Ісус перед Пилатом
1 Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові.
2 І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш!
3 А первосвященики дуже Його звинувачували.
4 Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!
5 Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат.
6 На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили.
7 Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство.
8 Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди .
9 Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?
10 Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали.
11 Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву.
12 Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв?
13 Вони ж знову закричали: Розіпни Його!
14 А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його!
15 І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.
Знущання над засудженим Ісусом
16 Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ.
17 Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка
18 і почали вітати Його: Радій , Царю юдейський!
19 Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому.
20 А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його.
Розп’яття Ісуса
21 Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста.
22 Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище.
23 Давали Йому [пити] вино зі смирною , але Він не взяв.
24 І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.
25 Була третя година , як розіп’яли Його.
26 І написали Його провину так: Цар юдейський.
27 З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.
28 [Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців].
29 Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш!
30 Спаси Себе Самого — зійди з хреста!
31 Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти!
32 Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього.
Ісусова смерть
33 Коли настала шоста година , темрява оповила всю землю — до дев’ятої години .
34 А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?
35 Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю !
36 А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!
37 Ісус голосно скрикнув — і віддав духа.
38 І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу.
39 Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином!
40 Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія.
41 Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.
Поховання Ісуса
42 Коли звечоріло, а була п’ятниця , яка є перед суботою, —
43 прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса.
44 Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер?
45 Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові.
46 Той купив полотно, зняв Його тіло , обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.
47 Марія Магдалина і Марія, Йосієва мати , дивилися, де Його поховали.
Суд над Ісусом у Понтія Пилата
1 А первосвященики з старшими й книжниками, та ввесь синедріон зараз уранці, нараду вчинивши, зв’язали Ісуса, повели та й Пилатові видали.
2 А Пилат запитався Його: “Чи Ти Цар Юдейський?” А Він йому у відповідь каже: “Сам ти кажеш”…
3 А первосвященики міцно Його винуватили.
4 Тоді Пилат знову Його запитав і сказав: “Ти нічого не відповідаєш? Дивись, — як багато проти Тебе свідкують!”
5 А Ісус більш нічого не відповідав, так що Пилат дивувався.
6 На свято ж він їм відпускав був одного із в’язнів, котрого просили вони.
7 Був же один , що звався Варавва, ув’язнений разом із повстанцями, які за повстання вчинили були душогубство.
8 Коли ж натовп зібрався, він став просити Пилата зробити , як він завжди робив їм.
9 Пилат же сказав їм у відповідь: “Хочете, — відпущу вам Царя Юдейського?”
10 Бо він знав, що Його через заздрощі видали первосвященики.
11 А первосвященики натовп підмовили, щоб краще пустив їм Варавву.
12 Пилат же промовив ізнов їм у відповідь: “А що ж я чинитиму з Тим , що Його ви Юдейським Царем називаєте?”
13 Вони ж стали кричати знов: “Розіпни Його!”
14 Пилат же сказав їм: “Яке ж зло вчинив Він?” А вони ще сильніше кричали: “Розіпни Його!”…
15 Пилат же хотів догодити народові, — і відпустив їм Варавву. І видав Ісуса, збичувавши, щоб розп’ятий був.
Знущання над засудженим Ісусом
16 Вояки ж повели Його до середини двору, цебто в преторій, і цілий відділ скликають.
17 І вони зодягли Його в багряницю і, сплівши з тернини вінка, поклали на Нього.
18 І вітати Його зачали: “Радій, Царю Юдейський!”
19 І тростиною по голові Його били, і плювали на Нього. І навколішки кидалися та вклонялись Йому…
20 І коли назнущалися з Нього, зняли з Нього багряницю, і наділи на Нього одежу Його. І Його повели, щоб розп’ясти Його.
21 І одного перехожого, що з поля вертався, Симона Кірінеянина, батька Олександра та Руфа, змусили, щоб хреста Йому ніс.
22 І Його привели на місце Голгофу, що значить “Череповище”.
23 І давали Йому пити вина, із миррою змішаного, але Він не прийняв.
24 І Його розп’яли, і “поділили одежу Його, кинувши жереб про неї”, хто що візьме.
25 Була ж третя година, як Його розп’яли.
26 І був написаний напис провини Його: “Цар Юдейський”.
27 Тоді розп’ято з Ним двох розбійників, — одного праворуч, і одного ліворуч Його.
28 І збулося Писання, що каже: “До злочинців Його зараховано!”
29 А хто побіч проходив, то Його лихословили, “головами своїми хитали” й казали: “Отак! Ти, що храма руйнуєш та за три дні будуєш, —
30 зійди із хреста, та спаси Самого Себе!”
31 Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: “Він інших спасав, — а Самого Себе не може спасти!
32 Христос, Цар Ізраїлів, — нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували”. Навіть ті, що разом із Ним були розп’яті, насміхалися з Нього…
Ісусова смерть
33 А як шоста година настала, то аж до години дев’ятої темрява стала по цілій землі.
34 О годині ж дев’ятій Ісус скрикнув голосом гучним та й вимовив: “Елої, Елої, — лама савахтані”, що в перекладі значить: “Боже Мій, Боже Мій, — нащо Мене Ти покинув?”
35 Дехто ж із тих, що стояли навколо, це почули й казали: “Ось Він кличе Іллю!”
36 А один із них побіг, намочив губку оцтом, настромив на тростину, і давав Йому пити й казав: “Чекайте, побачим, — чи прийде Ілля Його зняти!”
37 А Ісус скрикнув голосом гучним, — і духа віддав!..
38 І в храмі завіса роздерлась надвоє, — від верху аж додолу.
39 А сотник, що насупроти Нього стояв, як побачив, що Він отак духа віддав, то промовив: “Чоловік Цей був справді Син Божий!”
40 Були ж і жінки, що дивились здалека, між ними Марія Магдалина, і Марія, мати Якова Молодшого та Йосії, і Саломія,
41 що вони, як Він був у Галілеї, ходили за Ним та Йому прислуговували; і інших багато, що до Єрусалиму прийшли з Ним.
Похорон Ісуса
42 А коли настав вечір, — через те, що було Приготовлення, цебто перед суботою, —
43 прийшов Йосип із Ариматеї, радник поважний, що сам сподівавсь Царства Божого, і сміливо ввійшов до Пилата, — і просив тіла Ісусового.
44 А Пилат здивувався, щоб Він міг уже вмерти. І, покликавши сотника, запитався його, чи давно вже Розп’ятий помер.
45 І, дізнавшись від сотника, він подарував тіло Йосипові.
46 А Йосип купив плащаницю, і, знявши Його, обгорнув плащаницею, та й поклав Його в гробі, що в скелі був висічений. І каменя привалив до могильних дверей.
47 Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосієва, дивилися, де ховали Його.