1 Ось це ті з ізраїльських синів, хто успадкував у Ханаанській землі, яким дав спадок священик Елеазар та Ісус, син Навина, і володарі родів ізраїльських синів по батьківській лінії. 2 Вони успадкували за жеребами, як і заповів Господь через посередництво Ісуса дев’ятьом племенам і половині племені Манасії , 3 з другого боку Йордану. А левітам не дав спадку між ними, 4 бо сини Йосифа були двома племенами — Манасія і Єфрем. Тож левітам не дано частки в землі, але тільки міста, щоб жити, і наділи для їхньої худоби і їхню худобу. 5 Як Господь заповів Мойсеєві, так і вчинили ізраїльські сини, і поділили землю. 6 Якось підійшли сини Юди до Ісуса в Ґалґалі, і Халев, син Єфонії, кенезеєць, сказав йому: Ти знаєш слово, яке Господь сказав Мойсеєві, Божому чоловікові стосовно мене і тебе в Кадис-Варні; 7 адже сорок років мали ми, коли послав мене Мойсей, Божий слуга, з Кадис Варни розвідати землю. І я йому відповів слово за Його розумінням. 8 А мої брати, які пішли зі мною, відвернули серце народу, я ж продовжував іти слідом за моїм Господом Богом. 9 І Мойсей поклявся в той день, кажучи: Земля, в яку ти прийшов, буде в спадок тобі та твоїм синам навіки, бо продовжував ти йти слідом за Господом, Богом нашим. 10 До тепер Господь підтримував мене, як і сказав. Ось сорок п’ятий рік, відколи Господь промовив це слово до Мойсея, а Ізраїль усе ходив по пустелі. І ось тепер, сьогодні, я — вісімдесятип’ятилітній. 11 Сьогодні я ще сильний, такий, як і тоді, коли посилав мене Мойсей, — так і тепер маю силу вийти на війну і ввійти. 12 Тепер прошу в тебе цю гору, як сказав Господь у той день, бо ти чув це слово в той день. Тепер же там є енакімці, сильні й великі міста. Отже, якщо зі мною є Господь, то я вигублю їх, як і сказав мені Господь! 13 І поблагословив його Ісус, і дав Халевові, синові Єфонії, синові Кенеза Хеврон у спадок. 14 Через це Хеврон став належати Халевові, синові Єфонії-кенезейця, як спадок аж до цього дня, тому що він пішов слідом за приписами Господа, Бога Ізраїля. 15 А назва Хеврона раніше була місто Арвок — провідне місто енакімців.
І земля відпочила від війни.
Поділ спадку в ханаанському Краϊ
1 А оце те, що посіли Ізраїлеві сини в ханаанському Краї, що дали їм на спадок священик Елеазар, і Ісус, син Навинів, та голови батьків племен Ізраїлевих синів.
2 Жеребком приділили їхній спадок, як наказав був Господь через Мойсея, дев’яти племенам і половині племени.
3 Бо дав Мойсей насліддя двох племен, та половини племени по той бік Йордану, а Левитам спадку не дав серед них.
4 Бо Йосипових синів було двоє поколінь, Манасія та Єфрем, а Левитам не дали спадку в Краю, а тільки міста на оселення та їхні пасовиська для їхньої худоби та для їхнього маєтку.
5 Як наказав був Господь Мойсеєві, так зробили Ізраїлеві сини, та й поділили Край.
Спадок Калева
6 І підійшли Юдині сини до Ісуса в Ґілґалі, та й сказав до нього Калев, син Єфуннеїв, кеназзеянин: “Ти знаєш те слово, що Господь говорив до Мойсея, Божого чоловіка, про мене та про тебе в Кадеш‑Барнеа.
7 Я був віку сорока літ, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадеш‑Барнеа вивідати той Край. І я доклав йому справу, як було в серці моїм.
8 А мої браття, що ходили зо мною, знесилили були серце народу, а я обставав за Господом, Богом моїм.
9 І присягнув Мойсей того дня, говорячи: “Поправді кажу, — той Край, що нога твоя ходила в ньому, буде на спадок тобі та синам твоїм аж навіки, бо ти обставав за Господом, Богом моїм.
10 А тепер оце Господь позоставив мене при житті, як говорив. Оце сорок і п’ять літ відтоді, як Господь говорив був це слово Мойсеєві, коли Ізраїль ходив у пустині. А тепер ось я віку восьмидесяти й п’яти літ.
11 Сьогодні я ще сильний, як того дня, коли Мойсей посилав мене, — яка сила моя тоді, така сила моя й тепер, щоб воювати, і виходити, і приходити.
12 А тепер дай же мені цей гористий край, про який Господь говорив того дня, бо ти чув того дня, що там велетні та великі укріплені міста. Може, Господь буде зо мною, і я повиганяю їх, як говорив був Господь”.
13 І поблагословив його Ісус, і дав Калевові, синові Єфуннеєвому, Хеврон за спадок.
14 Тому став Хеврон Калевові, синові Єфуннеєвому, кеназзеянинові, за спадок, і так є аж до цього дня, за те, що він обставав за Господом, Богом Ізраїля.
15 А ім’я Хеврону давніше було Кір’ят‑Арба , що між велетнів був найбільший чоловік. А Край заспокоївся від війни.