1 Хіба ти його не бачив? Хіба ти не здивувався над сказаним про нього ? 2 Хіба ти не побоявся, беручи до уваги те, що приготовлене Мною? Бо хто є той, котрий Мені протиставляється? 3 Чи хтось стане проти Мене і встоїть, хіба не вся піднебесна Моя? 4 Не мовчатиму задля нього, і слово сили помилує рівного собі. 5 Хто відкриє перед його одіяння? А в складку його панцира хто ввійде? 6 Хто відкриє брами його обличчя ? Довкруги його зубів — страх. 7 Його нутрощі — мідні щити, а його зв’язки, наче камінь смарагд. 8 Один до одного пристають, і дух не пройде крізь нього. 9 Людина тісно пов’язана зі своїм братом, так і вони тримаються разом і не відділяться. 10 Коли він чхає, то спалахує світло, а його очі — вигляд ранньої зорі. 11 З його пащі виходять палаючі світильники і викидаються вогняні жаровні. 12 З його ніздрів виходить дим печі, що горить вогнем вугілля. 13 Його душа — тліюче вугілля, а з його уст виходить полум’я. 14 У його шиї замешкує сила, і знищення біжить перед ним. 15 М’язи його тіла зліпилися. Коли поливати його, він не порушиться. 16 Серце його міцне, наче камінь, воно стало, наче непорушне ковадло. 17 Коли він повертається, це страх чотириногим звірам, які скачуть по землі. 18 Якщо його зустрінуть списи, — нічого не зроблять піднятий спис і панцир. 19 Адже він вважає залізо за полову, а мідь — за гниле дерево. 20 Йому не завдасть шкоди мідний лук, а того, хто кидає каміння, він вважає за траву. 21 Тростиною вважаються молоти, і він висміює махання вогнем. 22 Його лежанка — гострі цвяхи, а все золото моря під ним, наче глина без міри. 23 Приводить до кипіння безодню, наче мідь, він море вважає за посудину з маззю, 24 а тартар безодні — за полоненого. Він вважає безодню за прохід. 25 На землі немає нікого, подібного до нього, створеного, щоб ним гралися Мої ангели. 26 Він бачить усе високе, і сам є царем усього, що у водах!
1 Тож надія твоя неправдива, — на сам вигляд його упадеш.
2 Нема смільчака, щоб його він збудив, — а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?
3 Хто вийде навпроти Мене — й буде цілий? Що під небом усім — це Моє!
4 Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.
5 Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?
6 Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!
7 Його спина — канали щитів, поєднання їх — крем’яная печать.
8 Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.
9 Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.
10 Його чхання засвічує світло, а очі його — як повіки зорі світової!
11 Бухає полум’я з пащі його, вириваються іскри огненні!
12 Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.
13 Його подих розпалює вугіль, і бухає полум’я з пащі його.
14 Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.
15 М’ясо нутра його міцно тримається, — воно в ньому тверде, не хитається.
16 Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!
17 Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.
18 Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.
19 За солому залізо вважає, а мідь — за гнилу деревину!
20 Син лука, стріла , не примусить утікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.
21 Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.
22 Під ним гостре череп’я, — лягає на гостре, немов у болото.
23 Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.
24 Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.
25 Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,
26 він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір’ям!”