Славний в’їзд Ісуса в Єрусалим
1 Коли вони наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів,
2 повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив’язі й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене.
3 А коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь потребує їх і що відразу ж їх поверне.
4 Сталося це, щоби збулося сказане пророком, який промовляв:
5 Скажіть сіонській дочці: Ось, твій Цар іде до тебе — лагідний і верхи на ослиці та осляті, яке народжене від під’яремної!
6 Учні пішли і зробили так, як звелів їм Ісус:
7 привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них.
8 І багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші зрізували гілля з дерев і клали на шляху.
9 Люди, які йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, проголошуючи: Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє! Осанна на висотах!
10 Коли Він увійшов у Єрусалим, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це Такий?
11 А натовп відповідав: Це — Пророк Ісус, Той, Котрий із Назарета галилейського.
Ісус звільняє храм від торговців
12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, хто продавав і купував у храмі, перекинув столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,
13 і каже їм: Написано: Мій дім буде названий домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.
14 Підійшли до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він оздоровив їх.
15 Первосвященики та книжники, побачивши чудеса, які Він чинив, і дітей, які вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому! —
16 обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так! Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, які ссуть, Ти приготував хвалу?
17 Залишивши їх, Він пішов геть з міста до Витанії і замешкав там.
Усе, що попросите в молитві з вірою, — одержите
18 Уранці, повертаючись до міста, зголоднів.
19 Побачивши одну смоківницю при дорозі, Він підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде від тебе плоду! І смоківниця враз усохла.
20 Учні, коли побачили це, здивувалися і кажуть: Як швидко ця смоківниця засохла!
21 У відповідь Ісус сказав їм: Запевняю вас: якщо матимете віру і не будете сумніватися, то не лише зробите те, що сталося зі смоківницею, але коли й цій горі скажете: Піднесися і кинься в море! — так і станеться.
22 І все, що попросите в молитві з вірою, — одержите.
Питання про Ісусову владу
23 Коли Він увійшов у храм, до Нього, як Він навчав, підійшли первосвященики та старші народу і запитали: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав цю владу?
24 У відповідь Ісус сказав їм: Задам і Я вам одне запитання. Якщо на нього відповісте Мені, то і Я вам скажу, якою владою Я це чиню:
25 Хрещення Іванове звідки було? З неба чи від людей? Вони ж міркували між собою: Якщо скажемо: З неба, Він відкаже нам: То чому ви не повірили йому?
26 Якщо ж скажемо: Від людей, то боїмося народу, бо всі вважають Івана за пророка.
27 Тож у відповідь вони Ісусові сказали: Не знаємо! Тоді й Він промовив до них: І Я не скажу вам, якою владою Я це чиню!
Притча про неслухняних синів
28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Сину, іди попрацюй сьогодні у винограднику!
29 Той же у відповідь сказав: Не хочу! Та пізніше, розкаявшись, пішов.
30 Підійшовши до другого, сказав так само. А той у відповідь промовив: Я іду , пане, — але не пішов.
31 Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший! Промовляє до них Ісус: Запевняю вас, що митники й розпусниці випереджають вас до Царства Божого.
32 Бо прийшов до вас Іван дорогою праведності, та ви не повірили йому, а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не покаялися, щоб хоч потім повірити йому!
Притча про злочинних робітників
33 Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому виноградну давильню , збудував башту, найняв робітників і відійшов.
34 Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти свою частку врожаю.
35 Та робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.
36 Тоді він послав інших рабів, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само.
37 Нарешті послав до них свого сина, кажучи: Посоромляться мого сина.
38 Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його і одержимо його спадщину.
39 І схопивши його, викинули геть із виноградника і вбили.
40 Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим робітникам?
41 Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть вчасно віддавати його частку.
42 Каже їм Ісус: Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших?
43 Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди.
44 І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
45 Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них,
46 і намагалися Його схопити, та побоялися людей, котрі вважали Його за пророка.
Славний в’їзд Ісуса до Єрусалиму
1 А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,
2 до них, кажучи: “Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив’язану та з нею осля; відв’яжіть, і Мені приведіть їх .
3 А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, — і він зараз пошле їх”.
