Ісус нагадує про Свою смерть
1 Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:
2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.
Змова вбити Ісуса
3 Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа
4 і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.
5 Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!
Дорогоцінне миро для Ісуса
6 І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,
7 до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.
8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?
9 Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!
10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;
11 бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.
12 Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.
13 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.
Юда погоджується видати Ісуса
14 Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників
15 і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.
16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.
Вечеря Господня
17 Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?
18 Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.
19 Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.
20 Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]
21 і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.
22 Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?
23 А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.
24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!
25 Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.
26 Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.
27 Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,
28 бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29 Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.
Ісус говорить про відречення учнів
30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.
31 Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.
32 А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.
33 У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!
34 Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.
35 Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.
Ісусова молитва в Гетсиманії
36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.
37 І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.
38 Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!
39 І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.
40 Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41 Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.
42 Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.
43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.
44 Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.
45 Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.
46 Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!
Юдина зрада
47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.
48 А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!
49 Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій , Учителю! — та й поцілував Його.
50 Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.
51 І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.
52 Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.
53 Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?
54 Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?
55 У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.
56 Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.
Суд у первосвященика Каяфи
57 Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.
58 Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.
59 А первосвященики [та старші] і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,
60 але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє
61 і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.
62 Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?
63 Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?
64 Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!
65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!
66 Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!
Знущання над Ісусом
67 Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках
68 і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?
Петро тричі відрікається від Ісуса
69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!
70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!
71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!
72 І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!
73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!
74 Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.
75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.
Ісус ізнов нагадує про Свою муку
1 І сталось, коли закінчив Ісус усі ці слова, Він сказав Своїм учням:
2 “Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, — і Людський Син буде виданий на розп’яття”.
Синедріон ухвалює забити Ісуса
3 Тоді первосвященики, і книжники, і старші народу зібралися в домі первосвященика, званого Кайяфою,
4 і радилися, щоб підступом взяти Ісуса й забити.
5 І вони говорили: “Та не в свято, щоб, бува , колотнеча в народі не сталась”.
Намащення Ісуса миром
6 Коли ж Ісус був у Віфанії, у домі Симона прокаженого,
7 підійшла одна жінка до Нього, маючи алябастрову пляшечку дорогоцінного мира, — і вилила на Його голову, як сидів при столі Він.
8 Як побачили ж учні це , то обурилися та й сказали: “Нащо таке марнотратство?
9 Бо дорого можна було б це продати, і віддати убогим”.
10 Зрозумівши Ісус, промовив до них: “Чого прикрість ви робите жінці? Вона ж добрий учинок зробила Мені.
11 Бо вбогих ви маєте завжди з собою, а Мене не постійно ви маєте.
12 Бо, виливши миро оце на тіло Моє, вона те вчинила на похорон Мій.
13 Поправді кажу вам: де тільки оця Євангелія проповідувана буде в цілому світі, — на пам’ятку їй буде сказане й те, що зробила вона!”
Юдина зрада
14 Тоді один із Дванадцятьох, званий Юдою Іскаріотським, подався до первосвящеників,
15 і сказав: “Що хочете дати мені, — і я вам Його видам?” І вони йому виплатили тридцять срібняків .
16 І він відтоді шукав слушного часу, щоб видати Його.
Таємна Вечеря
17 А першого дня Опрісноків учні підійшли до Ісуса й сказали Йому: “Де хочеш, щоб ми приготували пасху спожити Тобі?”
18 А Він відказав: “Ідіть до такого то в місто, і перекажіть йому: каже Вчитель: час Мій близький, — справлю Пасху з Своїми учнями в тебе”.
19 І учні зробили, як звелів їм Ісус, і зачали пасху готувати.
20 А коли настав вечір, Він із дванадцятьма учнями сів за стіл.
21 І, як вони споживали, Він сказав: “Поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене”…
22 А вони засмутилися тяжко, і кожен із них став питати Його: “Чи не я то, о Господи?”
23 А Він відповів і промовив: “Хто руку свою вмочить у миску зо Мною, той видасть Мене.
24 Людський Син справді йде , як про Нього написано; але горе тому чоловікові, що видасть Людського Сина! Було б краще йому, коли б той чоловік не родився!”
25 Юда ж, зрадник Його, відповів і сказав: “Чи не я то, Учителю?” Відказав Він йому: “Ти сказав”…
26 Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням, і сказав: “Прийміть, споживайте, це — тіло Моє”.
27 А взявши чашу, і подяку вчинивши, Він подав їм і сказав: “Пийте з неї всі,
28 бо це — кров Моя Нового Заповіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів!
29 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного аж до дня, коли з вами його новим питиму в Царстві Мого Отця”.
Учні наостанку спокусяться
30 А коли відспівали вони, то на гору Оливну пішли.
31 Промовляє тоді їм Ісус: “Усі ви через Мене спокуситеся ночі цієї. Бо написано: “Уражу пастиря, — і розпорошаться вівці отари”.
32 По воскресенні ж Своїм Я вас випереджу в Галілеї”.
33 А Петро відповів і сказав Йому: “Якби й усі спокусились про Тебе, — я не спокушуся ніколи”.
