Горе тому, через кого приходять спокуси
1 А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять;
2 йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного із цих малих.
Учіться прощати
3 Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, — докори йому, а коли покається, — прости йому.
4 І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! — прости йому.
Про силу віри
5 І сказали апостоли Господу: Додай нам віри!
6 А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! — то послухала б вас.
Ми — нікчемні раби
7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу?
8 Але хіба не скаже йому: Приготуй щось поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш?
9 Чи подякує він рабові, який виконав наказане? [Не думаю].
10 Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити!
Оздоровлення десятьох прокажених
11 І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею.
12 І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека.
13 Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас!
14 Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися.
15 Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом,
16 упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць.
17 У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять?
18 Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?
19 І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.
Царство Боже приходить непомітно
20 А як фарисеї запитали: Коли прийде Боже Царство? — Він відповів їм і сказав: Боже Царство не прийде помітно,
21 і не скажуть: Ось тут воно , або там! Адже Боже Царство всередині вас!
Про другий прихід Ісуса Христа
22 І сказав учням: Настануть дні, коли забажаєте побачити один із днів Людського Сина, — та не побачите.
23 І скажуть вам: Ось тут! — або: Ось там! — не виходьте і не біжіть слідом.
24 Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, — так буде і Людський Син Свого дня.
25 Та спершу Він має багато постраждати і бути відкинутим цим родом.
26 І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина:
27 їли, пили, женилися, виходили заміж — до дня, коли ввійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх.
28 Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували,
29 а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх.
30 Так буде в день, коли з’явиться Людський Син.
31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, хай не сходить взяти їх, а хто на полі, також хай не повертається назад.
32 Згадайте дружину Лота.
33 Хто лише прагнутиме душу свою зберегти, він погубить її, а хто погубить, той оживить її.
34 Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку, — одного візьмуть, а другого залишать;
35 будуть дві разом молоти, — одну візьмуть, а другу залишать.
36 [Двоє будуть на полі, — одного візьмуть, а другого залишать].
37 І кажуть Йому у відповідь: Де, Господи? А Він відповів їм: Де труп, там зберуться і орли.
Не спокушуйте. Прощайте братові своєму. Майте віру
1 І сказав Він до учнів Своїх: “Неможливо, щоб спокуси не мали прийти; але горе тому, через кого приходять вони!
2 Краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити та й кинути в море, аніж щоб спокусив він одного з малих цих!
3 Уважайте на себе! Коли провиниться твій брат, докори йому, а коли він покається, то вибач йому.
4 І хоча б сім раз денно він провинивсь проти тебе, і сім раз звернувся до тебе, говорячи: “Каюся”, — вибач йому!”
5 І сказали апостоли Господу: “Додай Ти нам віри!”
6 А Господь відказав: “Коли б мали ви віру, хоч як зерно гірчичне, і сказали шовковиці цій: “Вирвися з коренем і посадися до моря”, — то й послухала б вас!
Ми — нікчемні раби
7 Хто ж із вас, мавши раба, що оре чи пасе, скаже йому, як він вернеться з поля: “Негайно йди та сідай до столу”?
8 Але чи ж не скаже йому: “Приготуй що вечеряти, і підпережись, і мені прислуговуй, аж поки я їстиму й питиму, а потому ти сам будеш їсти та пити”?
9 Чи ж він дякує тому рабові, що наказане виконав?
10 Так і ви, коли зробите все вам наказане, то кажіть: “Ми — нікчемні раби, бо зробили лиш те, що повинні зробити були!”
Уздоровлення десятьох прокажених
11 І сталось, коли Він ішов до Єрусалиму, то проходив поміж Самарією та Галілеєю.
12 І, коли входив до одного села, перестріли Його десять мужів, слабих на проказу, що стали здалека.
13 І голос піднесли вони та й казали: “Ісусе, Наставнику, — змилуйсь над нами!”
14 І, побачивши їх , Він промовив до них: “Підіть і покажіться священикам!” І сталось, коли вони йшли, то очистились…
15 Один же з них, як побачив, що видужав, то вернувся, і почав гучним голосом славити Бога.
16 І припав він обличчям до ніг Його, складаючи дяку Йому. А то самарянин був…
17 Ісус же промовив у відповідь: “Чи не десять очистилось, — а дев’ять же де?
18 Чому не вернулись вони хвалу Богові віддати, крім цього чужинця?”
19 І сказав Він йому: “Підведися й іди: твоя віра спасла тебе!”
Будьмо готові, бо часу кінця світу ніхто не знає
20 А як фарисеї спитали Його, коли Царство Божеє прийде, то Він їм відповів і сказав: “Царство Боже не прийде помітно,
21 і не скажуть: “Ось тут”, або: “Там”. Бо Божеє Царство всередині вас!”
22 І сказав Він до учнів: “Прийдуть дні, коли побажаєте бачити один з днів Сина Людського, — та не побачите…
23 І скажуть до вас: “Ось тут”, чи: “Ось там”, — не йдіть, і за ним не біжіть!
24 Бо як блискавка, блиснувши, світить із одного краю під небом до другого краю під небом, так буде Свого дня й Син Людський.
25 А перше належить багато страждати Йому, і відцурається рід цей від Нього…
26 І, як було за днів Ноєвих, то буде так само й за днів Сина Людського:
27 їли, пили, женилися, заміж виходили, аж до того дня, коли “Ной увійшов до ковчегу”; прийшов же потоп, — і всіх вигубив.
28 Так само, як було за днів Лотових: їли, пили, купували, продавали, садили, будували;
29 того ж дня, як Лот вийшов із Содому, — огонь із сіркою з неба линув, і всіх погубив.
30 Так буде й того дня, як Син Людський з’явиться!
31 Хто буде того дня на домі, а речі його будуть у домі, нехай їх забрати не злазить. Хто ж на полі, так само нехай назад не вертається, —
32 пам’ятайте про Лотову дружину!
33 Хто дбатиме зберегти свою душу , — той погубить її, а коли хто погубить, — той оживить її.
34 Кажу вам: удвох будуть ночі тієї на одному ліжкові: один візьметься, а другий полишиться.
35 Дві молотимуть разом, — одна візьметься, а друга полишиться.
36 Двоє будуть на полі, — один візьметься, а другий полишиться!”
37 І казали вони Йому у відповідь: “Де, Господи?” А Він відказав їм: “Де труп, там зберуться й орли”…