1 Чому ж від Господа сховалися години, 2 а безбожні з околиць вийшли за межу, пограбувавши стадо з пастирем? 3 Під’яремного відвели сиротою і взяли в заставу вола вдовиці. 4 Звели слабких з дороги праведності, разом сховалися лагідні землі. 5 Відійшли ж, наче осли в полі, через мене вийшовши на своє діло. Солодким є його хліб для малих. 6 Передчасно пожали не своє поле. Слабкі ж обробили виноград безбожних безоплатно і без їжі. 7 Численних нагих поклали спати без одягу, а накриття їхньої душі забрали. 8 Вони мокрі від крапель гір, оскільки вони не мали сховища, то покрили себе скелею. 9 Вони забрали сироту від грудей, і впокорили того, хто відпав. 10 Нагих же неправедно приспали, а в голодуючих забрали шматок хліба. 11 У тісних проходах неправедно зробили засідку, а праведну дорогу не взнали. 12 Вони викидали з міста і власних домів, а душа немовлят дуже стогнала! А Він чому над цими не наглядає? 13 Вони, будучи на землі, і не взнали, дорогу ж праведності не пізнали, і не пішли їхніми стежками. 14 Пізнавши їхні діла, Він їх передав у темряву, і буде вночі, наче злодій. 15 А око перелюбника підстерігало темряву, кажучи: Не взнає мене око, і поклав накриття на обличчя. 16 Він у темряві підкопав доми. У днях собі позначили, не пізнали світла. 17 Адже ранок для них усіх разом — тінь смерті, тому що кожний пізнає жахи тіні смерті. 18 Він легкий на поверхні води. Нехай проклятою буде їхня частка на землі. 19 Хай же їхні рослини появляться сухими на землі, бо вони пограбували снопи сиріт. 20 Тоді згадано його гріх, і він став невидимим, як туман роси. Нехай віддасться ж йому тим, що він робив, нехай знищеним буде всякий неправедний, подібно до невиліковного дерева. 21 Бо він зло чинив неплідній і не помилував слабку жінку, 22 а знищив слабких гнівом. Отже, вставши, не матиме віри про своє життя. 23 Захворівши, хай не має надії вилікуватись, але хай упаде від недуги, 24 бо його висота багатьом спричинила зло. Зів’яв же, наче мальва на спеці, чи наче колос, що сам відпав зі стебла. 25 Якщо ж ні, то хто є той, який каже, що я говорю неправду, і поставить мої слова за ніщо?
Убогі страждають, безбожні їх тиснуть
1 Для чого часи не заховані від Всемогутнього? Ті ж, що знають Його, Його днів не побачать!
2 Пересовують межі безбожні , стадо грабують вони та пасуть,
3 займають осла в сиротини, беруть у заставу вола від удовиць,
4 вони бідних з дороги спихають, разом мусять ховатися збіджені краю…
5 Тож вони, бідарі , немов дикі осли на пустині, виходять на працю свою, здобичі шукаючи, — степ йому хліба дає для дітей…
6 На полі вночі вони жнуть, і збирають собі виноград у безбожного,
7 наго ночують вони, без одежі, і не мають вкриття собі в холоді,
8 мокнуть від зливи гірської, а заслони не маючи, скелю вони обіймають…
9 Сироту відривають від перс, і в заставу беруть від убогого…
10 Ходять наго вони, без вбрання, і голодними носять снопи.
11 Хоч між мурами їхніми роблять оливу, топчуть чавила, — та прагнуть вони!
12 Стогнуть люди із міста, і кричить душа вбиваних, а Бог на це зло не звертає уваги…
13 Вони проти світла бунтують, не знають доріг Його, і на стежках Його не сидять.
14 На світанку встає душогуб, замордовує бідного та злидаря, а ніч він проводить, як злодій…
15 А перелюбника око чекає смеркання, говорячи: “Не побачить мене жодне око!” і заслону кладе на обличчя…
16 Підкопуються під доми в темноті, замикаються вдень, світла не знають вони,
17 бо ранок для них усіх разом — то темрява, і знають вони жахи темряви…
18 Такий легкий він на поверхні води, на землі їхня частка проклята, — не вернеться він на дорогу садів‑виноградів…
19 Як посуха та спека їдять сніжну воду, так шеол поїсть грішників!
20 Забуде його лоно матері , буде жерти черва його, мов солодощі, більше не буде він згадуваний, — і безбожник поламаний буде, мов дерево!..
21 Чинить зло для бездітної він, щоб вона не родила, і вдовиці не зробить добра.
22 А міццю своєю він тягне могутніх, — коли він встає, то ніхто вже не певний свого життя!
23 Бог дає йому все на безпеку, і на те він спирається, та очі Його бачать їхні дороги:
24 підіймуться трохи — й немає вже їх, бо понижені… Як усе, вони гинуть, — і зрізуються, немов та колоскова головка…
25 Якщо ж ні, то хто зробить мене неправдомовцем, а слово моє на марноту оберне?”