34 Промовив до нього Ісус: “Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене”…
35 Говорить до Нього Петро: “Коли б мені навіть умерти з Тобою, — я не відречуся від Тебе!” Так сказали й усі учні.
Страждання в Гефсиманії
36 Тоді з ними приходить Ісус до місцевости, званої Гефсиманія, і промовляє до учнів: “Посидьте ви тут, аж поки піду й помолюся отам”.
37 І, взявши Петра й двох синів Зеведеєвих, зачав сумувати й тужити.
38 Тоді промовляє до них: “Обгорнена сумом смертельним душа Моя! Залишіться тут, і попильнуйте зо Мною”…
39 І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та молився й благав: “Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте, — не як Я хочу, а як Ти”…
40 І, вернувшись до учнів, знайшов їх, що спали, і промовив Петрові: “Отак, — не змогли ви й однієї години попильнувати зо Мною?..
41 Пильнуйте й моліться, щоб не впасти на спробу, — бадьорий бо дух, але немічне тіло”.
42 Відійшовши ще вдруге, Він молився й благав: “Отче Мій, як ця чаша не може минути Мене, щоб не пити її, — нехай станеться воля Твоя!”
43 І, прийшовши, ізнову знайшов їх, що спали, бо зважніли їм очі були.
44 І, залишивши їх, знов пішов, і помолився втретє, те саме слово промовивши.
45 Потому приходить до учнів і їм промовляє: “Ви ще далі спите й спочиваєте? Ось година наблизилась, — і до рук грішникам виданий буде Син Людський…
46 Уставайте, ходім, — ось наблизився Мій зрадник!”
Страждання і смерть Ісуса Христа.
Схоплення Ісуса
47 І коли Він іще говорив, аж ось прийшов Юда, один із Дванадцятьох, а з ним люду багато від первосвящеників і старших народу з мечами та киями.
48 А зрадник Його дав був знака їм, кажучи: “Кого поцілую, то Він, — беріть Його”.
49 І зараз Він підійшов до Ісуса й сказав: “Радій , Учителю!” І поцілував Його.
50 Ісус же йому відказав: “Чого, друже, прийшов ти?” Тоді приступили та руки наклали на Ісуса, — і схопили Його.
51 А ось один із тих, що з Ісусом були, витягнув руку, і меча свого вихопив та й рубонув раба первосвященика, — і відтяв йому вухо.
52 Тоді промовляє до нього Ісус: “Сховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, — від меча і загинуть.
53 Чи ти думаєш, що не можу тепер упросити Свого Отця, — і Він дасть Мені зараз більше дванадцяти леґіонів Анголів?
54 Але як має збутись Писання, що так статися мусить?”
55 Тієї години промовив Ісус до народу: “Немов на розбійника вийшли з мечами та киями, щоб узяти Мене! Я щоденно у храмі сидів і навчав, — і Мене не взяли ви.
56 Це ж сталось усе, щоб збулися писання пророків”. Усі учні тоді залишили Його й повтікали…
Нічний суд у Кайяфи
57 А вони схопили Ісуса, і повели до первосвященика Кайяфи, де зібралися книжники й старші.
58 Петро ж здалека йшов услід за Ним аж до двору первосвященика, і, ввійшовши всередину, сів із службою, щоб бачити кінець.
59 А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому,
60 і не знаходили, хоч кривосвідків багато підходило. Аж ось накінець з’явилися двоє,
61 і сказали: “Він говорив: Я можу зруйнувати храм Божий, — і за три дні збудувати його”.
62 Тоді первосвященик устав і до Нього сказав: “Ти нічого не відповідаєш на те , що свідчать супроти Тебе?”
63 Ісус же мовчав. І первосвященик сказав Йому: “Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, — чи Христос Ти, Син Божий?”
64 Промовляє до нього Ісус: “Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої , і на хмарах небесних приходитиме!”
65 Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: “Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
66 Як вам іздається?” Вони ж відповіли та сказали: “Повинен умерти!”
Знущання над Ісусом у Кайяфи
67 Тоді стали плювати на обличчя Йому, та бити по щоках Його, інші ж киями били,
68 і казали: “Пророкуй нам, Христе, хто то вдарив Тебе?”…
Петро тричі відрікається Ісуса
69 А Петро перед домом сидів на подвір’ї. І приступила до нього служниця одна та й сказала: “І ти був з Ісусом Галілеянином!”
70 А він перед всіма відрікся, сказавши: “Не відаю я, що ти кажеш”…
71 А коли до воріт він підходив, побачила інша його та й сказала приявним там людям : “Оцей був з Ісусом Назарянином!”
72 І він знову відрікся та став присягатись: “Не знаю Цього Чоловіка!”…
73 Підійшли ж трохи згодом присутні й сказали Петрові: “І ти справді з отих, та й мова твоя виявляє тебе”.
74 Тоді він став клястись та божитись: “Не знаю Цього Чоловіка!” І заспівав півень хвилі тієї…
75 І згадав Петро сказане слово Ісусове: “Перше ніж заспіває півень, — відречешся ти тричі від Мене”. І, вийшовши звідти, він гірко заплакав…