4 А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи:
5 “Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, — на осля, під’яремної сина”.
6 А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус.
7 Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, — і Він сів на них.
8 І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.
9 А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!”
10 А коли увійшов Він до Єрусалиму, то здвигнулося ціле місто, питаючи: “Хто це такий?”
11 А народ говорив: “Це Пророк, — Ісус із Назарету Галілейського!”
Очищення храму
12 Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони — продавцям голубів.
13 І сказав їм: “Написано: “Дім Мій — буде домом молитви”, а ви робите з нього “печеру розбійників”.
14 І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, — і Він їх уздоровив.
Із уст немовлят учинив Ти хвалу
15 А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: “Осанна Сину Давидовому”, обурилися,
16 та й сказали Йому: “Чи ти чуєш, що кажуть вони?” А Ісус відказав їм: “Так. Чи ж ви не читали ніколи: “Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу”?
17 І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, — і там ніч перебув.
Неплідне фіґове дерево
18 А вранці, до міста вертаючись, Він зголоднів.
19 І побачив Він при дорозі одне фіґове дерево, і до нього прийшов, та нічого, крім листя самого, на нім не знайшов. І до нього Він каже: “Нехай плоду із тебе не буде ніколи повіки!” І фіґове дерево зараз усохло.
20 А учні, побачивши це, дивувалися та говорили: “Як швидко всохло це фіґове дерево!”…
21 Ісус же промовив у відповідь їм: “Поправді кажу вам: Коли б мали ви віру, і не мали сумніву, то вчинили б не тільки як із фіґовим деревом, а якби й цій горі ви сказали: “Порушся та кинься до моря”, — то й станеться те !
22 І все, чого ви в молитві попросите з вірою, — то одержите”.
Якою владою чинить Ісус
23 А коли Він прийшов у храм і навчав, поприходили первосвященики й старші народу до Нього й сказали: “Якою Ти владою чиниш оце? І хто Тобі владу цю дав?”
24 Ісус же промовив у відповідь їм: “Запитаю і Я вас одне слово. Як про нього дасте Мені відповідь, то й Я вам скажу, якою владою Я це чиню.
25 Іванове хрищення звідки було: із неба, чи від людей?” Вони ж міркували собі й говорили: “Коли скажемо: “Із неба”, відкаже Він нам: “Чого ж ви йому не повірили?”
26 А як скажемо: “Від людей”, — боїмося народу, бо Івана вважають усі за пророка”.
27 І сказали Ісусові у відповідь: “Ми не знаємо”. Відказав їм і Він: “То й Я вам не скажу, якою владою Я це чиню.
Притча про слухняного й неслухняного сина
28 А як вам здається? Один чоловік мав двох синів. Прийшовши до першого, він сказав: “Піди но, дитино, сьогодні, працюй у винограднику!”
29 А той відповів і сказав: “Готовий, панотче”, — і не пішов.
30 І, прийшовши до другого, так само сказав. А той відповів і сказав: “Я не хочу”. А потім покаявся, і пішов.
31 Котрий же з двох учинив волю батькову?” Вони кажуть: “Останній”. Ісус промовляє до них: “Поправді кажу вам, що митники та блудодійки випереджують вас у Боже Царство.
32 Бо прийшов був до вас дорогою праведности Іван, та йому не повірили ви, а митники та блудодійки йняли йому віри. А ви бачили, та проте не покаялися й опісля, щоб повірити йому.
Притча про злочинних винарів
33 Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, — і віддав його винарям, та й пішов.
34 Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої.
35 Винарі ж рабів його похапали, — і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували.
36 Знов послав він інших рабів, більш як перше, — та й їм учинили те саме.
37 Нарешті послав до них сина свого і сказав: “Посоромляться сина мого”.
38 Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: “Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, — і заберемо його спадщину!”
39 І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили.
40 Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям?”
41 Вони кажуть Йому: “Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно”.
42 Ісус промовляє до них: “Чи ви не читали ніколи в Писанні: “Камінь, що його будівничі відкинули, — той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших!”
43 Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити.
44 І хто впаде на цей камінь — розіб’ється, а на кого він сам упаде, — то розчавить його”.
45 А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить.
46 І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.