1 Продовжуючи далі, Йов сказав у вступі: 2 Хто мене поставить, як у місяці попередніх днів, в які мене оберігав Бог? 3 Так, як тоді, коли Його світильник світив над моєю головою, коли я ходив при Його світлі в темряві. 4 Коли я впевнено ходив дорогами, коли Бог відвідував мій дім. 5 Коли я був дуже плідним, а навколо мене були діти. 6 Коли мої дороги обливалися маслом, а мої гори плили молоком. 7 Коли я виходив вранці в місті, то на площах ставили моє крісло. 8 Молодці, бачачи мене, ховалися, а всі старці вставали. 9 Вельможі ж переставали говорити, поклавши палець на уста. 10 Ті ж, хто слухав, мене блаженним називали, а їхній язик прилипав до їхнього горла, 11 бо вухо почуло і назвало блаженним мене, а око, бачачи мене, ухилялося. 12 Адже я спасав бідного з руки сильного, і я допомагав сироті, в якого не було помічника. 13 Нехай на мене прийде благословення того, хто гине, а уста вдови мене благословили. 14 Я ж одягався в праведність, і наряджався в суд, наче в подвійний одяг. 15 На око був я сліпий, а на ногу — кульгавий, — 16 я був батьком для немічних, я дослідив боротьбу, якої я не бачив. 17 Я трощив челюсті безбожних, я виривав грабунок з-посеред їхніх зубів. 18 Я ж сказав: Мій вік старіється, наче стовбур фінікового дерева, я проживу довгий час. 19 Мій корінь розкрився біля води, і роса поселиться в моїх жнивах. 20 Слава моя марна зі мною, і мій лук у Його руці йде. 21 Мене чули ті, які слухали, і замовкали на мою раду. 22 А до моєї мови не додавали, раді ж були, коли я до них говорив. 23 Наче спрагла земля, що очікувала дощу, так вони чекали на мої слова. 24 Якщо засміюся до них, не повірять, і світло мого обличчя не занепадало. 25 Я вибрав їхню дорогу, і я перебував, як володар, і я жив, наче цар між лицарями, немов той, хто потішає страждаючих.
Йов мав славу й повагу між людьми
1 І Йов далі вів мову свою та й сказав:
2 “О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,
3 коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,
4 як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,
5 коли Всемогутній зо мною ще був , а навколо мене — мої діти,
6 коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!..
7 Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,
8 як тільки вбачали мене юнаки — то ховались, а старші вставали й стояли,
9 зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —
10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння…
11 Бо яке ухо чуло про мене , то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —
12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.
13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!
14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.
15 Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був .
16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.
17 І я трощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.
18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:
19 для води був відкритий мій корінь, а роса зоставалась на вітці моїй…
20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу .
21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.
22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.
23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик…
24 Коли я, бувало , сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.
25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!