Юдина зрада
1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.
2 Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.
3 Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,
4 і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.
5 Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.
6 І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.
Господня Вечеря
7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.
8 І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.
9 Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?
10 А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,
11 і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?
12 І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.
13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.
14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.
15 І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;
16 кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.
17 Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.
18 Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.
19 І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.
20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.
21 Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.
22 Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.
23 І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.
Більший нехай буде як менший
24 Була й суперечка між ними, хто з них більший.
25 А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.
26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.
27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.
Апостоли судитимуть дванадцять племен Ізраїля
28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;
29 як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —
30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.
Ісус говорить про відречення Петра
31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;
32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!
33 Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.
34 Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи , що не знаєш Мене!
В Ісусі справджуються пророцтва
35 І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.
36 А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.
37 Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!
38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.
Ісусова молитва в Гетсиманії
39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.
40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.
41 А Сам відійшов від них на віддаль , як кинути каменем, упав на коліна й молився,
42 промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!
43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.
44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.
45 Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.
46 І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Схоплення Ісуса
47 Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].
48 Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?
49 Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50 І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.
51 Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.
52 А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.
53 Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.
Петро відрікається від Ісуса
54 Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.
55 Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.
56 Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!
57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!
58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!
59 Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.
60 Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.
61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!
62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Знущання над ув’язненим Ісусом
63 А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;
64 вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?
65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.
Перед збором старших, первосвящеників і книжників
66 Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,
67 кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;
68 якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].
69 Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.
70 Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.
71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!
Синедріон ухвалює забити Ісуса
1 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.
2 А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу…
Юдина зрада
3 Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.
4 І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.
5 Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.
6 І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу…
Таємна Вечеря
7 І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.
8 І послав Він Петра та Івана, говорячи: “Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми”.
9 А вони запитали Його: “Де Ти хочеш, щоб ми приготували?”
10 А Він їм відказав: “Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, — ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.
11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: “Де кімната, в якій споживу зі Своїми учнями пасху?”
12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте”.
13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, — і зачали там готувати пасху.
14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.
15 І промовив до них: “Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.
16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона”.
17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: “Візьміть її, і поділіть між собою.
18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде”.
19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: “Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!”
20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: “Оця чаша — Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.
21 Та однак, — за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.
22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!”
23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?
Хто хоче бути першим, нехай буде вам слугою
24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.
25 Він же промовив до них: “Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.
26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник — як службовець.
27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.
28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,
29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,
30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих”.
Учні наостанку спокусяться
31 І промовив Господь: “Симоне, Симоне, — ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.
32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!”
33 А той відказав Йому: “Господи, я з Тобою готовий іти до в’язниці й на смерть!”
34 Він же прорік: “Говорю тобі, Петре, — півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене”…
До злочинців Його зараховано
35 І Він їм сказав: “Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, — чи вам бракувало чого?” Вони ж відказали: “Нічого”.
36 А тепер — каже їм — хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.
37 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: “До злочинців Його зараховано”. Бо те, що про Мене, виконується”.
38 І сказали вони: “Господи, ось тут два мечі”. А Він їм відказав: “Досить!”
Страждання й смерть Ісуса Христа.
Страждання в Гефсиманії
39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.
40 А прийшовши на місце, сказав їм: “Моліться, щоб не впасти в спокусу”.
41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,
42 благаючи: “Отче, як волієш, — пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте — не Моя, а Твоя нехай станеться воля!”…
43 І Ангол із неба з’явився до Нього, — і додавав Йому сили.
44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю…
45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби…
46 І промовив до них: “Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!”
Схоплення Ісуса
47 І, коли Він іще говорив, ось народ з’явився , і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. [Бо він знака їм дав був: Кого я поцілую, то Він!].
48 Ісус же промовив до нього: “Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?”
49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: “Господи, — чи мечем нам не вдарити?”
50 І один із них рубонув раба первосвященикового, — та й відтяв праве вухо йому.
51 Та Ісус відізвався й сказав: “Лишіть, — уже досить!” І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.
52 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: “Немов на розбійника вийшли з мечами та киями…
53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви”…
Петро тричі відрікається Ісуса
54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.
55 Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.
56 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: “І цей був із Ним!”
57 І відрікся від Нього він, твердячи: “Не знаю я, жінко, Його!”…
58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: “І ти від отих”. А Петро відказав: “Ні, чоловіче!”…
59 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: “Поправді, — і цей був із Ним, бо він галілеянин”.
60 А Петро відказав: “Чоловіче, — не відаю, про що ти говориш”… І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: “Перше, ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене”.
62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!
Знущання над ув’язненим Ісусом
63 А люди, які ув’язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.
64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: “Пророкуй, хто то вдарив Тебе?”
65 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони…
Суд перед синедріоном
66 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,
67 і казали: “Коли Ти Христос, скажи нам”. А Він їм відповів: “Коли Я вам скажу, — не повірите ви.
68 А коли й поспитаю вас Я, — не дасте Мені відповіді.
69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!”
70 Тоді всі запитали: “То Ти Божий Син?” А Він їм відповів: “Самі кажете ви, що то Я”…
71 А вони відказали: “Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!”