1 Затрубіть трубою на Сіоні, сповістіть на Моїй святій горі, і хай будуть у замішанні всі, що живуть на землі! Тому що надходить Господній день, бо він близько, — 2 день темряви і чорноти, день хмари і туману. Наче ранок, розіллється по горах численний і сильний народ. Подібного до нього не було від віку і після нього не повториться аж до років у роди родів. 3 Перед ним — вогонь, що нищить, і позаду нього — запалене полум’я. Земля перед його обличчям, як рай насолоди, а позаду нього — рівнина знищення! І не буде поміж нього того, що спасається. 4 Їхній вигляд, як видіння коней, і переслідуватимуть, як вершники. 5 Вискочать, немов голос колісниць на верхів’ях гір і як голос полум’я вогню, що пожирає тростину, і як численний і сильний народ, що стає в лави до війни. 6 Від його обличчя народи будуть розбиті, будь-яке обличчя — як сажа на котлі. 7 Побіжать, як вояки, і як військові мужі вийдуть на стіни, і кожний піде своєю дорогою, і не звернуть з їхніх стежок, 8 і кожний не віддалиться від свого брата. Обтяжені підуть у їхній зброї і від їхніх стріл упадуть, та не скінчаться. 9 Захоплять місто і побіжать на стіни, вийдуть на доми і ввійдуть через вікна, наче злодії. 10 Перед їхнім обличчям замішається земля і зрушиться небо, сонце і місяць затемняться, і зірки згасять їхнє світло.
11 І Господь подасть Свій голос перед обличчям Своєї сили , бо дуже численним є Його табір, адже сильні діла Його слів. Бо великий Господній день, великий і дуже славний, і хто буде достатнім для Нього? 12 І тепер говорить наш Господь Бог: Поверніться до Мене всім вашим серцем, у пості, у плачі та в риданні. 13 І розірвіть ваші серця, а не ваш одяг, і поверніться до вашого Господа Бога, бо Він милосердний і щедрий, довготерпеливий і дуже милосердний, і Той, що кається за зло. 14 Хто знає, може повернеться і покається, і залишить за собою благословення, жертву і жертву виливання вашому Господу Богові? 15 Затрубіть трубою на Сіоні, святіть піст, сповістіть лікування, 16 зберіть народ, освятіть церкву , прийміть старців, зберіть немовлят, що ссуть груди, нехай вийде жених зі своєї кімнати і невіста з її покою. 17 Поміж основою і жертовником заплачуть священики, що служать Господу, і скажуть: Пощади, Господи, Твій народ і не дай Твого спадку на зневагу, аби ними заволоділи народи, щоб не сказали в народах: Де їхній Бог?
18 І Господь ревнував за Своєю землею, і пощадив Свій народ. 19 І Господь відповів Своєму народові, і сказав: Ось Я вам посилаю зерно, вино і олію, і насититеся ними, і більше не дам вас на зневагу в народах. 20 І того, що з півночі, прожену від вас і вижену його до безводної землі та знищу його обличчя до першого моря і те, що позаду нього, до останнього моря, і підніметься його гноїння, і піднесеться його сморід, бо він звеличив свої діла. 21 Мужньою будь, земле, радій і веселися, бо Господь звеличив, щоби зробити. 22 Мужніми будьте, худобо рівнини, бо зійшла рівнина пустелі, тому що дерево принесло свій плід, виноград і смоківниця дали їхню силу. 23 І діти Сіону, радійте і веселіться у вашому Господі Богові, тому що Він дав вам їжу на праведність і дасть вам ранній і пізній дощ, як і раніше, 24 і токи наповняться зерном, і чавила переливатимуться від вина та олії. 25 І віддам вам за роки, в яких пожерла сарана і личинка сарани, іржа та гусениця, — Моя велика сила, яку Я послав проти вас. 26 Ви їстимете досхочу , і будете насичуватися, і славитимете Ім’я вашого Господа Бога за те, що зробив з вами на подив, і Мій народ не буде засоромленим навіки. 27 І пізнаєте, що Я є посеред Ізраїля, і Я — ваш Господь Бог, і більше немає нікого, за винятком Мене, і більше вони не будуть засоромлені навіки, — весь Мій народ.
