1 Підхопивши, Йов промовив: 2 Я чув багато такого. Усі потішники зла. 3 Бо що ж? Хіба є чин словам духа? Чи щось тобі перешкодить, щоб відповісти? 4 І я скажу так, як ви: Хіба ваша душа лежить замість моєї? Тоді я наскочив би на вас словами, покивав би головою на вас. 5 Тож нехай буде сила в моїх устах, не спиню рух губ. 6 Бо якщо говоритиму, не роз’ятрю рани. Коли ж помовчу, хіба менше буду зранений? 7 Тепер Він мене зробив втомленим, нерозумним, зігнилим; 8 і Ти мене схопив, на свідчення стала і піднялася проти мене моя неправда, мені в обличчя відповіла. 9 Охоплений гнівом, Він скинув мене, заскреготав на мене зубами, списи Його розбійників попали в мене. 10 Він прибив стрілами очей, гострим поглядом уразив мене в обличчя, разом набігли на мене. 11 Бо Господь віддав мене в руки неправедного, і на безбожних покинув мене. 12 Розбив мене, коли я був у мирі, схопивши мене за чуб, вирвав волосся, поставив мене, неначе сторожа. 13 Оточили мене списами, кидаючи на мої нирки без пощади, пролили на землю мою жовч. 14 Повалили мене — падіння за падінням, накинулися на мене сильні. 15 Я пришив мішковину до моєї шкіри, а моя сила погасла в землі. 16 Моє нутро згоріло від плачу, а на моїх повіках — тінь. 17 У моїх руках не було ж нічого неправедного, а молитва моя була чистою. 18 Земле, не покрий крові мого тіла, і хай не буде місця моєму крикові. 19 І ось тепер на небі мій свідок, і мій заступник — на висотах. 20 Нехай долине моє благання до Господа, нехай же перед Ним сльозить моє око. 21 Нехай буде оборона людині перед Господом, а синові людському — перед своїм ближнім. 22 Пройшли лічені роки, і я піду дорогою, якою не повернуся.
Відповідь Йова: Даремні розрадники всі ви!
1 А Йов відповів та й сказав:
2 “Чув я такого багато, — даремні розрадники всі ви!
3 Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?
4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, — я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,
5 устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду !
6 Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?
7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,
8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, — і очевидьки мені докоряє!
9 Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене…
10 Вони пащі свої роззявляють на мене, б’ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:
11 Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене…
12 Спокійний я був, — та тремтячим мене Він зробив… І за шию вхопив Він мене — й розтрощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:
13 Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю…
14 Він робить пролом на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач…
15 Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову…
16 Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,
17 хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!
18 Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого, —
19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті…
20 Глузливці мої, мої друзі, — моє око до Бога сльозить,
21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його, —
22 бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь…