1 Замовкли і його троє друзів, щоби більше не заперечувати Йову, бо Йов був праведний перед ними. 2 Обурившись, Еліус, син Варахіїла, вузієць з роду Рам, з Авсітідійської країни, сильно розлютився на Йова, тому що він проголосив себе праведним перед Господом. 3 Тож він дуже розлютився проти трьох друзів, бо вони не змогли відповісти Йову, а мали його за безбожного. 4 Та Еліус стримався дати відповідь Йову, тому що вони були старші за нього віком. 5 Коли ж Еліус побачив, що в устах трьох мужів немає відповіді, то його гнів запалав. 6 І, підхопивши, Еліус, син Варахіїла, вузієць, сказав: Я є наймолодший за віком, а ви є старші. Тому я замовчав, боячись сповістити вам своє знання. 7 Я сказав: Нехай вік буде тим, хто веде розмову, — упродовж багатьох років вони набули мудрості. 8 Але в смертних людях є дух, і дихання Вседержителя навчає. 9 Не багатолітні є мудрими, і не старці знають суд. 10 Тому я сказав: Послухайте мене, і я сповіщу вам те, що знаю. 11 Прислухайтеся до моїх слів, бо вам, які слухаєте, говоритиму, доки не дослідите слів, 12 і так, як ви, я зрозумію! І ось, не було у вас того, хто оскаржував Йова, хто відповідав на його слова. 13 Щоб ви не сказали: Ми знайшли мудрість, — ми додали Господу. 14 Чоловікові ж наказали ви сказати ці слова! 15 Вони жахнулися і більше не відповідали, — у них пропали слова. 16 Я був терпеливий, бо вони не говорили, бо стояли, не відповіли. 17 А Еліус, продовжуючи, сказав: 18 Знову говоритиму, бо я є сповнений слів, адже мене вбиває дух нутра. 19 А моє нутро, наче зав’язаний бурдюк солодкого молодого вина, що бурлить, чи наче прорваний ковальський міх. 20 Я заговорю, відкривши уста, щоб спочити. 21 Адже я не соромитимуся людини, але й не боятимуся смертної людини. 22 Бо не вмію зважати на поважні обличчя. Якщо ж ні, то мене поїсть міль.
Мова Елігу: Я відповім усім
1 І перестали ті троє мужів відповідати Йову, бо він був справедливий в очах своїх.
2 І запалився гнів Елігу, сина Барах’їлового, бузянина, з роду Рамового, — на Йова запалився гнів його за те, що той уважав душу свою справедливішою за Бога.
3 Також на трьох приятелів його запалився його гнів за те, що не знайшли вони відповіді, а зробили тільки Йова винним.
4 А Елігу вичікував Йова та їх із словами, бо вони були старші віком за нього.
5 І побачив Елігу, що нема належної відповіді в устах тих трьох людей, — і запалився його гнів!
6 І відповів бузянин Елігу, син Барах’їлів, та й сказав: “Молодий я літами, ви ж старші, тому‑то я стримувався та боявся знання своє висловити вам.
7 Я подумав: Хай вік промовляє, і хай розуму вчить многоліття!
8 Справді, дух — він у людині, та Всемогутнього подих їх мудрими чинить.
9 Многолітні не завжди розумні, і не все розуміються в праві старі.
10 Тому я кажу: Послухай мене, — хай знання своє висловлю і я!
11 Тож слів ваших вичікував я, наставляв свої уші до вашої мудрости, поки справу ви дослідите.
12 І я приглядався до вас, й ось немає між вами, хто б Йову довів, хто б відповідь дав на слова його!
13 Щоб ви не сказали: “Ми мудрість знайшли: не людина, а Бог переможе його!”
14 Не на мене слова він скеровував, і я не відповім йому мовою вашою.
15 Полякались вони, вже не відповідають, не мають вже слів…
16 Я чекав, що не будуть вони говорити, що спинились, не відповідають уже.
17 Відповім також я свою частку, і висловлю й я свою думку.
18 Бо я повний словами, — дух мого нутра докучає мені…
19 Ось утроба моя, мов вино невідкрите, — вона тріскається, як нові бурдюки!
20 Нехай я скажу — й буде легше мені, нехай уста відкрию свої — й відповім!
21 На особу не буду уваги звертати, не буду підлещуватись до людини,
22 бо не вмію підлещуватись! Коли ж ні , — нехай зараз візьме мене мій Творець!