1 Підхопивши, Йов промовив: 2 Послухайте, послухайте моїх слів, щоб хоч у цьому була мені від вас потіха! 3 Проклинайте мене, я ж говоритиму, тоді не висміюватимете мене. 4 Бо що ж? Хіба моє оскарження людини? І чому через це мені не обурюватися? 5 Дивлячись на мене, дивуєтеся, поклавши руки на уста. 6 Бо коли згадаю, то турбуюся, і болі охоплюють моє тіло. 7 Чому безбожні живуть і досягають старості в багатстві? 8 Їхнє насіння по душі, і їхні діти перед очима. 9 Їхнім сім’ям щастить, страху ж ніде не помітно , і бича від Господа на них немає. 10 Їхня корова не скинула теляти, є збережена їхня худоба , яка була тільна — не втратила. 11 Тож залишаються, як вічні вівці, а їхні діти забавляються, 12 взявши псалтир і гусла, і веселяться під звуки музики. 13 Закінчили в добрі своє життя, і заснули в спокої аду. 14 А він до Господа промовляє: Відступи від мене, не бажаю знати Твоїх доріг! 15 Хто Такий Всесильний, що Йому служитимемо? І яка вигода, коли Його зустрінемо? 16 Бо в їхніх руках було добро, і діла безбожних Він не помічає. 17 Ні, але й світильник безбожних погасне, надійде ж на них знищення, і від гніву прийдуть їхні болі. 18 Вони ж будуть, наче полова перед вітром, чи наче порох, якого підняла вітряна буря. 19 Нехай синам не стане їхнього майна! Він йому віддасть і взнає. 20 Хай його очі побачать власну загибель, і Господь хай його не врятує. 21 Бо яке його бажання з ним у його домі? І кількість його місяців була порахована. 22 Хіба Господь не є Той, Хто навчає розуму і вміння? Він же судитиме вбивць. 23 Цей помре в силі своєї простоти, будучи повністю в добрі, та процвітаючий. 24 І його нутрощі сповнені жиру, шпик же його розливається. 25 А той вмирає від гіркоти душі, бо не їсть нічого доброго. 26 Та вони разом сплять у землі, і гниль їх покрила. 27 Як знаю я вас, що сміливо на мене нападаєте. 28 Бо скажете: Де є дім володаря? І де є покриття наметів безбожних? 29 Запитаєте дорогу в тих, хто проходить, і не знехтуйте їхні знаки. 30 Адже лиходієві легко буде до дня знищення, до дня його гніву буде він доведений. 31 Хто сповістить перед ним його дорогу? Він сам зробив, хто йому віддасть? 32 Тож він був відведений до гробів і пильнував на труні. 33 Солодкими для нього були каміння потоку… а за ним відійде кожний чоловік, і незчисленні — перед ним. 34 Як же мене пустим потішаєте? Тож від вас я не маю жодного заспокоєння.
Відповідь Йова: Видиме щастя безбожних
1 А Йов відповів та й сказав:
2 “Уважно послухайте слово моє, і нехай буде мені це розрадою вашою!
3 Перетерпіть мені, а я промовлятиму, — по промові ж моїй насміхатися будеш.
4 Хіба до людини моє нарікання? Чи не мав би чого стати нетерпеливим мій дух?
5 Оберніться до мене — й жахніться, та руку на уста свої покладіть…
6 І якщо я згадаю про це , то жахаюсь, і морозом проймається тіло моє…
7 Чого несправедливі живуть, доживають до віку, й багатством зміцняються?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні нащадки — на їхніх очах…
9 Доми їхні — то спокій від страху, і над ними нема бича Божого.
10 Спинається бик його, і не даремно, — зачинає корова його, й не скидає.
11 Вони випускають своїх молодят, як отару, а їх діти вибрикують.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
13 Провадять в добрі свої дні, і сходять в спокої в шеол.
14 А до Бога говорять вони: “Уступися від нас, — ми ж доріг Твоїх знати не хочем!
15 Що таке Всемогутній, що будем служити Йому? І що скористаєм, як будем благати Його?”
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — далека від мене порада безбожних…
17 Як часто світильник безбожним згасає, і приходить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них пастки!
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопила її!
19 “Бог ховає синам його кривду Свою” — та нехай надолужить самому йому, і він знатиме!
20 Нехай його очі побачать нещастя його, й бодай сам він пив гнів Всемогутнього!
21 Яке‑бо старання його про родину по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
22 Чи буде хто Бога навчати знання, Його , що й небесних судитиме?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокійний та мирний,
24 діжки його повні були молока, а мізок костей його свіжий.
25 А цей помирає з душею огірченою, і доброго не споживав він,
26 та порохом будуть лежати обоє вони, і черва їх покриє…
27 Тож я знаю думки ваші й задуми, що хочете кривдити ними мене.
28 Бож питаєте ви: Де князів дім, і де намет пробування безбожних?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх ознак не затаюйте:
30 що буває врятований злий в день загибелі, на день гніву відводиться в захист!
31 Хто йому розповість у лице про дорогу його? А коли наробив, хто йому надолужить?
32 І на кладовище буде проваджений він, і про могилу подбають…
33 Скиби долини солодкі йому, і тягнеться кожна людина за ним, а тим, хто попереду нього, — немає числа…
34 І як ви мене потішаєте марністю, коли з ваших відповідей зостається сама тільки фальш?”…