Прийшов ворог нечуваний
1 Засурміть на Сіоні в сурму, здійміть крик на святій горі Моїй! Затремтіть, всі мешканці землі, бо прийшов день Господній, бо близько вже він ,
2 день темноти та темряви, день хмари й імли! Як несеться досвітня зоря по горах, так народ цей великий й міцний. Такого , як він, не бувало відвіку, і по ньому не буде вже більш аж до літ з роду в рід!
3 Перед ним пожирає огонь, і палахкотить за ним полум’я! Земля перед ним, як еденський садок, а за ним — опустіла пустиня, і рятунку від нього нема!
4 Його вигляд — ніби коні, гарцюють вони, наче ті верхівці!
5 Як гуркіт військових возів, вони скачуть гірськими верхів’ями, як вереск огнистого полум’я, що солому жере, наче потужний народ, що до бою поставлений.
6 Народи тремтять перед ним, всі обличчя поблідли.
7 Як лицарі, мчаться вони, немов вояки вибігають на мур, і кожен своєю дорогою йдуть, і з стежок своїх не позбиваються, —
8 не пхають вони один одного, ходять своєю дорогою битою, а коли на списа упадуть, то не зраняться.
9 По місті хурчать, по мурі біжать, увіходять в доми, через вікна пролазять, як злодій.
10 Трясеться земля перед ним, тремтить небо, сонце та місяць темніють, а зорі загублюють сяйво своє.
11 І голос Свій видасть Господь перед військом Своїм, бо табір Його величезний, бо міцний виконавець слова Його, бо великий день Господа й вельми страшний, і хто зможе його перенести?
Покайтеся!
12 Тому‑то тепер промовляє Господь: Верніться до Мене всім серцем своїм, і постом святим , і плачем та риданням!
13 І деріть своє серце, а не свою одіж, і наверніться до Господа, вашого Бога, бо ласкавий Він та милосердний, довготерпеливий та многомилостивий, і жалкує за зло!
14 Хто знає, чи Він не повернеться та не пожалує, і по Собі не залишить благословення, жертву хлібну та жертву ту литу для Господа, вашого Бога.
15 Засурміть на Сіоні в сурму, оголосіть святий піст, скличте зібрання!
16 Зберіте народ, оголосіть святі збори, старців згромадьте, позбирайте дітей та грудних немовлят, нехай вийде з кімнати своєї також молодий, молода ж з‑під свого накриття!
17 Між притвором та жертівником нехай плачуть священики, слуги Господні, хай молять вони: Змилуйся, Господи, над народом Своїм, і не видай на ганьбу спадку Свого, щоб над ним панували погани. Нащо будуть казати між народами: Де їхній Бог?
18 І заздрісним стане Господь за Свій Край, і змилується над народом Своїм”.
19 І Господь відповів і сказав до народу Свого: “Ось Я посилаю вам збіжжя й вино молоде та оливу, і насититесь нею, і більше не дам вас на наругу народам.
20 А цього північного ворога віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену, — його перед до східнього моря, його ж край — до того моря заднього. І вийде злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив.
21 Не бійся ти, земле, а тішся й радій, — бо велике Господь учинив!
22 Не бійтеся, ти пільна худобо, бо пустинні пасовиська зазеленіють, бо дерево видасть свій плід, фіґовниця та виноград свою силу дадуть.
23 А ви , сіонські сини, радійте та тіштеся Господом, Богом своїм, бо вам їжі Він дасть на спасіння, і найперше зішле вам дощу, дощу раннього й пізнього.
24 І токи наповняться збіжжям, чавильні ж кадки будуть переливатись вином молодим та оливою.
25 І надолужу Я вам за ті роки, що пожерла була сарана, коник і черва та гусінь, Моє військо велике, що Я посилав проти вас.
26 А їсти — ви будете їсти й насичуватись, і хвалитимете Ім’я Господа, вашого Бога, що з вами на подив зробив, і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!
27 І пізнаєте ви, що Я серед Ізраїля, і що Я — Господь, Бог ваш, і немає вже іншого , — і посоромлений більше не буде народ Мій навіки!