1 До Йони, сина Аматія, було Господнє слово, яке промовляло: 2 Устань, піди до великого міста Ніневії і проповідуй у ньому, оскільки до Мене донісся крик його зла. 3 І встав Йона, щоб від Господнього обличчя втекти до Тарсіса, спустився до Йоппії та знайшов корабель, що прямував до Тарсіса, дав свою плату за подорож і піднявся на нього, аби від Господнього обличчя плисти з ними до Тарсіса.
4 І Господь здійняв вітер на морі, і була велика буря на морі, тож корабель був у небезпеці розбитися. 5 Моряки перелякалися, заголосили кожний до свого Бога і викидали в море вантаж, що на кораблі, щоб облегшитися, позбувшись його. А Йона зійшов усередину корабля, спав і хропів. 6 І до нього прийшов головний моряк, і сказав йому: Чому ти хропиш? Устань, приклич твого Бога, щоби Бог спас нас, і ми не загинули!
7 І сказав кожний до свого ближнього: Ходімо! Кинемо жереби і дізнаємося, через кого в нас є це зло. І кинули жереби, і жереб упав на Йону. 8 І сказали йому: Сповісти нам, через що це зло є в нас. Яке твоє діло? І звідки прямуєш, з якої ти країни і з якого народу? 9 А він сказав їм: Я — раб Господа, і я вшановую небесного Господа Бога, Який створив море і сушу. 10 І перелякалися мужі великим страхом, і сказали йому: Що це ти вчинив? Тому що зрозуміли мужі, що він втікав від Господнього обличчя, оскільки він їм сповістив про це .
11 І вони сказали йому: Що зробимо з тобою, і море вщухне для нас? Бо море продовжувало і ще більше підіймало хвилю. 12 І сказав їм Йона: Візьміть мене і киньте мене в море, і море вщухне для вас. Тому що я пізнав, що через мене сталася ця велика буря проти вас.
13 І мужі намагалися повернутися до землі, але не могли, бо море продовжувало і ще більше піднімалося на них. 14 І вони закричали до Господа, гукаючи: Господи, хай зовсім не загинемо задля душі цього чоловіка, не дай на нас праведну кров, бо так, як Ти, Господи, забажав, так Ти і вчинив. 15 І взяли Йону, і викинули його в море, і море спинилося від свого хвилювання. 16 І мужі злякалися Господа великим страхом, принесли жертву Господу й помолилися молитвами.
Непослух Йони й кара за нього
1 І було слово Господнє до Йони , Аміттаєвого сина, таке:
2 “Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє”.
3 І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з‑перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з‑перед Господнього лиця.
4 А Господь кинув сильного вітра на море, — і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий.
5 І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув.
6 І приступив до нього керівник корабля, та й сказав йому: “Чого ти спиш? Уставай, заклич до свого Бога, — може, згадає цей Бог про нас, і ми не згинемо”.
7 І сказали вони один до одного: “Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо”. І кинули вони жеребки, — і впав жеребок на Йону.
8 І сказали до нього: “Об’яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу?”
9 І сказав він до них: “Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл”.
10 І налякалися ті люди великим страхом, і сказали до нього: “Що це ти наробив?” Бо ці люди довідалися, що він утікає з‑перед Господнього лиця, бо він це їм об’явив.
11 І вони сказали до нього: “Що ми зробимо тобі, щоб утихомирилось море, щоб не заливало нас?” Бо море бушувало все більше.
12 І сказав він до них: “Візьміть мене, і киньте мене до моря, і втихомириться море перед вами; бо я знаю, що через мене оця велика буря на вас”.
13 І міцно гребли ці люди, щоб дістатися до суходолу, та не могли, бо море бушувало все більш проти них.
14 І вони кликнули до Господа та й сказали: “О Господи, нехай же не згинемо ми за душу цього чоловіка, і не давай на нас неповинної крови, бо Ти, Господи, чиниш, як бажаєш!”
15 І підняли вони Йону, і кинули його до моря, — і спинилося море від своєї лютости.
16 І налякалися ці люди Господа великим страхом, і приносили Господеві жертви, і складали обітниці.