Притча про десятьох дів
1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому.
2 П’ять із них були нерозумні, а п’ять — мудрі.
3 Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли з собою олії.
4 А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію.
5 Оскільки молодий запізнювався, усі задрімали й поснули.
6 А опівночі пролунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!
7 Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці.
8 Нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!
9 А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців, та й купіть собі.
10 Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і за ними замкнули двері.
11 Потім приходять й інші діви, та й кажуть: Пане, пане, відчини нам!
12 А він у відповідь сказав: Запевняю вас, я вас не знаю!
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].
Притча про таланти
14 Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно;
15 одному дав п’ять талантів , другому — два, а третьому — один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов.
16 Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять;
17 так само той, хто взяв два, заробив ще два.
18 А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.
19 Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.
20 Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав!
21 Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
22 Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив!
23 Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!
24 Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!
26 У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
27 Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком.
28 Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
29 Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має.
30 А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!
Дві долі
31 Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави;
32 і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів;
33 і поставить овець праворуч, а козлів — ліворуч.
34 Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!
35 Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;
36 не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене!
37 Тоді озвуться до Нього праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?
38 Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?
39 Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40 Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.
41 Тоді скаже й тим, які ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!
42 Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;
43 чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене.
44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?
45 Тоді у відповідь скаже їм: Запевняю вас: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені.
46 І підуть ті на вічне покарання, а праведні — на життя вічне.
Притча про мудрих і нерозумних дів
1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого.
2 П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі.
3 Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи.
4 А мудрі набрали оливи в посудинки разом зі своїми каганцями.
5 А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули.
6 А опівночі крик залунав: “Ось молодий, — виходьте назустріч!”
7 Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували.
8 Нерозумні ж сказали до мудрих: “Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть”.
9 Мудрі ж відповіли та сказали: “Щоб, бува, нам і вам не забракло, — краще вдайтеся до продавців, і купіть собі”.
10 І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, — і замкнені двері були.
11 А потім прийшла й решта дів і казала: “Пане, пане, — відчини нам!”
12 Він же у відповідь їм проказав: “Поправді кажу вам, — не знаю я вас!”
13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!
Притча про таланти
14 Так само ж один чоловік, як відходив, покликав своїх рабів і передав їм добро своє.
15 І одному він дав п’ять талантів, а другому два, а тому один, — кожному за спроможністю його. І відійшов.
16 А той, що взяв п’ять талантів, негайно пішов і орудував ними, — і набув він п’ять інших талантів.
17 Так само ж і той, що взяв два — і він ще два інших набув.
18 А той, що одного взяв, пішов та й закопав його в землю, — і сховав срібло пана свого.
19 По довгому ж часі вернувся пан тих рабів, та й від них зажадав обрахунку.
20 І прийшов той, що взяв п’ять талантів, — приніс іще п’ять талантів і сказав: “Пане мій , п’ять талантів мені передав ти, — ось я здобув інші п’ять талантів”.
21 Сказав же йому його пан: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!”
22 Підійшов же й той, що взяв два таланти, і сказав: “Два таланти мені передав ти, — ось іще два таланти здобув я”.
23 Сказав йому пан його: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!”
24 Підійшов же і той, що одного таланта взяв, і сказав: “Я знав тебе, пане, що тверда ти людина, — ти жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.
25 І я побоявся, — пішов і таланта твого сховав у землю. Ото маєш своє”…
26 І відповів його пан, і сказав йому: “Рабе лукавий і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?
27 Тож тобі було треба віддати гроші мої грошомінам, і, вернувшись, я взяв би з прибутком своє.
28 Візьміть же від нього таланта, і віддайте тому, що десять талантів він має.
29 Бо кожному, хто має, дасться йому та й додасться, хто ж не має, — забереться від нього й те, що він має.
30 А раба непотрібного вкиньте до зовнішньої темряви, — буде плач там і скрегіт зубів!”
Останній суд
31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.
32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.
33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята — ліворуч.
34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.
35 Бо Я голодував був — і ви нагодували Мене, прагнув — і ви напоїли Мене, мандрівником Я був — і Мене прийняли ви.
36 Був нагий — і Мене зодягли ви, слабував — і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був — і прийшли ви до Мене”.
37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили — і нагодували, або спрагненого — і напоїли?
38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили — і прийняли, чи нагим — і зодягли?
39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи у в’язниці — і до Тебе прийшли?”
40 Цар відповість і промовить до них: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, — те Мені ви вчинили”.
41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: “Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.
42 Бо Я голодував був — і не нагодували Мене, прагнув — і ви не напоїли Мене,
43 мандрівником Я був — і не прийняли ви Мене, був нагий — і не зодягли ви Мене, слабий і в в’язниці — і Мене не відвідали ви”.
44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: “Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи у в’язниці — і не послужили Тобі?”
45 Тоді Він відповість їм і скаже: “Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, — Мені не вчинили!”
46 І ці підуть на вічную муку, а праведники — на вічне життя”.