Питання про суботу
1 Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани , і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли.
2 А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?
3 У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?
4 Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?
5 І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!
Ісус оздоровляє в суботу
6 І сталося іншої суботи, коли ввійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку.
7 Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.
8 А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.
9 Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу — добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?
10 Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].
11 А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.
Покликання дванадцятьох апостолів
12 Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога.
13 А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:
14 Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Филипа й Вартоломія,
15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом ,
16 Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.
Ісус навчає і зціляє
17 Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,
18 які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися.
19 І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх.
Принципи щасливого життя
20 А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.
21 Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся.
22 Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського.
23 Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.
24 Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху.
25 Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.
26 Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.
Любіть своїх ворогів
27 Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;
28 благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.
29 Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.
30 Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся.
31 Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть [і ви] їм так само.
32 А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.
33 І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.
34 Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.
35 Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.
36 Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.
Не судіть
37 Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам;
38 давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам.
39 І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?
40 Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.
41 Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка у твоєму оці, не помічаєш?
42 [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! — а не бачиш тієї колоди, яка у твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.
Чим переповнене серце, те промовляють уста
43 Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід.
44 Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.
45 Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана — зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!
Будьте виконавцями Божого Слова
46 Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу?
47 Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, — скажу вам, до кого він подібний:
48 він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.
49 А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі — без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, — велика стала з нього руїна!
Ісус боронить Своїх учнів, що рвали колосся в суботу
1 І сталось, як Він переходив ланами, у суботу, Його учні зривали колосся та їли, розтерши руками.
2 А деякі з фарисеїв сказали: “Нащо робите те, чого не годиться робити в суботу?”
3 І промовив Ісус їм у відповідь: “Хіба ви не читали того, що зробив був Давид, коли сам зголоднів, також ті, хто був із ним?
4 Як він увійшов був до Божого дому, і, взявши хліби показні, яких їсти не можна було, тільки самим священикам, споживав, і дав тим, хто був із ним?”
5 І сказав Він до них: “Син Людський — Господь і суботі!”
Ісус уздоровляє в суботу сухорукого
6 І сталось, як в іншу суботу зайшов Він до синагоги й навчав, знаходився там чоловік, що правиця йому була всохла.
7 А книжники та фарисеї вважали, чи в суботу того не вздоровить, щоб знайти проти Нього оскарження.
8 А Він знав думки їхні, і сказав чоловікові, що мав суху руку: “Підведися, і стань посередині!” Той підвівся — і став.
9 Ісус же промовив до них: “Запитаю Я вас: Що годиться в суботу — робити добре, чи робити лихе, душу спасти, чи згубити?”
10 І, позирнувши на всіх них, сказав чоловікові: “Простягни свою руку!” Той зробив, — і рука його стала здорова!
11 А вони переповнились лютістю, і один з одним змовлялись, що робити з Ісусом?..
Вибір дванадцятьох апостолів
12 І сталось, що часу того Він вийшов на гору молитися, і перебув цілу ніч на молитві до Бога.
13 А коли настав день, покликав Він учнів Своїх, і обрав із них Дванадцятьох, яких і апостолами Він назвав:
14 Симона, якого й Петром Він назвав, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Пилипа й Варфоломія,
15 Матвія й Хому, Якова Алфієвого й Симона, званого Зилотом ,
16 Юду Якового, і Юду Іскаріотського, що й зрадником став.
Ісус уздоровляє недужих
17 Як зійшов Він із ними, то спинився на рівному місці, також натовп густий Його учнів, і безліч людей з усієї Юдеї та з Єрусалиму, і з приморського Тиру й Сидону,
18 що посходилися, щоб послухати Його та вздоровитися із недугів своїх, також ті, хто від духів нечистих страждав, — і вони вздоровлялися.
19 Увесь же народ намагався бодай доторкнутись до Нього, бо від Нього виходила сила, і всіх вздоровляла.
Проповідь на горі.
Хто блаженний
20 А Він, звівши очі на учнів Своїх, говорив: “Блаженні убогі, — Царство Боже бо ваше.
21 Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете. Блаженні засмучені зараз, бо втішитесь ви.
22 Блаженні ви будете, коли люди зненавидять вас, і коли проженуть вас, і ганьбитимуть, і знеславлять, як зле, ім’я ваше за Людського Сина.
23 Радійте того дня й веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах. Бо так само чинили пророкам батьки їхні.
24 Горе ж вам, багатіям, бо втіху свою ви вже маєте.
25 Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви. Горе вам, що тепер потішаєтеся, бо будете ви сумувати та плакати.
26 Горе вам, як усі люди про вас говоритимуть добре, бо так само чинили фальшивим пророкам батьки їхні!
Любіть і ворогів своїх
27 А вам, хто слухає, Я кажу: “Любіть своїх ворогів, добро робіть тим, хто ненавидить вас.
28 Благословляйте тих, хто вас проклинає, і моліться за тих, хто кривду вам чинить.
29 Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому й другу, а хто хоче плаща твого взяти, — не забороняй і сорочки.
30 І кожному, хто в тебе просить — подай, а від того, хто твоє забирає, — назад не жадай.
31 І як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви.
32 А коли любите тих, хто любить вас, — яка вам за те ласка? Люблять бо й грішники тих, хто їх любить.
33 І коли добре чините тим, хто добро чинить вам, — яка вам за те ласка? Бо те саме і грішники роблять.
34 А коли позичаєте тим, що й від них сподіваєтесь взяти, — яка вам за те ласка? Позичають бо й грішники грішникам, щоб одержати стільки ж.
35 Тож любіть своїх ворогів, робіть добро, позичайте, не ждучи нічого назад , — і ваша за це нагорода великою буде, і синами Всевишнього станете ви, — добрий бо Він до невдячних і злих!
36 Будьте ж милосердні, як і Отець ваш милосердний!
Не судіть своїх ближніх
37 Також не судіть, щоб не суджено й вас; і не осуджуйте, щоб і вас не осуджено; прощайте, то простять і вам.
38 Давайте — і дадуть вам; мірою доброю, натоптаною, струснутою й переповненою вам у подолок дадуть. Бо якою ви мірою міряєте, такою відміряють вам”.
39 Розповів також приказку їм: “Чи ж може водити сліпого сліпий? Хіба не обидва в яму впадуть?
40 Учень не більший за вчителя; але, удосконалившись, кожен буде, як учитель його.
41 Чого ж в оці брата свого ти заскалку бачиш, колоди ж у власному оці не чуєш?
42 Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, — вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого!
Дерево з плоду свого пізнається
43 Нема доброго дерева, що родило б злий плід, ані дерева злого, що родило б плід добрий.
44 Кожне ж дерево з плоду свого пізнається. Не збирають бо фіґ із тернини, винограду ж на глоду не рвуть.
45 Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!
Не будуйте на піску
46 Що звете ви Мене: “Господи, Господи”, та не робите того, що Я говорю?
47 Скажу вам, до кого подібний усякий, хто до Мене приходить та слів Моїх слухає, і виконує їх:
48 Той подібний тому чоловікові, що, будуючи дім, він глибоко викопав, і основу на камінь поклав. Коли ж злива настала, вода кинулася на той дім, — та однак не змогла захитати його, бо збудований добре він був!
49 А хто слухає та не виконує, той подібний тому чоловікові, що свій дім збудував на землі без основи. І наперла на нього ріка, — і зараз упав він, і велика була того дому руїна!”