблуканий, бо марнотою буде заплата йому, —
32 вона виповниться не за днів його, а його верховіття не буде зелене!
33 Поскидає насиллям, немов виноград, недозрілість свою, поронить він квіття своє, як оливка, —
34 бо збори безбожних спустошені будуть, а огонь пожере дім хабарника:
35 він злом вагітніє, й породить марноту, й оману готує утроба його…”