1 Господи, згадай те, що сталося з нами. Поглянь і подивися на наше приниження. 2 Наш спадок обернувся іншим, наші доми — чужинцям. 3 Ми стали сиротами, немає батька. Наші матері — як вдови. 4 Від наших днів наші дерева в заміну прийшли. 5 Нас переслідують, дихають на нашу шию. Ми стомилися, ми не маємо спокою.
6 Єгипет дав руку, Ассур — на насичення хлібом. 7 Наші батьки згрішили, їх немає. Ми прийняли наші беззаконня. 8 Раби нами заволоділи, немає того, хто визволяє з їхніх рук. 9 Нашими душами принесемо наш хліб від леза меча пустелі. 10 Наша шкіра від обличчя навали голоду почорніла, як піч. 11 Жінок упокорили в Сіоні, дівчат — у містах Юди. 12 Володарі повішені були за свої руки, старці не були прославлені. 13 Вибрані піднімали жорна, і молоді в колодах послабли. 14 І старців не стало біля брами, і вибрані не співали своїх пісень. 15 Не стало радості нашого серця, наші хороводи обернулися на плач. 16 Упав вінець з нашої голови. Горе ж нам, бо ми згрішили. 17 Через це наше серце стало хворим, тому наші очі стали темними, — 18 за гору Сіон, бо вона була знищена, лисиці пройшлися через неї.
19 Ти ж, Господи, навіки поселишся, Твій престол — з роду в рід. 20 Невже навіки забудеш про нас, залишиш нас на довгі дні? 21 Поверни нас, Господи, до Себе, і повернемося! І обнови наші дні, як раніше. 22 Адже Ти зовсім відкинув нас, сильно на нас розгнівавшись.
Молитва до Господа: Зглянься на нас!
1 Згадай, Господи, що з нами сталося, — зглянься й побач нашу ганьбу, —
2 наша спадщина дісталась чужим, доми наші — чужинцям!
3 Поставали ми сиротами: нема батька, а матінки наші — неначе ті вдови!..
4 Свою воду за срібло ми п’ємо, наші дрова за гроші одержуємо…
5 У потилицю нас поганяють, помучені ми, і спокою не маємо!
6 До Єгипту й Асирії руку витягуємо, — щоб насититись хлібом!
7 Батьки наші грішили, але їх нема, — а ми двигаємо їхні провини!
8 Раби запанували над нами, і немає нікого, хто б вирятував з їхньої руки…
9 Наражуючи свою душу на меч у пустині, достаємо свій хліб…
10 Шкіра наша, мов піч, — попалилась з пекучого голоду…
11 Жінок на Сіоні безчестили, дівчат — по Юдейських містах…
12 Князі їхньою рукою повішені, лиця старих не пошановані…
13 Юнаки носять камінь млиновий, а хлопці під ношею дров спотикаються…
14 Перестали сидіти старші в брамі, юнаки — свою пісню співати,
15 втіха нашого серця спинилась, наш танець змінивсь на жалобу…
16 Спала корона у нас з голови, о горе, бо ми прогрішились, —
17 тому наше серце боляще, тому наші очі потемніли,
18 через гору Сіон, що спустошена, бродять лисиці по ній…
19 Пробуваєш Ти, Господи, вічно, Твій престол з роду в рід:
20 Нащо ж нас забуваєш навік, покидаєш на довгі дні нас?
21 Приверни нас до Себе, о Господи, — і вернемось ми, віднови наші дні, як давніше було !
22 Хіба Ти цілком нас відкинув, прогнівавсь занадто на нас?..